5. Об'єкти земельних правовідносин

Щодо питання об'єкта правовідносин існують різні погляди. Більшість сходяться на тому, що у кожного правовідношення по­винен бути власний об'єкт. Одні автори стверджують, що об'єктом правовідносин є поведінка її учасників, а в майнових відносинах — поведінка її учасників, спрямована на речі. Згідно з іншим положенням, об'єктом визначається фактичне суспільне відношення, на яке впливають правовідносини. Найбільшого по­ширення набула теорія множинності об'єктів правовідносин, за якою такими можуть бути різні явища: речі, дії людей, результа­

ти духовної і творчої праці, особисті майнові блага . «Нічого не мож­на зрозуміти у правовідносинах власності,— пише С.С. Алек­сеев, — якщо не бачити того, що об'єктом цих правовідносин є речі — засоби виробництва і предмети споживання». Р. О. Хал-фіна запропонувала конструкцію, за якою об'єкт не входить у структуру правовідносин3. Вона розрізняє такі елементи струк­тури правовідносин: учасники правовідносин, права та обов'яз­ки, їх взаємозв'язок; реальна поведінка учасників правовідно-шення відповідно до прав та обов'язків4. М. В. Венецька вважає, що об'єктами цивільних прав стає все те, з приводу чого виника­ють та здійснюються цивільні права та обов'язки, тобто все те, що є предметом або результатом діяльності учасників цивільно­го обігу. До об'єктів цивільних прав вона відносить речі, тобто ма­теріальні предмети світу, створені природою або людиною, інші матеріальні блага у вигляді лише нових прав, результатів робіт, послуг та інші матеріальні і нематеріальні блага, зокрема осо­бисті немайнові права5. У багатьох випадках застосовується термін «предмет правовідношення», який ототожнюється з «об'єктом правовідношення». При цьому посилаються на те, що у договірних відносинах вживається термін «предмет договору», який і є предметом відносин. Б. В. Єрофєєв у правовідносинах ви­діляє дві групи об'єктів — об'єкти правового регулювання та об'єкти правової мети. Так, об'єктом земельно-правового регу­лювання він вважає землю, а об'єктом мети — раціональне, ефективне її використання та охорону, створення земельного ринку та умов для рівноправного розвитку різних форм господа­рювання на землі, відтворення родючості ґрунтів, збереження і поліпшення навколишнього середовища, охорону прав на землю громадян, організацій і держави6.

Б. В. Єрофєєв вважає, що об'єктом правовідносин щодо вико­ристання землі завжди є індивідуально визначена земельна ділянка (тобто земля не може стати об'єктом конкретного виду земельних правовідносин, якщо вона не позначена індивідуаль­но її визначеною частиною (ділянка) та ознаками — розміром і місцем розташування)1.

На думку В. І. Андрейцева, земельні правовідносини виника­ють, коли одні фізичні чи юридичні особи вступають у земельні відносини з іншими фізичними чи юридичними особами або ж органами державної влади чи місцевого самоврядування щодо індивідуальної, конкретно визначеної на місцевості земельної ділянки конкретно встановленого розміру2.

Отже, фізичні та юридичні особи приватного права та юри­дичні особи публічного права, а також органи виконавчої влади, до компетенції яких не належить здійснення правомочностей власника державної власності на землю, вважає В. І. Андрейцев, постійно перебувають у земельно-правових відносинах з компе­тентними державними органами, хоча б з огляду на те, що вони повинні утримуватися від посягання на землю державної влас­ності. Землі загального користування (шляхи, вулиці, майдани, сквери, бульвари тощо) можуть використовуватися фізичними та юридичними особами в установленому для кожного виду зе­мель порядку. У цих випадках між ними і державою постійно здійснюються земельно-правові відносини, незалежно від того, визначена чи невизначена конкретна земельна ділянка, угіддя.

Ю. Г. Жариков відносить до об'єктів земельного права інди­відуально-визначену земельну ділянку, щодо якої вникають зе­мельні відносини. У сфері державного управління об'єктом зе­мельних відносин може бути весь земельний фонд в цілому, його складові в межах кордонів суб'єктів держави, адміністративно-територіальних громад, окремі ділянки4. Українські правознавці

О. О. Погрібний та О. М. Пащенко вважають, що об'єктами зе­мельних правовідносин є землі в межах території України, індивідуально-визначені земельні ділянки, земельні частки (паї) та права на них1.

Професор Н. І. Титова звертає увагу на те, що термін «землі» правильно вживається у земельному законодавстві як елемент природного середовища, що перебуває в органічному взаємо­зв'язку з іншими його елементами (водами, лісами, атмосферним повітрям тощо), на відміну від терміна «земля»2.

Відповідно до земельного законодавства землі в Україні поділяються на визначені законодавством категорії, земельні угіддя і земельні ділянки. Виходячи з цього поділу, об'єктом зе­мельних правовідносин можуть бути землі, що належать до державної і комунальної власності, землі відповідної категорії, земельні угіддя і земельна ділянка. З огляду на це об'єктом зе­мельних правовідносин можуть бути землі, що є державною чи комунальною власністю, землі відповідної категорії, земельні угіддя і земельна ділянка. Вище було зазначено, за яких умов державна земля є об'єктом земельних правовідносин. Об'єктом земельних правовідносин може бути земля, що за цільовим при­значенням належить до певної категорії земель, але лише та, що не поділена на земельні угіддя і земельні ділянки. Земля певної категорії, яка поділена на земельні угіддя і земельні ділянки, що мають власний правовий режим земель відповідної категорії, не є об'єктом земельних правовідносин цієї категорії земель. У та­кому разі об'єктом земельних правовідносин буде виокремлене земельне угіддя чи окрема земельна ділянка. Так, якщо землі конкретно виділені вздовж узбережжя водойм під смуги відве­дення для будівництва річкових портів, інших споруд госпо­дарського призначення, то такі земельні ділянки як об'єкт зе­мельних правовідносин належать до земель водного транспорту з відповідним правовим режимом.

Включення земельних ділянок до межі міста не припиняє права власності і права користування цими ділянками, якщо не буде проведено їх вилучення (викуп) відповідно до земельного законодавства. Такі земельні ділянки як об'єкт земельно-право­вих відносин зберігають правовий режим відповідної категорії земель, яким вони користувалися до включення до межі міста.

Отже, природні властивості й особливості земель, земельних угідь чи земельної ділянки як об'єктів земельно-правових відно­син мають певний вплив на зміст, а також на обсяг прав та обов'язків суб'єктів правовідносин. За цими ознаками землі поділяються на такі узагальнюючі групи об'єктів земельних пра­вовідносин:

а) всі землі держави (державного фонду);

б) землі те­риторіальних громад;

в) землі юридичних осіб;

г) землі відповід­них категорій за цільовим призначенням;

ґ) конкретно визначені земельні угіддя і земельні ділянки.

На зміст земельно-правових відносин і обсяг земельних прав та обов'язків суб'єктів правовідносин впливає також правовий режим земельних угідь і земельних ділянок залежно від розта­шування на них окремих об'єктів. За цими ознаками земельні угіддя і земельні ділянки незалежно від категорії земель, до якої вони належать, поділяються на:

1) земельні угіддя і ділянки, на яких немає ніяких інших при­родних і майнових об'єктів. До таких, наприклад, належать ве­ликі лани сільськогосподарських угідь у степовій зоні та у вели­ких сільськогосподарських підприємствах;

2) земельні угіддя і ділянки, на яких розташовані природні об'єкти. Наприклад, озеро на землях сільськогосподарського призначення чи на землях населеного пункту, торф'яники — на землях сільськогосподарського призначення чи на землях лісо­господарського призначення, природні ландшафти та ін.;

3) земельні угіддя і ділянки, на яких розташовані інші, крім земельної ділянки, нерухомі майнові об'єкти. Наприклад, спору­ди польового стану механізаторів, корівники, свинарники на землях сільськогосподарського призначення; пансіонати — на землях оздоровчого призначення та ін. Особливістю правового режиму земельної ділянки як об'єкта, на якому розташовані будівлі і споруди, є наявність у суб'єктів правовідносин особли­вих прав та обов'язків як щодо земельної ділянки, яка є одночас­но об'єктом нерухомості, так і щодо інших об'єктів нерухомості.

<< | >>
Источник: ПРЕДМЕТ, ПРИНЦИПИ І СИСТЕМА ЗЕМЕЛЬНОГО ПРАВА. Лекція. 2016

Еще по теме 5. Об'єкти земельних правовідносин:

  1. § 40. Об'єкти правовідносин.
  2. § 38. Суб'єкти правовідносин.
  3. 19.5. Суб'єкти правовідносин
  4. Суб'єкти цивільних процесуальних правовідносин
  5. 2. Суб'єкти правовідносин: поняття і види.
  6. § 27-28. Суб'єкти цивільних правовідносин
  7. § 2. Суб'єкти та об'єкти оскарження судових рішень до Верховного Суду України
  8. 19.6. Об'єкти правових відносин
  9. Правовое регулирование земельных отношений Объекты земельных отношений. Земельные участки как объекты гражданских прав
  10. 1. Предмет правового регулювання земельного права. Земельний кодекс України
  11. 9.7. Напад на об'єкти, на яких є предмети, що становлять підвищену небезпеку
  12. 3. Поняття та види об'єктів правовідносин.
  13. 5.2.15. Порушення пряв ня об'єкти промислової власності
  14. Тема 5 Защита земельных права и разрешение земельных споров
  15. 3. Земельные правоотношения как элемент земельного правопорядка
  16. § 3. Суб'єкти нотаріального процесу
  17. §3 Космічні об'єкти