6. Права та обов'язки землекористувачів

Здійснення суб'єктивного права землекористування, яке ви­никло у встановленому порядку, обумовлює реалізацію належ­них конкретному землекористувачеві його земельних прав і до­держання ним покладених на нього обов'язків щодо використан­ня земельної ділянки згідно з правовими приписами і правилами.

Комплекс прав та обов'язків землекористувачів досить широ­кий і різноманітний. Але кожному з них належить право во­лодіння і право користування, а іноді і право внутрішньогоспо­дарського управління відведеною земельною ділянкою.

Сутність права володіння земельною ділянкою землекористу­вачем полягає в юридично забезпеченій можливості утримувати її як свою власну (наприклад, забороняти доступ на земельну ділянку інших осіб).

Право користування земельною ділянкою — це юридично за­безпечена можливість суб'єкта здійснювати господарське та інше безпосереднє використання земельної ділянки з метою отримання доходів та інших благ матеріального та нематеріаль­ного характеру від корисних властивостей землі.

Користування наданою земельною ділянкою — не тільки пра­во, а й обов'язок землекористувача. При цьому він перш за все повинен забезпечувати використання землі за цільовим призна­ченням. Якщо землекористувач не виконує цей обов'язок, то для нього наставатимуть негативні наслідки.

Право на безпосередню експлуатацію земельної ділянки пе­редбачає наявність у землекористувача ряду конкретних суб'єктивних прав. Перелік останніх зумовлений цільовим при­значенням земельної ділянки. Згідно зі ст. 95 ЗК України земле­користувачі, якщо інше не передбачено законом або договором, мають право: самостійно господарювати на землі; власності на посіви і насадження сільськогосподарських та інших культур, на вироблену сільськогосподарську продукцію; використовувати у встановленому порядку для власних потреб наявні на земельній ділянці загальнопоширені корисні копалини, торф, лісові угіддя, водні об'єкти, а також інші корисні властивості землі; на відшко­дування збитків у випадках, передбачених законом; споруджу­вати жилі будинки, виробничі та інші будівлі і споруди. В одних випадках зазначені права зумовлені основною метою земле­користування, в інших — сприяють тією чи іншою мірою її досяг­ненню. Крім того, слід мати на увазі, що, по-перше, не кожному землекористувачеві належать всі без винятку права; по-друге, право на використання, наприклад, торфу, лісових угідь, водних об'єктів тощо, які розташовані у межах земельної ділянки, не входить до змісту власне права землекористування, оскільки воно існує щодо інших об'єктів природи, а не землі.

Наведений перелік прав землекористувачів не є вичерпним. Він може уточнюватися з точки зору як розширення, так і обме­ження приписами спеціальних законів, які регламентують діяльність цих суб'єктів.

Усю сукупність закріплених законом прав землекористувачів з урахуванням їх змісту можна поділити на дві групи — права у сфері ефективного використання земельних ділянок і права у сфері реалізації інших майнових та немайнових прав.

До першої групи прав належать: самостійне господарювання на землі, використання у встановленому порядку для власних потреб наявних на земельній ділянці загальнопоширених корис­них копалин, торфу, лісових угідь, водних об'єктів, а також інших корисних властивостей землі. Другу групу прав земле­користувачів становлять такі права: власності на посіви і наса­дження сільськогосподарських та інших культур, на вироблену сільськогосподарську продукцію; на відшкодування збитків у випадках, передбачених законом; на спорудження жилих бу­динків, виробничих та інших будівель і споруд.

Сутність права самостійного господарювання на землі полягає в тому, що конкретний землекористувач за своїм волевиявлен­ням, самостійно визначає напрями своєї виробничої та іншої діяльності, спосіб використання земельної ділянки в межах її цільового призначення та умов надання земельної ділянки.

Право землекористувача використовувати у встановленому порядку для власних потреб наявні на земельній ділянці загальнопоширені корисні копалини, торф, лісові угіддя, водні об'єкти, а також інші корисні властивості землі полягає в тому, що відповідно до Кодексу України про надра (ст. 23) він у межах наданої йому земельної ділянки має право без отримання спеціального дозволу (ліцензії) та гірничого відводу видобувати для своїх господарських і побутових потреб корисні копалини місцевого значення і торф. За умови розміщення на земельних ділянках землекористувачів лісових угідь та водних об'єктів вони мають право користуватися цими об'єктами згідно з лісо­вим та водним законодавством.

Право землекористувачів на відшкодування збитків у випад­ках, передбачених законом, означає, що перелік таких випадків має бути визначений тільки законом. За ст. 156 ЗК України зем­лекористувачі мають таке право, зокрема при вилученні сільсько­господарських угідь, лісових земель та чагарників для потреб, не пов'язаних із сільськогосподарським і лісогосподарським вироб­ництвом; тимчасовому зайнятті сільськогосподарських угідь, лісових земель та чагарників для інших видів використання; не­одержанні доходів за час тимчасового невикористання земельної ділянки тощо.

Відповідно до цільового призначення та з урахуванням умов надання земельної ділянки землекористувач має право спору­джувати жилі будинки, виробничі та інші будівлі і споруди.

Спо­рудження будівель та споруд землекористувач має здійснювати в порядку, встановленому містобудівним законодавством, зокре­ма за наявності дозволу органів архітектури тощо.

Землекористувач може вимагати усунення будь-яких пору­шень його прав на землю, навіть якщо ці порушення не пов'язані з позбавленням права володіння земельною ділянкою, і відшко­дування завданих збитків (ст. 152 ЗК України). Усі права земле­користувачів здійснюються ними тільки в порядку, встановле­ному законом. Порушені права землекористувачів підлягають відновленню. Способи захисту земельних прав закріплені ст. 152 ЗК України.

Здійснення прав землекористувачем передбачає дотримання ним певних обов'язків, пов'язаних з використанням конкретних земельних ділянок. Обов'язки землекористувачів передбачені ЗК України та нормами інших законів. Зокрема, перелік, закріплений ст. 96 ЗК України, включає обов'язки:

а) забезпечу­вати використання землі за цільовим призначенням;

б) додержу­ватися вимог законодавства про охорону довкілля;

в) своєчасно сплачувати земельний податок або орендну плату;

г) не порушу­вати прав власників суміжних земельних ділянок та землекори­стувачів;

ґ) підвищувати родючість ґрунтів та зберігати інші ко­рисні властивості землі;

д) своєчасно надавати відповідним орга­нам виконавчої влади та органам місцевого самоврядування дані про стан і використання земель та інших природних ресурсів у порядку, встановленому законом;

є) додержуватися правил добросусідства та обмежень, пов'язаних зі встановленням земель­них сервітутів та охоронних зон;

є) зберігати геодезичні знаки, протиерозійні споруди, мережі зрошувальних і осушувальних систем.

Наведений перелік обов'язків не є вичерпним. Закон може встановлювати й інші обов'язки землекористувачів.

За змістом усі обов'язки землекористувачів можна поділити на три групи: у сфері ефективного використання земельних ділянок (наприклад, забезпечувати використання землі за цільовим призначенням); у сфері відтворення і комплексної охо­рони земель (наприклад, додержуватися вимог законодавства про охорону довкілля); у сфері реалізації інших майнових та немайнових обов'язків (наприклад, не порушувати прав власників суміжних земельних ділянок та землекористувачів).

Можлива класифікація обов'язків землекористувачів і за іншими підставами. Так, можна виділити групу обов'язків, об'єктом яких є надана в користування земельна ділянка (забез­печувати використання землі за цільовим призначенням; підви­щувати родючість ґрунтів та зберігати інші корисні властивості землі тощо). Самостійну групу становлять обов'язки землекори­стувача перед власниками та користувачами сусідніх земельних ділянок (додержуватися правил добросусідства та обмежень, пов'язаних зі встановленням земельних сервітутів та охоронних зон). До третьої групи обов'язків землекористувачів належать обов'язки щодо додержання вимог законодавства про охорону довкілля.

Серед обов'язків землекористувачів особливо наголошується на забезпеченні використання землі за цільовим призначенням та додержанні вимог законодавства про охорону довкілля. Нецільова експлуатація землі заборонена і тягне за собою для землекористувача негативні наслідки. Так, відповідно до ст. 141 ЗК України використання земельної ділянки не за цільовим при­значенням є однією з підстав припинення права користування цією ділянкою. Особи, винні у невиконанні вимог щодо викори­стання земель за цільовим призначенням, притягуються до адміністративної відповідальності.

Своєчасна сплата земельного податку або орендної плати землекористувачами — це їх самостійний обов'язок, оскільки згідно зі ст. 206 ЗК України використання землі в Україні є платним.

Обов'язок землекористувачів додержуватися правил добросусідства випливає з вимог, закріплених статтями 103-109 ЗК України.

Окремі обов'язки землекористувачів стосуються певних зе­мельних ділянок. Так, обов'язок підвищувати родючість ґрунтів та зберігати інші корисні властивості землі стосується перш за все землекористувачів, які використовують землі сільськогоспо­дарського призначення.

Обов'язок землекористувачів своєчасно надавати відповід­ним органам виконавчої влади та органам місцевого самовряду­вання дані про стан і використання земель та інших природних ресурсів пов'язаний із тим, що згідно з Положенням про порядок ведення державного земельного кадастру (п. 17) від 12 січня 1993 р.1 вони щорічно у встановлені строки повинні подавати уповноваженим органам звіти про зміни, що відбулися у складі земель, які перебувають у користуванні. Особи, винні у перекру­ченні даних про стан земель, розміри та кількість земельних ділянок, відповідно до ст. 211 ЗК України притягуються до відповідальності.

Використовуючи земельну ділянку, землекористувач зо­бов'язаний зберігати геодезичні знаки, протиерозійні споруди, мережі зрошувальних і осушувальних систем, які розташовані на земельній ділянці чи в її межах.

Щодо окремих категорій землекористувачів, які здійснюють певні види землекористування, наприклад, орендарів, закон встановлює додаткові права та обов'язки, обумовлені тим чи іншим видом землекористування.

<< | >>
Источник: ПРЕДМЕТ, ПРИНЦИПИ І СИСТЕМА ЗЕМЕЛЬНОГО ПРАВА. Лекція. 2016

Еще по теме 6. Права та обов'язки землекористувачів:

  1. § 5. Права і обов'язки землекористувачів
  2. § 4. Права й обов'язки сільськогосподарських землекористувачів
  3. Стаття 96. Обов'язки землекористувачів
  4. Права та обов’язки землекористувачів.
  5. Права та обов'язки власників земельних ділянок.
  6. Стаття 54. Права та обов'язки третіх осіб
  7. IV. ОСНОВНІ ПРАВА І ОБОВ'ЯЗКИ СТОРІН КОНЦЕСІЙНОГО ДОГОВОРУ
  8. Стаття 31. Процесуальні права та обов'язки сторін
  9. 6 Права та обов'язки власників земельних ділянок
  10. § 2. Процесуальні права та обов'язки СГОрІН
  11. Стаття 51. Права та обов'язки сторін
- Авторское право - Аграрное право - Адвокатура - Административное право - Административный процесс - Арбитражный процесс - Гражданский процесс - Гражданское право - Жилищное право - Зарубежное право - Земельное право - Избирательное право - Инвестиционное право - Исполнительное производство - Конституционное право - Корпоративное право - Криминалистика - Криминология - Медицинское право - Международное право. Европейское право - Политология - Право зарубежных стран - Право собственности - Право социального обеспечения - Правоведение - Правоохранительная деятельность - Семейное право - Судебная психиатрия - Судопроизводство - Теория и история права и государства - Трудовое право - Уголовное право - Уголовный процесс - Финансовое право - Хозяйственное право - Хозяйственный процесс - Экологическое право - Ювенальное право - Юридическая техника -