Карта виборів до місцевих представницьких органів влади України всіх рівнів та виборче право внутрішньо переміщених осіб.

Місцеві вибори 2015 року вперше відбуваються не на всій територій України і не одночасно. Зокрема, не відбулися вибори депутатів Верховної Ради АР Крим, а також міських, селищних, сільських голів, депутатів усіх місцевих рад АР Крим та м. Севастополь. За рішенням ВР України вибори відкладено на частині підконтрольних Україні територій Донецької і Луганської областей. За Постановою ЦВК України від 29.08.2015 року № 209[1] вибори не відбулися також у 91 місцевій раді Донецької області, які підконтрольні військово-цивільній адміністрації, проте знаходяться на лінії розмежування з непідконтрольними територіями.

ЦВК встановила неможливим проведення чергових місцевих виборів у низці територіальних громад Донецької області: в Артемівському районі - 1 міськрада, 15 сільрад; Волноваському - 1 міськрада, 26 сільрад; Володарському - 3 сільради; Костянтинівському - 7 сільрад; Мар’їнському - 2 міськради, 9 сільрад; Старобешівському - 1 сільрада; Ясинуватському - 1 райрада, 12 сільрад. Вибори також не відбулися у таких містах обласного значення Донецької області: Авдіївка, Артемівськ, Горлівка, Дебальцеве, Дзержинськ, Докучаєвськ, Костянтинівка. У Луганській області вибори не відбулися в 31 місцевій раді: Новойадарський район - 1 міськрада, 6 сільрад; Попаснянський - 1 райрада, 3 міськради, 9 селищних рад, 1 сільська; Станично-Луганський - 2 селищних та 8 сільрад.

Окрім того, на підставі Постанови ВР України від 17 березня 2015 року № 252-VII вибори не проводилися на територіях Донецької та Луганської областей, в яких запроваджено особливий порядок місцевого самоврядування.

Загалом із 18 районів Донецької області під контролем Донецької військово-цивільної адміністрації знаходяться 14 районів. Серед них повністю підконтрольні 8 - Великоновосілківський, Володарський,

Добропільський, Красноармійський, Краснолиманський, Олександрівський, Першотравневий, Слов’янський. Частково підконтрольні 6 районів - Артемівський, Волноваський, Костянтинівський, Мар’їнський,

Старобешівський, Ясинуватський. Повністю непідконтрольні 4 райони - Амвросіївський, Новоазовський, Тельманівський, Шахтарський. (Див. Додатки, мал. 1)

У Луганській області з 18 районів підконтрольними Луганській військово-цивільній обласній адміністрації є 12. Серед них повністю підконтрольні 9 - Біловодський, Білокуракінський, Кремінський,

Марківський, Міловський, Новопсковськиий, Сватівський, Старобільський, Троїцький; частково підконтрольними є 3 райони - Новоайдарський, Попаснянський, Станично-Луганський.

Повністю непідконтрольними є 6 районів - Антрацитівський, Краснодонський, Лутугинський, Перевальський, Свердловський, Слов’яносербський. (Див. Додатки, мал. 2)

В Україні налічується близько 1,5 млн. внутрішньо переміщених осіб (далі - ВПО). За офіційними даними Міністерства соціальної політики станом

на 14 вересня 2015 року на облік взято 1.449.245 переселенців . За офіційними даними Управління верховного комісара ООН, з них 60 % - [2] [3] пенсіонери, 24 % - дорослі люди[4]. Загалом 84 % або близько 1 млн. - це особи, які мають право голосу.

Право внутрішньо переміщених осіб на участь у голосуванні відповідало б низці міжнародних документів, а саме:

- Керівним Принципам ООН щодо внутрішньо переміщених осіб[5];

- Рекомендації (2006)6 Комітету міністрів Ради Європи країнам- членам РЄ щодо внутрішньо переміщених осіб[6] [7] [8] від 5 квітня 2006 р.;

- Рекомендації 1877(2009) Парламентської асамблеї Ради Європи (далі - ПАРЄ) під назвою «Забуті Люди Європи: захист прав осіб, переміщення яких носить тривалий характер»;

- Резолюції 2028 (2015) ПАРЄ «Гуманітарне становище українських біженців та переміщених осіб» ;

Однак у новому Законі України «Про місцеві вибори»[9], який було прийнято у липні 2015 року, право участі у виборах внутрішньо переміщених осіб залишилося неврегульованим. За цим Законом загальне виборче право на місцевих виборах поширюється на тих громадян, хто належить відповідній територіальній громаді (Ст.3), а сама належність громадянина до відповідної територіальної громади та проживання його на відповідній території визначається його зареєстрованим місцем проживання (п.3 Ст.3).

Щоправда, Закон України «Про забезпечення прав і свобод внутрішньо переміщених осіб»[10] закріплює право переселенців брати участь у місцевих виборах шляхом зміни місця голосування без зміни виборчої адреси (Ст. 8). Однак дана норма також суперечить Закону «Про місцеві вибори»: останній зазначає, що норма Закону України «Про державний реєстр виборців»[11], яка передбачає можливість зміни місця голосування без зміни виборчої адреси (п. 3 Ст. 7) не поширюється на місцеві вибори.

Виходячи з цього, внутрішньо переміщені особи, які не мають офіційного місця реєстрації, позбавлені виборчого права під час проведення місцевих виборів. Це, безумовно, суперечить як нормам Конституції України, в якій гарантується забезпечення рівного права вибору усім громадянам країни, так і міжнародним нормативно-правовим документам.

2.

<< | >>
Источник: Макаров Г. В., Каплан Ю. Б.. Місцеві вибори 2015 р.: проблеми організації, підсумки, тенденції. - К.: НІСД,2015. - 28 с.. 2015

Еще по теме Карта виборів до місцевих представницьких органів влади України всіх рівнів та виборче право внутрішньо переміщених осіб.:

  1. 2. Порядок формування Верховної Ради України, її органів та державних органів, передбачених Конституцією України (представницька функція парламенту)
  2. Стаття 174. Особливості провадження у справах щодо оскарження рішень, дій або бездіяльності органів виконавчої влади, органів місцевого самоврядування, засобів масової інформації, підприємств, установ, організацій, їхніх посадових та службових осіб, творчих працівників засобів масової інформації, які порушують законодавство про вибори та референдум
  3. Мета, підстави і процесуальні форми участі у цивільному процесі органів державної влади, органів місцевого самоврядування
  4. 4. Юридична природа органів виконавчої влади й органів місцевого самоврядування: особливі й спільні риси
  5. До питання про соціальну природу місцевих органів влади
  6. Стаття 171. Особливості провадження у справах щодо оскарження нормативно-правових актів органів виконавчої влади, Верховної Ради Автономної Республіки Крим, органів місцевого самоврядування та інших суб'єктів владних повноважень
  7. § 2. Розвиток місцевих органів виконавчої влади в Україні у 1990#x2011;2004 роках
  8. § з. Участь органів державної влади та місцевого самоврядування у процесі для подання висновку в справі
  9. § 3. Президент України і система органів виконавчої влади
  10. §1. Система органів виконавчої влади України
  11. Стаття 45. Участь у цивільному процесі органів та осіб, яким законом надано право захищати права, свободи та інтереси інших осіб
  12. Підстави і мета участі органів та осіб, яким законом надано право захищати інтереси інших осіб
  13. 3,1. Участь у справі органів державної влади та місцевого самоврядування для подання висновків та висловлення своєї думки щодо вирішення справи по суті
  14. Стаття 60. Участь у справі органів та осіб, яким законом надано право захищати права, свободи та інтереси інших осіб
  15. Розділ XV ЗЛОЧИНИ ПРОТИ АВТОРИТЕТУ ОРГАНІВ ДЕРЖАВНОЇ ВЛАДИ, ОРГАНІВ МІСЦЕВОГО САМОВРЯДУВАННЯ, ОБ'ЄДНАНЬ ГРОМАДЯН ТА ЗЛОЧИНИ ПРОТИ ЖУРНАЛІСТІВ {Назва розділу XV із змінами, внесеними згідно із Законом № 421-VIII від 14.05.2015}
  16. ГЛАВА 1 історичний огляд розвитку системи центральних та місцевих органів виконавчої влади в Україні у 1990–2005р.