Система земельного права

Характерною ознакою комплексних земельних правовідно­син є те, що вони регулюються нормами публічного і приватного права. Кожне явище може бути зрозумілим і розпізнаним, якщо воно буде впорядковане за формою, змістом і системою. Систе­матизація правових явищ здійснюється на підставі формально впорядкованих відносин, які регулюються відповідними право­вими нормами, що за змістом об'єднуються в інститути і галузі права. Групи однорідних правових норм у певній сфері суспільного життя за змістом об'єднуються в інститути права. Наприклад, інститут права власності на землю (земельну ділян­ку), інститут правового режиму земель сільськогосподарського призначення, інститут землеустрою тощо. Це первинна ланка системи права. Однорідні правові інститути, нормами яких регу­люються відносини у певній сфері суспільного життя, наприклад земельні відносини, складають галузь права. Всі галузі права складають систему права України. її сутність полягає в наяв­ності впорядкованої сукупності правових норм і правових інсти­тутів, кожний елемент яких посідає в цій сукупності певне місце. Воно визначається функцією, соціальним призначенням кожної норми у структурованій за формою і змістом системі права. Всі елементи впорядкованої структури відповідної сукупності взаємопов'язані і взаємодіють між собою.

З урахуванням соціальних функцій правові норми об'єдну­ються в інститути не схоластично, а згруповуються в певній структурованій однорідності і послідовності, забезпечуючи єдність у правовому регулюванні суспільних відносин. У системі земельного права, наприклад, виділяються такі основоположні інститути: права власності на землю, державного регулювання земельних відносин, регулювання використання земель і угод, об'єктом яких є земля (земельні ділянки). У певній послідовності розміщуються інститути, якими визначається цільове призна­чення і правовий режим земель відповідних категорій, зокрема земель сільськогосподарського призначення, земель житлової і громадської забудови, промисловості, транспорту, зв'язку, обо­рони, лісогосподарського призначення і водного фонду; правовий режим земель, що належать громадянам, юридичним особам і державі; земель, що особливо охороняються, тощо. Формування системи земельного права, таким чином, здійснюється на заса­дах структуризації права України в цілому, яка створюється як багаторівнева структура в традиційному типовому порядку «правова норма — правовий інститут — підгалузь — спеціальна галузь (комплексна спеціалізована галузь)». Система охоплює чотири основні її рівні: структуру окремого нормативного при­пису (норми права); структуру правового інституту; структуру галузі права; структуру права в цілому, яка визначається як си­стема права України.

Земельне право є самостійною галуззю права в системі права України і розглядається у сукупності з системою галузі земель­ного законодавства, а також з системами науки і навчальної дис­ципліни земельного права.

Система земельного права розглядається як науково обґрунто­ване послідовне розміщення однорідних інститутів і норм, що об'єднані в інститути, залежно від змісту, функцій, цільового при­значення і способів їх реалізації, які обумовлені характером та особливостями суспільних земельних відносин, що ними регулю­ються, зокрема земельних матеріальних і процесуальних норм.

Наведене вище дає підстави побудувати систему галузі зе­мельного права України за структурою ЗК України. Вона скла­дається з норм права, якими є статті, що безпосередньо предмет­но регулюють певні земельні відносини. Статті ЗК України за предметом і змістом логічно об'єднані в певну групу земель­но-правових норм, якими регулюється відповідна однорідна гру­па земельних відносин. Кожна група таких правовідносин роз­поділена на глави і становить інститут земельного права. Інсти­тути земельного права (глави ЗК України) групуються в окремі розділи, кожний із яких можна розглядати як підгалузь земель­ного права або ж як укрупнений інститут земельного права, якщо у розділі міститься невелика кількість глав.

Структурно система галузі земельного права складається з 10 розділів, 37 глав, 212 статей і 23 пункти (Прикінцевих і Пере­хідних положень, викладених у двох останніх розділах ЗК України), зокрема:

Розділ і. Загальна частина;

Розділ II. Землі України;

Розділ III. Права на землю;

Розділ IV. Набуття і реалізація права на землю;

Розділ V. Гарантії права на землю;

Розділ VI. Охорона земель;

Розділ VII. Управління в галузі використання і охорони зе­мель;

Розділ VIII. Відповідальність за порушення земельного зако­нодавства;

Розділ IX. Прикінцеві положення; Розділ X. Перехідні положення.

Наука земельного права розглядається як творча науково-пізнавальна, науково-дослідницька і навчальна діяльність у га­лузі земельних правовідносин, як спеціалізована частина правової науки України.

Предметом науки земельного права є не лише норми права і правові інститути, що становлять систему галузі права, а й теоретичні питання розвитку земельного права і земельного законодавства, земельних правовідносин (право-творчої і правозастосовної діяльності), історії земельного права, концепції та ідей земельного права, їх наукового обґрунтування і реалізації, вивчення стану і досвіду розвитку земельного права в Україні та зарубіжних країнах.

Земельно-правові норми та інститути, як і в інших галузях права, в науці земельного права поділяються на загальні і спе­ціальні (особливі). Перші становлять загальну частину земель­ного права. Нормами загальної частини регулюються усі відно­сини, що є предметом земельного права в цілому. Спеціальна або особлива частина охоплює правовим регулюванням спеціальні (окремі) підгрупи земельних суспільних відносин, зокрема прав на землю, порядку набуття і припинення, земельного кадастру і землевпорядкування тощо. Це також норми, що стосуються ре­гулювання земельних відносин, об'єктом яких є землі відпо­відних категорій, якими визначається їх правовий режим.

Земельне право як навчальна дисципліна спрямоване на науко­во-методологічне забезпечення вивчення земельного права у ви­щих та середніх юридичних, аграрних, економічних, землевпо­рядних навчальних закладах України, на сприяння засвоєнню студентами основ земельного права, вміння реалізувати норми земельного права і земельне законодавство на практиці.

З огляду на це В.І. Андрейцев обґрунтовано пропонує спряму­вати освітню юридичну діяльність на:

1) розуміння права не тільки як соціального регулятора, а й як засобу встановлення і забезпечення міжособистих правових зв'язків у різних за характером правовідносинах (абсолютних і відносних);

2)використання його як особливого соціального феномену — форми правової культури та світогляду української нації і наро­ду, що увібрала у себе національні правові традиції і прогресивні ідеї історичного українського права;

3)усвідомлення права як специфічної угоди, в якій уособлю­ються інтереси різних соціальних груп і прошарків, та засобу їх забезпечення у реальній правозастосовчій діяльності;

4)становлення права як ціннісної категорії, спрямованої на забезпечення предмета природних та законних прав як засобу задоволення соціально-правових запитів особи за допомогою державних та інших публічно-правових інституцій;

5)культивування права як форми концентрації приватного (людського) і публічного (державного та корпоративного) інте­ресів. Тому юридична освіта має ґрунтуватися на поглибленому вивченні та засвоєнні двох основних блоків правового.регулю­вання (публічно- і приватно-правового), розглядуваних у тісно­му генетичному поєднанні в системі законодавства;

6)сприйняття права як певного блага, неодмінної умови правосуб'єктності особи, спрямованої на охорону та захист за­кріплених у Конституції України та інших актах законодавства її суб'єктивних можливостей;

7)розгляд права як важливого засобу становлення суверенної держави, гаранту її безпеки та незалежності1.

Земельне право як навчальна дисципліна розподіляється на три частини: загальну, особливу і земельного права зарубіжних держав. У загальній частині розглядається теорія земельного права (предмет і система, історія і витоки земельного права, зе­мельно-правові норми і земельно-правові відносини, право влас­ності на землю і землекористування, державне управління зе­мельним фондом і правова охорона земель, а також земельне процесуальне право щодо реалізації прав на землю.

Особливу частину становлять розділи щодо реалізації права на землю. У ній висвітлюється правовий режим земель сільсько­господарського призначення, земель житлової і громадської за­будови, промисловості, транспорту, зв'язку, оборони, природ­но-заповідного та іншого природоохоронного призначення, оздо­ровчого, рекреаційного та історико-культурного призначення, земель лісогосподарського призначення і водного фонду, земель, наданих для використання надр.

У третій спеціальній частині викладається земельне право за­рубіжних країн, досвід яких має як пізнавальне значення, так і сприяє використанню його у законотворчій і правозастосовчій діяльності в Україні. Особливо важливо вивчати досвід форму­вання і реалізації земельного права зарубіжних країн, коли Україна вирішує основні напрями розвитку земельного права і земельно-правових відносин у контексті адаптації його до зе­мельного законодавства ЄС і СОТ, співробітництва у системі Єдиного економічного простору (ЄЕП).

Система земельного права як навчальної дисципліни фор­мується відповідно до навчальних програм юридичних вузів чи факультетів. У цьому підручнику система земельного права роз­роблена відповідно до Програми курсу земельного права Київ­ського університету права НАН України (КУП НАНУ).

<< | >>
Источник: ПРЕДМЕТ, ПРИНЦИПИ І СИСТЕМА ЗЕМЕЛЬНОГО ПРАВА. Лекція. 2016

Еще по теме Система земельного права:

  1. 2. Понятие земельного права. Предмет, система и структура земельного права
  2. 3. Система земельного права
  3. ТЕМА № 1. ЗЕМЕЛЬНОЕ ПРАВО В СИСТЕМЕ РОССИЙСКОГО ПРАВА
  4. § 2. Понятие земельного права. Предмет, система, структура
  5. 1.3 Проблемы права ограниченного пользования чужим земельным участком в современной системе вещного права.
  6. Тема 1 Предмет, методы, система и принципы земельного права
  7. . Глава 1 ЗЕМЕЛЬНОЕ ПРАВО В СИСТЕМЕ РОССИЙСКОГО ПРАВА
  8. ПРЕДМЕТ, ПРИНЦИПИ І СИСТЕМА ЗЕМЕЛЬНОГО ПРАВА. Лекція, 2016
  9. 2. Основания прекращения права постоянного (бессрочного) пользования земельным участком, права пожизненного наследуемого владения земельным участком
  10. 1. Предмет правового регулювання земельного права. Земельний кодекс України
  11. Клебанович Н.В.. Основы земельного законодательства и права : пособие для студентов направления 1-31 02 01-03 «География (геоинформационные системы)» / Н. В. Клебанович, Н.В. Ковальчик. - Минск, БГУ,2008. - 200 с., 2008
  12. Тема 5 Защита земельных права и разрешение земельных споров
  13. Глава 3 ЗЕМЕЛЬНЫЙ ПРАВОПОРЯДОК КАК ИНСТИТУТ РОССИЙСКОГО ЗЕМЕЛЬНОГО ПРАВА