2. Суб'єкти та об'єкти права землекористування

Суб'єктами права землекористування виступають юридичні та фізичні особи, які в установленому законом порядку набули це право для досягнення відповідних цілей і мають у зв'язку з цим певні земельні права та обов'язки.

Юридичною особою чинний ЦК України (ст. 80) вважає орга­нізацію, створену і зареєстровану в установленому законом поряд­ку. Серед юридичних осіб залежно від порядку їх створення закон розрізняє юридичних осіб приватного та юридичних осіб публічно­го права. Останні створюються розпорядчими актами Президента України, органу державної влади, органу влади Автономної Рес­публіки Крим або органу місцевого самоврядування. Створені роз­порядчим способом юридичні особи як землекористувачі функціо­нують для здійснення завдань публічного характеру.

Порядок їх створення та правовий статус встановлюють Кон­ституція України та закон. Серед їх організаційно-правових форм самостійне місце посідають установи та підприємства1.

Установою вважається організація, створена однією або кількома особа­ми (засновниками), які не беруть участі в управлінні нею, шляхом об'єднання (виділення) їхнього майна для досягнення мети, визначеної засновниками, за рахунок цього майна (ст. 83 ЦК України).

Відповідно до Закону України «Про підприємства» (ст. 1) підприєм­ство — це самостійний господарюючий статутний суб'єкт, який має пра­ва юридичної особи і здійснює виробничу, науково-дослідну і комерцій­ну діяльність з метою одержання відповідного прибутку (доходу). Са­мостійними видами підприємств залежно від форм власності виступають, зокрема, комунальне підприємство, засноване на власності відповідної територіальної громади, і державне підприємство, засноване на державній власності, у тому числі казенне підприємство.

Передбачена законом можливість підприємств, установ та ор­ганізацій виступати як самостійний суб'єкт землекористування становить їх земельну правоздатність. Така правоздатність зав­жди відповідає цілям та завданням діяльності юридичної особи, які закріплені у статутних документах.

Поняття земельної правоздатності застосовується лише до суб'єктів, які здійснюють землекористування. Правомочності різних державних органів та органів місцевого самоврядування щодо розпорядження, управління землею, регулювання земель­них відносин випливають із компетенції цих органів, якою вони наділені державою. Разом із тим, не виключається ситуація, коли в одній особі уособлюються й органи, які здійснюють управління землею, й землекористувачі.

Юридичні особи, які володіють земельною правоздатністю, завжди дієздатні, тобто вони здатні своїми діями набувати і здій­снювати права та обов'язки у галузі землекористування. Зе­мельна праводієздатність може бути притаманна лише са­мостійно оформленим як єдине ціле юридичним особам, а не їх структурним підрозділам. Юридичні особи, що володіють зе­мельною праводієздатністю, набувають статусу суб'єктів земле­користування з моменту надання їм земельної ділянки, у зв'язку з чим у них виникають суб'єктивні земельні права й обов'язки.

Серед суб'єктів землекористування розрізняють сільськогос­подарські та несільськогосподарські державні і комунальні підприємства, установи та організації. Першим надаються зе­мельні ділянки у постійне користування для науково-дослідних, навчальних цілей та ведення товарного сільськогосподарського виробництва (ст. 24 ЗК України), другим — для здійснення відповідної несільськогосподарської діяльності (ст. 65 ЗК України).

Крім того, вони можуть використовувати земельні ділянки на умовах оренди. Недержавні і некомунальні юридичні особи мо­жуть виступати суб'єктами лише орендного землекористування.

Серед суб'єктів землекористування самостійне місце посіда­ють районні, обласні, Київська і Севастопольська міські державні адміністрації, Рада Міністрів Автономної Республіки Крим та Кабінет Міністрів України, а також сільські, селищні, міські, районні та обласні ради, Верховна Рада Автономної Республіки Крим у межах повноважень, визначених законом. Вони, зокрема, можуть здійснювати орендне землекористування (ст. 5 Закону України «Про оренду землі»). Суб'єктами землекористування мо­жуть виступати іноземні юридичні особи, міжнародні об'єднання та організації, а також іноземні держави, які на підставі договору оренди як орендарі здійснюють право володіння і користування земельною ділянкою.

Певні особливості притаманні фізичним особам як суб'єктам права землекористування. Серед них чинне земельне законодав­ство розрізняє громадян України, іноземців та осіб без громадян­ства. Ця категорія суб'єктів може здійснювати використання землі на умовах оренди, обмежено користуватися чужою зе­мельною ділянкою тощо.

Громадяни як суб'єкти права землекористування повинні бути правоздатними та дієздатними у зазначеній сфері. Земель­на правоздатність громадян виявляється в їх здатності виступа­ти носіями прав і обов'язків щодо використання земель. Вона ви­никає у громадянина з моменту народження і припиняється з його смертю. Як і цивільна правоздатність, вона визнається рівною мірою за всіма громадянами. Цю правоздатність не слід плутати з правом на отримання земельної ділянки в користуван­ня, тобто із суб'єктивним правом.

Самостійне значення для громадян має поняття земельної дієздатності. Оскільки вона припускає свідому поведінку особи, яка викликає юридичні наслідки, то така поведінка вимагає пев­ного життєвого досвіду і правильного розуміння значення своїх учинків. У зв'язку із цим земельна дієздатність може бути ви­знана за громадянами не в однаковому обсязі.

Земельна дієздатність притаманна в повному обсязі тільки повнолітнім, а також особам, які вступили до шлюбу до досягнен­ня повноліття, та деяким іншим особам.

Земельна правоздатність реалізується громадянином інди­відуально або у складі об'єднання. Наприклад, згідно зі ст. 36 ЗК України громадянам або їх об'єднанням із земель державної або комунальної власності можуть надаватися в оренду земельні ділянки для городництва.

Іноді земельна ділянка юридично закріплюється за певним громадянином, а право користування нею здійснюють всі члени сім'ї або родичі, які володіють земельною правоздатністю. Так, особисте селянське господарство не має статусу юридичної осо­би. Відповідно до Закону України «Про особисте селянське гос­подарство» (ст. 1) такі господарства можуть створюватися фізичною особою індивідуально або особами, які перебувають у сімейних чи родинних відносинах і спільно проживають, з метою задоволення особистих потреб у порядку, встановленому зако­ном. Громадяни — члени особистого селянського господарства використовують на умовах оренди відповідні земельні ділянки.

Об'єкт права землекористування — це те, з приводу чого фор­муються й існують відповідні земельні правовідносини. Таким об'єктом виступає певна індивідуально визначена та юридично відокремлена земельна ділянка (або її частина), яка перебуває у державній, комунальній або приватній власності, що закріплена за конкретним суб'єктом для використання згідно з її цільовим призначенням. Саме з приводу цієї ділянки виникають і здійсню­ються відповідні земельні правовідносини як форма реалізації суб'єктивного права, а також відповідні повноваження земле­користувача: право володіння та право користування земельною ділянкою, а іноді й внутрішньогосподарського управління нею. Отже, таким об'єктом є земельна ділянка, місцерозташування і межі якої визначаються на місцевості з урахуванням її розміру.

Закон не виключає можливості використання однією юридич­ною особою кількох земельних ділянок різного цільового призна­чення. У деяких випадках право користування певними земель­ними ділянками може бути пов'язане з необхідністю надання одній юридичній особі двох або більше різних природних об'єк­тів. Наприклад, для розроблення родовищ корисних копалин гірничодобувним підприємствам надаються у користування не тільки ділянки надр у межах гірничих відводів, а й відповідні зе­мельні ділянки, необхідні для експлуатації надр.

Об'єкти права землекористування класифікують з урахуван­ням, наприклад, того, за рахунок яких земель вони надані (дер­жавної, комунальної чи приватної власності). Класифікація цих об'єктів можлива і за іншими ознаками. Так, якщо підставою класифікації вважати основне цільове призначення земельних ділянок, то можна розрізняти об'єкти сільськогосподарського та несільськогосподарського призначення тощо.

<< | >>
Источник: ПРЕДМЕТ, ПРИНЦИПИ І СИСТЕМА ЗЕМЕЛЬНОГО ПРАВА. Лекція. 2016

Еще по теме 2. Суб'єкти та об'єкти права землекористування:

  1. § 2. Суб'єкти та об'єкти оскарження судових рішень до Верховного Суду України
  2. 2. Суб'єкти й об'єкти правової охорони земель
  3. Глава 4 Суб'єкти та об'єкти інвестиційної діяльності
  4. § 3. Суб'єкти права власності на землю
  5. 4. Суб'єкти права власності на землю
  6. Стаття 80. Суб'єкти права власності на землю
  7. РОЗДІЛ 3 СУБ'ЄКТИ МІЖНАРОДНОГО ПРАВА
  8. РОЗДІЛ V. СУБ'ЄКТИ АДМІНІСТРАТИВНОГО ПРАВА
  9. § 38. Суб'єкти правовідносин.
  10. 19.5. Суб'єкти правовідносин