Правовий режим зон санітарної (гірничо-санітарної) охоро­ни курортів.

Правовий режим земель у межах округу санітарної охорони курорту не є однаковим для всіх його частин. Так, згідно зі ст. 30 Закону України «Про курорти» за ступенем охоронного режиму округ санітарної охорони поділяється на три зони: пер­шу (зона суворого режиму), другу (зона обмежень) та третю (зона спостережень). Межі зон округу санітарної охорони курор­ту визначаються одночасно зі встановленням меж округу орга­нами, які встановлюють межі відповідного округу. Встановлення меж зон санітарної охорони здійснюється в порядку розроблен­ня проектів землеустрою.

Перша зона (зона суворого режиму) охоплює місця виходу на поверхню мінеральних вод, території, на яких розташовані родо­вища лікувальних грязей, мінеральні озера, лимани, вода яких використовується для лікування, пляжі, а також прибережну смугу моря і прилеглу до пляжів територію шириною не менш як 100 м. На території першої зони (зони суворого режиму) заборо­няється:

а) користування надрами, не пов'язане з використан­ням природних лікувальних ресурсів, розорювання земель, про­вадження будь-якої господарської діяльності, а також інші дії, що впливають або можуть вплинути на розвиток небезпечних геологічних процесів, на природні лікувальні фактори курорту та його екологічний баланс;

б) прокладення кабелів, у тому числі підземних кабелів високої напруги, трубопроводів, інших кому­нікацій;

в) спорудження будь-яких будівель та інших об'єктів, не пов'язаних з експлуатаційним режимом та охороною природних і лікувальних факторів курорту;

г) скидання дренажно-скидних та стічних вод;

ґ) влаштування стоянок автомобілів, пунктів їх обслуговування (ремонт, миття тощо);

д) влаштування вигребів (накопичувачів) стічних вод, полігонів рідких і твердих відходів, полів фільтрації та інших споруд для приймання та знешкод­ження стічних вод і рідких відходів, а також кладовищ і скотомо­гильників;

е) проїзд автотранспорту, не пов'язаний з обслугову­ванням цієї території, використанням родовищ лікувальних ре­сурсів або природоохоронною діяльністю;

ж) постійне і тимчасове проживання громадян (крім осіб, які безпосередньо забезпечують використання лікувальних факторів). Разом із тим, на території першої зони округу санітарної охорони курор­ту дозволяється провадити діяльність, пов'язану з використан­ням природних лікувальних факторів, на підставі науково обґрунтованих висновків і результатів державної санітарно-гігієнічної та екологічної експертиз виконувати берегоукріплю­вальні, протизсувні, протиобвальні, протикарстові та протиеро­зійні роботи, будувати хвилерізи, буни та інші гідротехнічні спо­руди, а також влаштовувати причали (ст. 31 Закону України «Про курорти»).

Друга зона (зона обмежень) округу санітарної охорони ку­рорту охоплює територію, з якої відбувається стік поверхневих і ґрунтових вод до місця виходу на поверхню мінеральних вод або до родовища лікувальних грязей, до мінеральних озер та ли­манів, місць неглибокої циркуляції мінеральних та прісних вод, які формують мінеральні джерела; природні та штучні сховища мінеральних вод і лікувальних грязей; територію, на якій знахо­дяться санаторно-курортні заклади та заклади відпочинку і яка призначена для будівництва таких закладів; парки, ліси та інші зелені насадження, використання яких без дотримання вимог природоохоронного законодавства та правил, передбачених для округу санітарної охорони курорту, може призвести до по­гіршення природних і лікувальних факторів курорту. На тери­торії другої зони забороняється:

а) будівництво об'єктів і споруд, не пов'язаних з безпосереднім задоволенням потреб місцевого населення та громадян, які прибувають на курорт;

б) проведення гірничих та інших видів робіт, не пов'язаних з безпосереднім упорядкуванням території;

в) спорудження поглинаючих коло­дязів, створення полів підземної фільтрації;

г) забруднення по­верхневих водойм під час здійснення будь-яких видів робіт;

ґ) влаштування звалищ, гноєсховищ, кладовищ, скотомогиль­ників, а також накопичувачів рідких і твердих відходів вироб­ництва, інших відходів, що призводять до забруднення водойм, ґрунту, ґрунтових вод, повітря;

д) розміщення складів пести­цидів і мінеральних добрив;

е) здійснення промислової вирубки зелених насаджень, а також будь-яке інше використання зе­мельних ділянок і водойм, що може призвести до погіршення їх природних і лікувальних факторів;

є) скидання у водні об'єкти сміття, стічних, підсланевих і баластних вод, витікання таких вод та інших речовин із транспортних (плавучих) засобів і трубо­проводів.

Слід зазначити, що згідно зі ст. 32 Закону усі багатоквартирні будинки в межах другої зони повинні мати водопровід та кана­лізацію. Туалети у приватних будинках обов'язково мають бути обладнані водонепроникними вигребами. Території тваринниць­ких ферм асфальтуються і по периметру огороджуються та об­ладнуються водовідвідними канавами з водонепроникними відстійниками для поверхневих вод. При в'їзді на територію ферм споруджуються капітальні санпропускники з дезінфек­ційними бар'єрами.

До третьої зони (зона спостережень) округу санітарної охо­рони курорту належить територія, яка охоплює всю сферу фор­мування і споживання гідромінеральних ресурсів, лісові наса­дження навколо курорту, а також території, господарське вико­ристання яких без дотримання встановлених для округу санітарної охорони курорту правил може несприятливо вплива­ти на гідрогеологічний режим родовищ мінеральних вод і ліку­вальних грязей, ландшафтно-кліматичні умови курорту, на його природні та лікувальні фактори. На території третьої зони забо­роняються: будівництво підприємств, установ і організацій, діяльність яких може негативно впливати на ландшафтно-кліматичні умови, стан повітря, ґрунту та вод курорту; спуск на рельєф неочищених промислових та побутових стічних вод, про­ведення вирубок зелених насаджень (крім санітарних рубок). Слід зазначити, що третя зона є водночас межею округу са­нітарної охорони курорту і на її території дозволяється прове­дення видів робіт, які не впливатимуть негативно на лікувальні та природні фактори курорту, не погіршуватимуть його ландшафтно-кліматичних, екологічних і санітарно-гігієнічних умов (ст. 33. Закону України «Про курорти»).

Земельні ділянки в межах округів та зон санітарної охорони курортів використовуються у порядку, визначеному проектом організації використання території та генеральним планом забу­дови курорту, з дотриманням вимог статей 31,33 Закону України «Про курорти». З метою організації діяльності курортів юри­дичні та фізичні особи використовують на цих землях спеціально визначені природні об'єкти, які мають мінеральні та термальні води, лікувальні грязі та озокерит, ропу лиманів та озер, аква­торію моря, кліматичні, ландшафтні та інші умови, сприятливі для лікування, медичної реабілітації та профілактики захворю­вань.

Порядок надання родовищ корисних копалин, що належать до природних лікувальних ресурсів, у користування юридичним і фізичним особам для використання з метою лікування, медичної реабілітації та профілактики захворювань визначається Кодек­сом України про надра. Розроблення родовищ підземних ліку­вальних мінеральних вод, лікувальних грязей та інших корис­них копалин, що належать до природних лікувальних ресурсів, здійснюється за спеціальним дозволом (ліцензією) на користу­вання надрами. Видобуток, підготовка, переробка та викори­стання підземних лікувальних мінеральних вод, лікувальних грязей та інших корисних копалин, що належать до природних лікувальних ресурсів, здійснюється згідно із затвердженими проектами та встановленими центральним органом виконавчої влади з геології та використання надр квотами.