Позиціонування політичних партій та його вплив на результати місцевих виборів і поствиборну ситуацію.

Аналіз виборчої кампанії дає підстави визначити низку особливостей поведінки політичних партій та їх позиціонування в електоральному полі.

Вибіркова активність політичних партій при проведенні передвиборної агітації. За висновками спостережень Громадської мережі «ОПОРА», лише 12 політичних партій вели активну агітаційну кампанію, і з них лише 6 - у більш ніж третині областей України[16]. Також можна навести приклад двох етнічних партій, тобто таких, які традиційно зосереджують свою активність на одній етнічній групі: партії «КМКС» та Демократична партія угорців України проводили свою кампанію серед угорської етнічної меншини, представники якої майже у повному складі проживають на території Закарпатської області.

Дана тенденція свідчить, що частина загальнонаціональних політичних партій за масштабом своєї діяльності є насправді місцевими політичними силами, що утворюються для офіційного оформлення інтересів локальних політичних лідерів або груп тиску. Зокрема, це найбільш характерно для тих партій, які зосереджуються на виборчій кампанії у 1-2 регіонах.

Переважання примітивних агітаційних технологій над програмним підходом до проблем місцевого та регіонального розвитку. Так, наприклад, за оцінками експертів Громадської організації «Комітет виборців

України», близько 80 % передвиборчих кампаній і програм політичних партій та кандидатів можна вважати «беззмістовними» .

Активне використання організаціями політичних партій передвиборчих гасел та програмних положень, які не належать до компетенції відповідних органів місцевого самоврядування, а натомість визначаються законами України та підзаконними нормативно-правовими актами органів державної влади України (досягнення миру, створення професійної армії, зниження тарифів на комунальні послуги тощо).

При цьому дана тенденція у поведінці партій суперечила загальним мотивам голосування, які домінували у громадській думці. Так, за результатами опитування, проведеного Фондом «Демократичні ініціативи» імені І. Кучеріва, з двох основних характеристик, на підставі яких громадяни робили свій вибір, особисті якості кандидата переважали його партійну приналежність - 57 % проти 34 % - відповідно .

Ставка кандидатів та політичних партій на ведення агітації через рекламу у засобах масової комунікації та поширення роздаткових матеріалів при одночасному уникненні прямих контактів із виборцями. Це підтверджується і результатами дослідження громадської думки: так, лише близько 6 % громадян отримували інформацію про кандидатів через зустрічі із ними самими або із їхніми довіреними особами. Для порівняння: через роз даткові матеріали таку інформацію отримали 50 %, через рекламу на біллбордах - 38 %, з центральних телеканалів - 37 %, з місцевого телебачення - 35 %[17] [18] [19]. Як наслідок, у виборців формувався штучний і викривлений образ кандидатів на виборні посади. Враховуючи, що особисті якості кандидата були головним чинником вибору громадян на користь тієї чи іншої партії або персоналії, неминучим наслідком стає розчарування у власному виборі вже у найближчій перспективі.

Маніпулювання складом виборчих списків на користь впливових, але малопопулярних кандидатів. По-перше, велику частину списків до місцевих рад (насамперед обласних) очолювали народні депутати України. Вони передбачувано користуються вищою підтримкою громадян, ніж їх однопартійці з місцевих партійних організацій; водночас вони практично в усіх випадках відмовилися від отримання мандатів депутатів місцевих рад, враховуючи незрівнянно ширші можливості, які надає посада члена Парламенту. По-друге, після виборів велика частина новообраних депутатів відмовилися від мандатів на користь колег, які здобули гірші результати у територіальних виборчих округах і не були обрані за результатами голосування. У такий спосіб практично нівелюється головна ідея пропорційної виборчої системи з відкритими списками - збільшення впливу виборців на формування персонального складу місцевих рад через обрання депутатами кандидатів із найвищими електоральними результатами.

Наприклад, з виборчого списку, висунутого однією з парламентських політичних сил до Вінницької обласної ради, з цією метою після оголошення остаточних результатів голосування відмовилися від отримання 52 кандидати, або понад 80 % .

Можна відзначити і випадки відмови депутатів від уже отриманих мандатів. Так, станом на 25 листопада 2015 р., вибули 16 депутатів Рівненської обласної ради з 64, обраних за місяць до того (тобто, 25 % від загального складу ради). У Миколаївській облраді вибули 8 депутатів із 64 (12,5 %), Житомирській - 7 із 64 (11 %), Тернопільській - 5 із 64 (7,8 %).

Як наслідок, реальний депутатський корпус складається зовсім не з тих осіб, які власне забезпечували перемогу політичним партіям. Тому [20] маніпулювання виборчими списками сприяє дискредитації як складу новообраної ради, так і даного типу виборчої системи загалом.

Утворення міжфракційних союзів у новообраних радах на кон’юнктурних (особистих), а не програмних чи ідеологічних засадах.

Так, зокрема, в окремих адміністративно-територіальних одиницях про можливість утворення політичних союзів заявляють кандидати від тих політичних партій, які на загальнонаціональному рівні або принаймні в інших окремо взятих регіонах заявляють про себе як про взаємних опонентів. Наприклад, представники партії «Відродження» на виборах до органів місцевого самоврядування у Харківській області заявляли про можливе партнерство з партією «Опозиційний блок», у той час як відносини між місцевими організаціями цих двох політичних партій у Дніпропетровській області мали гостро конфронтаційний характер[21].

Підсумки та прогнози розвитку шслявиборчої ситуації.

За підсумками виборів можна побачити такі основні характеристики та тенденції розвитку післявиборної політичної ситуації.

У переважній більшості місцевих рад (у тому числі в усіх обласних радах) жодна із політичних партій не змогла здобути більше половини мандатів, а отже - і сформувати однопартійну більшість. Таким чином, для обрання керівних органів місцевих рад необхідним є формування коаліцій.

Відносний успіх мали партійні проекти місцевого та регіонального значення. Так, лідерство у міській раді Одеси посіла партія «Довіряй ділам!», у Вінницькій міській раді - «Вінницька європейська стратегія», Черкаській - Партія вільних демократів; у складі Київської міської ради за результатами виборів утворено депутатську фракцію партії «Єдність». Політична партія «Черкащани» здобула представництво у Черкаській обласній раді (посівши друге місце), а партії «Єдиний центр» та «За конкретні справи» сформували найбільші депутатські фракції відповідно у Закарпатській та Хмельницькій

обласних радах. Також виявили високу конкурентоспроможність

позапарламентські політичні сили, які інкорпорували в себе місцеві політичні еліти кількох різних регіонів (Аграрна партія України, «Відродження», «Наш край», «Рідне місто», «Совість України»).

Зазначену тенденцію можна тлумачити, з одного боку, як реакцію виборців на політизацію кампанії з місцевих виборів висуванцями парламентських політичних партій на шкоду питанням місцевого значення, а з іншого - як свідчення зниження довіри громадян до парламентських політичних партій загалом.

Ризик конфронтації між місцевими радами та центральними органами влади. Однією з ознак даної тенденції можна вважати утворення у кількох обласних радах фактичних союзів за участі партій-учасниць парламентської коаліції «Європейська Україна», але водночас опозиційно налаштованих до виконавчої влади. Так, наприклад, у Київській обласній раді фактично сформовано коаліцію депутатських фракцій у складі 5 фракцій, до якої не було допущено лідера виборчих перегонів - БПП «Солідарність» . У Житомирській обласній раді представника коаліційної партії «Батьківщина» було обрано на посаду Голови ради за підтримки політичної сили, що демонструє свою опозиційність до виконавчої влади («Опозиційного

блоку»)[22] [23].

Конфліктогенні відносини між органами державної влади та органами місцевого самоврядування найімовірніше можуть скластися у процесі роботи над законодавством у галузі нового перерозподілу сфер компетенції у процесі децентралізації публічної влади, а також при реформуванні бюджетного законодавства та під час бюджетного процесу. У такому разі у протистояння будуть втягнуті парламентські депутатські фракції.

Конфлікти всередині місцевих рад. У поствиборний період вони переважно пов’язані з тим, що коаліції в ряді випадків утворюються за принципом протистояння «сильнішим» гравцям. Під останніми маються на увазі найбільші депутатські фракції, які мали б отримати ініціативу у формуванні керівних органах рад, або фракції, що є найбільш лояльними до виконавчої влади. Такі процеси відбувалися, зокрема, Одеській,

Житомирській, Київській обласних радах. У свою чергу, у Дніпропетровській обласній раді одна з політичних сил, яка втратила абсолютну більшість і не має гарантії участі у новій депутатській коаліції, ініціювала відмову своїх новообраних депутатів від отримання депутатських посвідчень, щоб на невизначений час зберігати стан відсутності кворуму, а отже і забезпечити неправомочність новообраної ради[24].

Конфлікти між міськими, селищними та сільськими головами та відповідними радами, що є імовірними внаслідок їх обрання у незалежний один від одного спосіб.

Ризик невиконання більшості обіцянок партійних організацій та кандидатів на виборні посади через те, що їхні програми виходили за межі компетенції відповідних органів місцевого самоврядування.

Імовірність втягнення органів місцевого самоврядування у політичну боротьбу на загальнонаціональному рівні. Одним із найбільших проявів зазначеної тенденції стане ухвалення ними декларативних актів із проблем, що належать до компетенції вищих органів державної влади (подібно до того, як це відбувалося у період 2006 - 2009 рр.). Крім того, повноваження органів місцевого самоврядування можуть бути використані з метою створення нерівних умов конкуренції для різних політичних партій.

4.

<< | >>
Источник: Макаров Г. В., Каплан Ю. Б.. Місцеві вибори 2015 р.: проблеми організації, підсумки, тенденції. - К.: НІСД,2015. - 28 с.. 2015

Еще по теме Позиціонування політичних партій та його вплив на результати місцевих виборів і поствиборну ситуацію.:

  1. 5.2.8. Перешкоджання законній діяльності професійних спілок, політичних партій, громадських організацій
  2. Стаття 170. Перешкоджання законній діяльності професійних спілок, політичних партій, громадських організацій
  3. 2. Порядок виборів Президента України і вступу його на посаду
  4. 1. Поняття місцевого самоврядування та його особливості
  5. 1. Поняття механізму правового регулювання та його відмінність від правового впливу.
  6. if( !cssCompatible ) { document.write("\ \ Розділ 12\ \ \ ПОНЯТТЯ І ОЗНАКИ ПРАВА, ЙОГО ПРИНЦИПИ І ФУНКЦІЇ\ \ \ 12.1. Поняття і ознаки права\ \ \ Питання про те, що є право, в чому його сутність, традиційно розглядається в теоретичній юриспруденції як основне. Але, як було відзначено, з часом розуміння права змінювалося. Так, для Аристотеля право — це політична справедливість, для учених середньовіччя — божественне встановлення, для Ж.-Ж. Руссо — загальна воля, Р. Іє-ринга — захищений інтерес,
  7. Особливості оплати праці в різних ситуаціях.
  8. if( !cssCompatible ) { document.write("\ \ 12.4. Функції права\ \ \ У науці поняття "функція" вживається в різних значеннях. Функції розглядаються в математиці, біології,кібернетиці, соціології, фізиці та ін. У юридичній науці термін "функція" вживається для характеристики соціальної ролі й призначення держави і права. Поняття "функція права" повинне охоплювати одночасно як призначення права, так і напрями його впливу на суспільні відносини.\ \ \ Таким чином, функці
  9. Чи може суд після оголошення рішення змінити його зміст, зокрема, його мотивувальну або резолютивну частини?
  10. 6. Політична система суспільства
  11. 4.3. Результаты творческой деятельности. Информация. Результаты работ. Услуги. Нематериальные блага
  12. Авер'янов В.Б. та інші. Державне будівництво та місцеве самоврядуваня Збірник наукових праць Випуск 2 . Інститут державного будівництва та місцевого самоврядування, 2002, 2002
  13. if( !cssCompatible ) { document.write("\ \ Розділ 5\ \ \ ПОНЯТТЯ ДЕРЖАВИ\ \ \ 5.1. Сутність держави\ \ \ Історія держави невіддільна від історії суспільства, разом із суспільством вона проходить довгий історичний шлях. Усебічно розкрити поняття, сутність, властивості й риси держави — завдання надзвичайно важке. Вирішити його можна лише при вивченні держави історично, у різних її зв'язках з економікою, соціально-політичним і духовним життям суспільства, максимально використовуючи при цьому нау
  14. 4.1.2. Види форм політичного режиму
  15. Установление результата голосования. Содержание (результат) решения.
  16. Місцеве самоврядування і вибори в Україні
  17. §4 Вплив внутрішнього права на міжнародне
  18. § 10. Поняття і класифікація політичних режимів.
  19. 4. Політична організація суспільства. Суб’єкти політики та їхня характеристика.
  20. § 3. Особливості відповідальності державних політичних діячів