9. Державний контроль за використанням та охороною земель

Надзвичайно важлива роль у проведенні державної земель­ної політики належить державному контролю за використан­ням та охороною земель. Його основне завдання полягає в забез­печенні додержання всіма суб'єктами земельних відносин — ор­ганами державної влади, органами місцевого самоврядування, підприємствами, установами, організаціями і громадянами — вимог земельного законодавства України. Саме завдяки державному, а також самоврядному та громадському контролю за вико­ристанням та охороною земель здійснюється моніторинг вико­нання положень чинного законодавства, забезпечується попе­редження земельних правопорушень, виявляються відхилення від норм чинного законодавства при використанні земельних ділянок громадянами та юридичними особами, а також надають­ся вказівки щодо усунення земельних правопорушень та за не­обхідності приймаються рішення щодо притягнення осіб, які до­пускають зазначені порушення, до юридичної відповідальності.

Згідно зі ст. 188 ЗК України державний контроль за викори­станням та охороною земель здійснюється уповноваженими ор­ганами виконавчої влади із земельних ресурсів, а за додержан­ням вимог законодавства про охорону земель — спеціально уповноваженими органами з питань екології та природних ре­сурсів. Цією ж статтею передбачено, що порядок здійснення дер­жавного контролю за використанням та охороною земель має бути встановлений спеціальним законом. Такий закон — Закон України «Про державний контроль за використанням та охоро­ною земель» — був прийнятий 19 червня 2003 р.

Цим законом, як і ЗК України, передбачено, що державний контроль за використанням та охороною земель поширюється на всі землі в межах території України. Проте здійснення цього кон­тролю Закон (ст. 5) покладає на спеціально уповноважені органи виконавчої влади з питань земельних ресурсів та з питань охо­рони навколишнього природного середовища (Мінприроди Ук­раїни), а також на спеціально уповноважений орган виконавчої влади з питань аграрної політики (Мінагрополітики України).

Згідно зі ст. 6 Закону повноваження органів державної влади, які здійснюють державний контроль за використанням та охоро­ною земель, полягають у:

а) здійсненні державного контролю за використанням та охо­роною земель у частині: додержання органами державної влади, органами місцевого самоврядування, юридичними та фізичними особами вимог земельного законодавства України та встановле­ного порядку набуття і реалізації права на землю; виконання ви­мог щодо використання земельних ділянок за цільовим призна­ченням; додержання вимог земельного законодавства в процесі укладення цивільно-правових угод, передання у власність, на­дання у користування, зокрема в оренду, вилучення (викупу) зе­мельних ділянок; ведення державного обліку і реєстрації земель, достовірності інформації про земельні ділянки та їх використан­ня; розміщення, проектування, будівництво та введення в дію об'єктів, що негативно впливають або можуть вплинути на стан земель; виконання комплексу необхідних заходів щодо захисту земель від ерозії, селів, підтоплення, заболочування, вторинного засолення, переосушення, ущільнення, псування, забруднення, засмічення відходами, заростання бур'янами, чагарниками та дрібноліссям; дотримання строків своєчасного повернення тим­часово зайнятих земельних ділянок та обов'язкового виконання заходів щодо приведення їх у стан, придатний для використання за призначенням; виконання умов зняття, збереження і викори­стання родючого шару ґрунту під час проведення гірничодобув­них, геологорозвідувальних, будівельних та інших робіт, пов'я­заних із порушенням ґрунтового покриву, своєчасного проведен­ня рекультивації порушених земель в обсягах, передбачених проектом рекультивації земель; дотримання правил, установле­ного режиму експлуатації протиерозійних, гідротехнічних спо­руд, збереження захисних насаджень і межових знаків; додер­жання встановленого законодавством порядку визначення та відшкодування втрат сільськогосподарського та лісогосподар­ського виробництва; додержання строків розгляду заяв чи кло­потань щодо набуття і реалізації прав на землю;

б) внесенні до органів виконавчої влади або органів місцевого самоврядування клопотань щодо: приведення у відповідність із законодавством прийнятих ними рішень з питань регулювання земельних відносин, використання та охорони земель; обмежен­ня або зупинення освоєння земельних ділянок у разі розробки корисних копалин, зокрема торфу, проведення геологорозвіду­вальних, пошукових та інших робіт з порушенням вимог земель­ного законодавства України; припинення будівництва та екс­плуатації об'єктів у разі порушення вимог земельного законо­давства України до повного усунення виявлених порушень і ліквідації їх наслідків; припинення права користування земель­ною ділянкою відповідно до закону;

в) одержанні в установленому законодавством порядку від органів державної влади, органів місцевого самоврядування, власників і користувачів, зокрема орендарів, земельних ділянок документів, матеріалів та іншої інформації, необхідної для виконання покладених на нього завдань;

г) виданні спеціальних дозволів на зняття та перенесення ґрунтового покриву земельних ділянок відповідно до затверджених в установленому законом порядку проектів;

ґ) участі у розробленні нормативно-правових актів з питань державного контролю за використанням та охороною земель;

д) вжитті відповідно до закону заходів щодо повернення самовільно зайнятих земельних ділянок їх власникам або користувачам.

Для здійснення зазначеними органами виконавчої влади дер­жавного контролю за використанням та охороною земель у їх складі створені спеціалізовані органи. Так, повноваження Мінприроди України щодо здійснення земельного контролю по­кладені на Державну екологічну інспекцію та її територіальні органи, а також Державну інспекцію з контролю за використан­ням та охороною земель і її територіальний орган, що діє у складі Держкомзему України. Повноваження Мінагрополітики Украї­ни щодо здійснення земельного контролю має здійснювати Дер­жавна служба охорони родючості ґрунтів та її територіальні ор­гани (ст. 9 Закону), яка перебуває у стані формування.

Правовий статус Державної інспекції з контролю за викори­станням та охороною земель (Держземінспекція) визначений Законом України «Про державний контроль за використанням та охороною земель» та постановою Кабінету Міністрів України «Про утворення Державної інспекції з контролю за використан­ням і охороною земель» від 25 грудня 2002 р.1, якою затверджене Положення про Держземінспекцію.

За своїм правовим статусом Держземінспекція є урядовим органом державного управління у складі Держкомзему України.

Очолює її начальник, який призначається на посаду і звільня­ється з посади Кабінетом Міністрів України за поданням мініст­ра охорони навколишнього природного середовища України. На­чальник Держземінспекції, його заступники, головні та провідні спеціалісти, які безпосередньо здійснюють державний контроль за використанням та охороною земель, є одночасно державними інспекторами з контролю за використанням та охороною земель.

Держземінспекція має територіальні органи в Автономній Республіці Крим, областях, містах Києві та Севастополі, які ста­новлять єдину систему органів державного контролю за викори­станням і охороною земель. Призначення на посаду і звільнення з посади керівників цих органів та затвердження положень про територіальні органи здійснюється начальником Держземінспекції.

Держземінспекція виконує покладені на неї чинним законо­давством повноваження через державних інспекторів з контролю за використанням та охороною земель. Тому Закон чітко визначає повноваження цих посадових осіб. Згідно зі ст. 10 Закону державні інспектори незалежно від їх службової належності до централь­ного чи місцевого апаратів Держземінспекції мають право:

1)безперешкодно обстежувати в установленому законодав­ством порядку земельні ділянки, що перебувають у власності та користуванні юридичних і фізичних осіб, перевіряти документи щодо використання та охорони земель;

2)давати обов'язкові для виконання вказівки (приписи) з пи­тань використання й охорони земель і дотримання вимог законо­давства України про охорону земель відповідно до їхніх повнова­жень;

3)складати акти перевірок чи протоколи про адміністративні правопорушення у сфері використання й охорони земель і до­тримання вимог законодавства про охорону земель та розгляда­ти відповідно до законодавства справи про адміністративні пра­вопорушення, а також подавати в установленому законодав­ством України порядку до відповідних органів матеріали перевірок щодо притягнення винних осіб до відповідальності;

4)у разі неможливості встановлення особи правопорушника земельного законодавства на місці вчинення правопорушення доставляти його до органів внутрішніх справ чи місцевих органів державної влади для складання протоколу про адміністративне правопорушення;

5)викликати громадян, зокрема посадових осіб, для одержан­ня від них усних або письмових пояснень з питань, пов'язаних із порушенням земельного законодавства України;

6)передавати до органів прокуратури, органів дізнання та досудового слідства акти перевірок та інші матеріали про діяння, в яких вбачаються ознаки злочину;

7)проводити у випадках, встановлених законом, фотографування, звукозапис, кіно- і відеозйомку як допоміжний засіб для запобігання порушенням земельного законодавства України;

8)звертатися до органів прокуратури з клопотанням про по­дання позову до суду щодо відшкодування втрат сільськогоспо­дарського і лісогосподарського виробництва, а також повернення самовільно чи тимчасово зайнятих земельних ділянок, строк ко­ристування якими закінчився.

Державні інспектори під час виконання службових обов'язків мають право на носіння форменого одягу встановленого зразка та використання спеціальних транспортних засобів з кольорографічним забарвленням і написом з емблемою.

Процедура здійснення державними інспекторами повнова­жень щодо контролю за використанням та охороною земель вре­гульована Порядком планування та проведення перевірок з пи­тань здійснення державного контролю за використанням та охо­роною земель, затвердженим наказом Держкомзему України від 12 грудня 2003 р. Зокрема, цим наказом деталізований порядок здійснення державними інспекторами перевірок власників та користувачів земельних ділянок щодо дотримання ними норм чинного земельного законодавства. Держземінспекція та її тери­торіальні органи мають право проводити планові, позапланові та оперативні перевірки. Планові перевірки з питань додержання органами державної влади, органами місцевого самоврядування, юридичними та фізичними особами вимог земельного законо­давства проводяться не частіше одного разу на календарний рік.

При проведенні планової перевірки інспекційний орган Дер­жземінспекції не пізніше 10 днів до початку її проведення пови­нен надіслати письмово (з повідомленням) органу державної влади, органу місцевого самоврядування, юридичній чи фізичній особі, яких планується перевірити, повідомлення про проведен­ня перевірки. У повідомленні зазначаються дата початку прове­дення перевірки, перелік документів, які необхідно надати інспекційному органу Держземінспекції до початку проведення перевірки, та визначається порядок їх надання. Тривалість планової перевірки не повинна перевищувати 10 робочих днів. У разі виникнення обставин, що вимагають продовження строку перевірки, його може бути продовжено наказом керівника відповідного інспекційного органу Держземінспекції або особою, яка виконує його обов'язки, але не більше ніж на п'ять робочих днів. Подальше продовження терміну проведення планової пе­ревірки не допускається.

Позаплановою перевіркою є перевірка, яка не передбачена планом роботи відповідного інспекційного органу Держземін­спекції. Проте про її проведення також необхідно попередньо повідомити власника чи користувача землі. У разі неможливості своєчасного повідомлення юридичних і фізичних осіб про прове­дення позапланової перевірки (обмежені строки на її проведення тощо), вона проводиться без попереднього їх повідомлення, не­залежно від кількості раніше проведених перевірок, за наявності таких обставин: отримання доручення від Президента України, Верховної Ради України, Кабінету Міністрів України, міністерств та інших центральних органів виконавчої влади, ор­ганів прокуратури, місцевих органів виконавчої влади й органів місцевого самоврядування та Держземінспекції; отримання заяв, скарг чи звернень громадян, що подані в установленому за­конодавством порядку, в яких наведена інформація про пору­шення земельного законодавства чи можливість виникнення аварійних ситуацій, що можуть негативно вплинути на стан земельних ресурсів; проведення перевірки виконання заходів із ліквідації наслідків аварій, інших надзвичайних ситуацій, що призвели до забруднення чи знищення родючого шару ґрунту; виявлення недостовірності даних, поданих юридичними чи фізичними особами на запит інспекційного органу Держземінспекції; за наявності інформації щодо самовільного зайнят­тя земельної ділянки та використання її без правовстановлюю-чих документів; при поданні юридичними чи фізичними особами письмової заяви до відповідного інспекційного органу Держ-земінспекції про бажання проведення позапланової перевірки; у разі публікацій у засобах масової інформації матеріалів, що свідчать про порушення земельного законодавства; за ініціативи інспекційного органу Держземінспекції, якщо ним виявлені фак­ти, що свідчать про порушення земельного законодавства.

Тривалість позапланової перевірки не повинна перевищува­ти десяти робочих днів. У разі виникнення обставин, що вимага­ють продовження терміну перевірки, його може бути продовже­но наказом керівника відповідного інспекційного органу Держ­земінспекції або особи, яка виконує його обов'язки, але не більше ніж на три робочі дні. Подальше продовження терміну проведення позапланової перевірки не допускається.

Оперативні перевірки проводяться у разі: виявлення аварій­них забруднень земельних ресурсів; здійснення контролю за станом виконання раніше виданих приписів; знищення або по­шкодження протиерозійних гідротехнічних споруд, захисних насаджень, межових знаків.

Оперативні перевірки проводяться без попереднього повідом­лення зацікавлених юридичних і фізичних осіб. Тривалість оперативної перевірки не повинна перевищувати п'яти робочих днів. Подальше продовження терміну проведення оперативної перевірки не допускається.

Державні інспектори мають право проводити перевірки стану дотримання земельного законодавства у присутності власників земельних ділянок чи землекористувачів або уповноважених ними осіб, а також осіб, які вчинили порушення земельного зако­нодавства. У разі відсутності при перевірці власника чи земле­користувача або уповноважених ними осіб перевірка проводить­ся за наявності двох свідків.

За результатами перевірки державний інспектор складає акт перевірки дотримання вимог земельного законодавства у двох примірниках. Акт підписується державним інспектором (інспекторами), який (які) проводить (проводять) перевірку, представ­ником юридичної особи чи фізичною особою, що використовують земельні ділянки, свідками (за їх наявності). Перший примірник акта залишається у державного інспектора, який проводить пе­ревірку, другий — вручається або надсилається керівнику юридичної особи чи фізичній особі, які перевірялися. При прове­денні спільних перевірок з іншими органами контролю копія акта надається цим органам.

<< | >>
Источник: ПРЕДМЕТ, ПРИНЦИПИ І СИСТЕМА ЗЕМЕЛЬНОГО ПРАВА. Лекція. 2016

Еще по теме 9. Державний контроль за використанням та охороною земель:

  1. 4. Державний контроль за використанням та охороною земель
  2. Стаття 188. Державний контроль за використанням та охороною земель
  3. § 1. Державний контроль за використанням та охороною земель
  4. Глава 32 Контроль за використанням та охороною земель
  5. Розділ 24 Правове регулювання контролю за використанням і охороною земель та моніторингу земельних ресурсів
  6. Стаття 190. Громадський контроль за використанням та охороною земель
  7. § 2. Громадський контроль за використанням та охороною земель
  8. Стаття 189. Самоврядний контроль за використанням та охороною земель
  9. Стаття 187. Завдання контролю за використанням та охороною земель
  10. 1. Поняття та функції державного управління у сфері використання та охорони земель
  11. 1.6. Землеустрій як функція державного управління у сфері використання і охорони земель
  12. 2. Правове регулювання охорони і використання земель оздоровчого призначення в межах окремих зон округів санітарної (гірничо-санітарної) охорони
  13. 3. Планування використання та охорони земель
  14. Стаття 177. Загальнодержавні програми використання та охорони земель
  15. 5. Нормування та стандартизація у сфері використання й охорони земель
  16. Стаття 178. Регіональні програми використання та охорони земель
- Авторское право - Аграрное право - Адвокатура - Административное право - Административный процесс - Арбитражный процесс - Гражданский процесс - Гражданское право - Жилищное право - Зарубежное право - Земельное право - Избирательное право - Инвестиционное право - Исполнительное производство - Конституционное право - Корпоративное право - Криминалистика - Криминология - Медицинское право - Международное право. Европейское право - Политология - Право зарубежных стран - Право собственности - Право социального обеспечения - Правоведение - Правоохранительная деятельность - Семейное право - Судебная психиатрия - Судопроизводство - Теория и история права и государства - Трудовое право - Уголовное право - Уголовный процесс - Философия - Финансовое право - Хозяйственное право - Хозяйственный процесс - Экологическое право - Ювенальное право - Юридическая техника -