3. Рекультивація земель

Рекультивація земель — це комплекс організаційних, техніч­них, біотехнологічних та правових заходів, здійснюваних з ме­тою відновлення ґрунтового покриву, поліпшення стану та про­дуктивності порушених земель. Запровадження рекультивації земель пов'язане з розширенням видів та масштабів суспільної діяльності, здійснення яких супроводжується порушенням ґрунтового покриву земельних ділянок. Йдеться про такі види діяльності, які неможливо здійснювати без порушення верхньо­го шару ґрунту: возведення будівель і споруд, розвідування по­кладів корисних копалин, їх видобування відкритим способом тощо. Разом із тим, порушення цілісності ґрунтового покриву не тільки погіршує властивості землі як засобу сільськогосподар­ського виробництва, просторового базису для розселення людей та розташування об'єктів їх виробничої діяльності, а й завдає значної шкоди довкіллю. Тому діяльність, пов'язана з порушен­ням ґрунтового покриву земельних ділянок, регламентується нормами права. ЗК України, прийнятий 25 жовтня 2001 р., прого­лошує ґрунти земельних ділянок, незалежно від їх власнісного статусу чи цільового призначення, об'єктом особливої охорони. Це означає, що, по-перше, права власників земельних ділянок та землекористувачів щодо розташованого на їх ділянках ґрунто­вого покриву обмежуються законом. Зокрема, вони не мають права здійснювати зняття та перенесення ґрунтового покриву земельних ділянок без спеціального дозволу органів, що здійснюють державний контроль за використанням та охороною земель. По-друге, у разі отримання дозволу на проведення діяльності, пов'язаної з порушенням верхнього шару ґрунту, власники земельних ділянок та землекористувачі зобов'язані забезпечити зняття, складування, зберігання поверхневого шару ґрунту та його нанесення на ділянку, з якої він був знятий (рекультивація), або на іншу земельну ділянку для підвищення її продуктивності та інших якостей. При цьому нанесення знято­го шару ґрунту на земельні ділянки повинно забезпечувати не тільки механічне повернення його на попереднє місце, а й відтво­рення чи поліпшення гідрологічного режиму земельних ділянок, їх рельєфу та екологічного стану ґрунтів і материнських порід. Громадяни та юридичні особи, які не виконують вимоги законо­давства щодо рекультивації земельних ділянок, притягуються до юридичної відповідальності.

По-третє, згідно зі ст. 166 ЗК України землі, які зазнали змін у структурі рельєфу, екологічному стані ґрунтів і материнських порід та у гідрологічному режимі внаслідок проведення гірничо­добувних, геологорозвідувальних, будівельних та інших робіт, підлягають рекультивації.

Для рекультивації порушених зе­мель, відновлення деградованих земельних угідь повинен вико­ристовуватися ґрунт, знятий при проведенні гірничодобувних, геологорозвідувальних, будівельних та інших робіт, шляхом його нанесення на малопродуктивні ділянки або на ділянки без ґрунтового покриву.

Рекультивація порушених земель, площа яких в Україні ста­новить понад 190 тис. гектарів, відновлення їх ґрунтового покри­ву і повернення у сферу народного господарства є однією з най­важливіших проблем. Рекультивація земель має здійснюватися на ландшафтно-екологічних принципах, що передбачають опти­мальне співвідношення різних напрямів відновлення порушених територій, створення високопродуктивних ценозів, підвищення і відтворення родючості рекультивованих ґрунтів і запобігання негативному впливу техногенних утворень на довкілля.

За відсутності в Україні спеціального правового акта з питань рекультивації земель остання здійснюється відповідно до зако­нодавства колишнього СРСР, яке не суперечить законодавству України. Зокрема, технологічні питання здійснення рекульти­вації земель регулюються державними стандартами, до яких на­лежать ГОСТ 17.4.2.01-81 «Охорона природи. Ґрунти. Номенкла­тура показників придатності порушеного шару ґрунтів для землювання»; ГОСТ 17.5.3.04-83 «Охорона природи. Землі. Загальні вимоги до рекультивації земель»; ГОСТ 17.5.1.02-85 «Охорона природи. Землі. Класифікація порушених земель для рекульти­вації»; ГОСТ 17.5.3.-06-85 «Охорона природи. Землі. Вимоги до ви­значення норм зняття родючого шару ґрунту при здійсненні зем­ляних робіт».

Згідно із зазначеними державними стандартами рекульти­вація земельної ділянки складається з двох частин: технічної рекультивації та біологічної рекультивації. Технічна рекульти­вація є першим етапом відновлення ґрунтового покриву зе­мельних ділянок. Вона передбачає здійснення таких робіт, як засипання деформованої поверхні материнськими породами, планування, очищення, вирівнювання поверхні порушеної ділянки та деяких інших. Біологічна рекультивація є завер­шальним етапом відновлення ґрунтового покриву земельної ділянки. В межах біологічної рекультивації проводяться роботи щодо нанесення знятого раніше шару родючого ґрунту на пору­шену земельну ділянку в певній послідовності, визначеній про­ектом рекультивації земельної ділянки. Кінцевим результатом рекультивації порушеної земельної ділянки має бути приве­дення її в стан, придатний для використання в сільському, лісо­вому господарстві або інших галузях економіки.

<< | >>
Источник: ПРЕДМЕТ, ПРИНЦИПИ І СИСТЕМА ЗЕМЕЛЬНОГО ПРАВА. Лекція. 2016

Еще по теме 3. Рекультивація земель:

  1. Стаття 166. Рекультивація порушених земель
  2. Статья 87. Состав земель промышленности, энергетики, транспорта, связи, радиовещания, телевидения, информатики, земель для обеспечения космической деятельности, земель обороны, безопасности и земель иного специального назначения
  3. 1. Понятие и состав земель промышленности, энергетики, транспорта, связи, радиовещания, телевидения, информатики, земель для обеспечения космической деятельности, земель обороны, безопасности и земель иного специального назначения
  4. Статья 38. Предоставление земельных участков из сельскохозяйственных земель сельскохозяйственного назначения, земель природоохранного, оздоровительного, рекреационного, историко-культурного назначения, лесных земель лесного фонда для целей, не связанных с назначением этих земель
  5. § 4. Обеспечение охраны земель в сфере управления использованием и охраной земель
  6. Порядок перевода земель из одних категории и видов в другие и отнесения земель к определенным видам
  7. Государственный контроль за использованием и охраной земель. Мониторинг земель.
  8. Тема Правовой режим земель водного фонда и земель запаса
  9. § 3. Мелиорация и рекультивация земель. Консервация деградированных земель
  10. Статья 8. Распределение земель, земельных участков по категориям, отнесение земель к видам, перевод их из одних категорий и видов в другие
  11. Глава 10 ОХРАНА ЗЕМЕЛЬ. ГОСУДАРСТВЕННЫЙ КОНТРОЛЬЗА ИСПОЛЬЗОВАНИЕМ И ОХРАНОЙ ЗЕМЕЛЬ
  12. Понятие и содержание правовой охраны земель. Цели и задачи охраны земель
  13. ОХРАНА ЗЕМЕЛЬ И КОНТРОЛЬ ЗА ИСПОЛЬЗОВАНИЕМ ЗЕМЕЛЬ
  14. 8.4. Забруднення або псування земель
  15. З, Категорії земель в Україні.
  16. ПРАВОВАЯ ОХРАНА ЗЕМЕЛЬ