Карта виборів до місцевих представницьких органів влади України всіх рівнів та виборче право внутрішньо переміщених осіб.

Місцеві вибори 2015 року вперше відбуваються не на всій територій України і не одночасно. Зокрема, не відбулися вибори депутатів Верховної Ради АР Крим, а також міських, селищних, сільських голів, депутатів усіх місцевих рад АР Крим та м. Севастополь. За рішенням ВР України вибори відкладено на частині підконтрольних Україні територій Донецької і Луганської областей. За Постановою ЦВК України від 29.08.2015 року № 209[1] вибори не відбулися також у 91 місцевій раді Донецької області, які підконтрольні військово-цивільній адміністрації, проте знаходяться на лінії розмежування з непідконтрольними територіями.

ЦВК встановила неможливим проведення чергових місцевих виборів у низці територіальних громад Донецької області: в Артемівському районі - 1 міськрада, 15 сільрад; Волноваському - 1 міськрада, 26 сільрад; Володарському - 3 сільради; Костянтинівському - 7 сільрад; Мар’їнському - 2 міськради, 9 сільрад; Старобешівському - 1 сільрада; Ясинуватському - 1 райрада, 12 сільрад. Вибори також не відбулися у таких містах обласного значення Донецької області: Авдіївка, Артемівськ, Горлівка, Дебальцеве, Дзержинськ, Докучаєвськ, Костянтинівка. У Луганській області вибори не відбулися в 31 місцевій раді: Новойадарський район - 1 міськрада, 6 сільрад; Попаснянський - 1 райрада, 3 міськради, 9 селищних рад, 1 сільська; Станично-Луганський - 2 селищних та 8 сільрад.

Окрім того, на підставі Постанови ВР України від 17 березня 2015 року № 252-VII вибори не проводилися на територіях Донецької та Луганської областей, в яких запроваджено особливий порядок місцевого самоврядування.

Загалом із 18 районів Донецької області під контролем Донецької військово-цивільної адміністрації знаходяться 14 районів. Серед них повністю підконтрольні 8 - Великоновосілківський, Володарський,

Добропільський, Красноармійський, Краснолиманський, Олександрівський, Першотравневий, Слов’янський. Частково підконтрольні 6 районів - Артемівський, Волноваський, Костянтинівський, Мар’їнський,

Старобешівський, Ясинуватський. Повністю непідконтрольні 4 райони - Амвросіївський, Новоазовський, Тельманівський, Шахтарський. (Див. Додатки, мал. 1)

У Луганській області з 18 районів підконтрольними Луганській військово-цивільній обласній адміністрації є 12. Серед них повністю підконтрольні 9 - Біловодський, Білокуракінський, Кремінський,

Марківський, Міловський, Новопсковськиий, Сватівський, Старобільський, Троїцький; частково підконтрольними є 3 райони - Новоайдарський, Попаснянський, Станично-Луганський.

Повністю непідконтрольними є 6 районів - Антрацитівський, Краснодонський, Лутугинський, Перевальський, Свердловський, Слов’яносербський. (Див. Додатки, мал. 2)

В Україні налічується близько 1,5 млн. внутрішньо переміщених осіб (далі - ВПО). За офіційними даними Міністерства соціальної політики станом

на 14 вересня 2015 року на облік взято 1.449.245 переселенців . За офіційними даними Управління верховного комісара ООН, з них 60 % - [2] [3] пенсіонери, 24 % - дорослі люди[4]. Загалом 84 % або близько 1 млн. - це особи, які мають право голосу.

Право внутрішньо переміщених осіб на участь у голосуванні відповідало б низці міжнародних документів, а саме:

- Керівним Принципам ООН щодо внутрішньо переміщених осіб[5];

- Рекомендації (2006)6 Комітету міністрів Ради Європи країнам- членам РЄ щодо внутрішньо переміщених осіб[6] [7] [8] від 5 квітня 2006 р.;

- Рекомендації 1877(2009) Парламентської асамблеї Ради Європи (далі - ПАРЄ) під назвою «Забуті Люди Європи: захист прав осіб, переміщення яких носить тривалий характер»;

- Резолюції 2028 (2015) ПАРЄ «Гуманітарне становище українських біженців та переміщених осіб» ;

Однак у новому Законі України «Про місцеві вибори»[9], який було прийнято у липні 2015 року, право участі у виборах внутрішньо переміщених осіб залишилося неврегульованим. За цим Законом загальне виборче право на місцевих виборах поширюється на тих громадян, хто належить відповідній територіальній громаді (Ст.3), а сама належність громадянина до відповідної територіальної громади та проживання його на відповідній території визначається його зареєстрованим місцем проживання (п.3 Ст.3).

Щоправда, Закон України «Про забезпечення прав і свобод внутрішньо переміщених осіб»[10] закріплює право переселенців брати участь у місцевих виборах шляхом зміни місця голосування без зміни виборчої адреси (Ст. 8). Однак дана норма також суперечить Закону «Про місцеві вибори»: останній зазначає, що норма Закону України «Про державний реєстр виборців»[11], яка передбачає можливість зміни місця голосування без зміни виборчої адреси (п. 3 Ст. 7) не поширюється на місцеві вибори.

Виходячи з цього, внутрішньо переміщені особи, які не мають офіційного місця реєстрації, позбавлені виборчого права під час проведення місцевих виборів. Це, безумовно, суперечить як нормам Конституції України, в якій гарантується забезпечення рівного права вибору усім громадянам країни, так і міжнародним нормативно-правовим документам.

2.

<< | >>
Источник: Макаров Г. В., Каплан Ю. Б.. Місцеві вибори 2015 р.: проблеми організації, підсумки, тенденції. - К.: НІСД,2015. - 28 с.. 2015

Еще по теме Карта виборів до місцевих представницьких органів влади України всіх рівнів та виборче право внутрішньо переміщених осіб.:

  1. 21. Мета, підстави та форми участі Уповноваженого Верховної Ради України з прав людини, органів державної влади, органів місцевого самоврядування та інших осіб, яким законом надано право захищати права, свободи та інтереси інших осіб в цивільному процесі. їх процесуальні права і обов’язки.
  2. § 5. Нормативні акти місцевих органів виконавчої влади і органів місцевого самоврядування
  3. Єрмолаєв В.М.. Історія вищих представницьких органів влади в Україні: Навч. посібник. - Х.: Право,2007. - 280 с., 2007
  4. 2. Порядок формування Верховної Ради України, її органів та державних органів, передбачених Конституцією України (представницька функція парламенту)
  5. § 7. Виборча система для місцевих виборів
  6. Стаття 174. Особливості провадження у справах щодо оскарження рішень, дій або бездіяльності органів виконавчої влади, органів місцевого самоврядування, засобів масової інформації, підприємств, установ, організацій, їхніх посадових та службових осіб, творчих працівників засобів масової інформації, які порушують законодавство про вибори та референдум
  7. Мета, підстави і процесуальні форми участі у цивільному процесі органів державної влади, органів місцевого самоврядування
  8. 4. Юридична природа органів виконавчої влади й органів місцевого самоврядування: особливі й спільні риси
  9. Стаття 154. Відповідальність органів виконавчої влади та органів місцевого самоврядування за по­рушення права власності на землю
  10. Законодавча діяльність станово-представницьких органів влади
  11. Стаття 122. Повноваження органів виконавчої влади та органів місцевого самоврядування щодо передачі земельних ділянок у власність або у користування
  12. Стаття 155. Відповідальність органів виконавчої влади та органів місцевого самоврядування за видання актів, які порушують права власників земельних ділянок
  13. До питання про соціальну природу місцевих органів влади
  14. Стаття 171. Особливості провадження у справах щодо оскарження нормативно-правових актів органів виконавчої влади, Верховної Ради Автономної Республіки Крим, органів місцевого самоврядування та інших суб'єктів владних повноважень
  15. § 2. Розвиток місцевих органів виконавчої влади в Україні у 1990#x2011;2004 роках
  16. Конституційний договір між Верховною Радою України та Президентом України про основні засади організації та функціонування державної влади і місцевого самоврядування в Україні на період до прийняття нової Конституції України (8 червня 1995 р.)
- Авторское право - Аграрное право - Адвокатура - Административное право - Административный процесс - Арбитражный процесс - Гражданский процесс - Гражданское право - Жилищное право - Зарубежное право - Земельное право - Избирательное право - Инвестиционное право - Исполнительное производство - Конституционное право - Корпоративное право - Криминалистика - Криминология - Медицинское право - Международное право. Европейское право - Политология - Право зарубежных стран - Право собственности - Право социального обеспечения - Правоведение - Правоохранительная деятельность - Семейное право - Судебная психиатрия - Судопроизводство - Теория и история права и государства - Трудовое право - Уголовное право - Уголовный процесс - Философия - Финансовое право - Хозяйственное право - Хозяйственный процесс - Экологическое право - Ювенальное право - Юридическая техника -