Час відпочинку. Особливості праці у вихідні, святкові та неробочі дні

Кожен, хто працює, має право на відпочинок. Це право забезпечується наданням працівникам днів щотижневого відпочинку, а також оплачуваної щорічної відпустки, встановленням скороченого робочого дня для тих чи інших професій та тривалості роботи в нічний час.

Мінімальна тривалість відпочинку, оплачуваних щорічних відпусток, вихідні та святкові дні, а також інші умови часу відпочинку визначаються законом.

Норма закону

Часом відпочинку слід вважати період, упродовж якого працівник звільняється від виконання трудових обов’язків, та використовує цей час на власний розсуд.

Перерви для відпочинку і харчування не включаються в робочий час. їх тривалість не повинна перевищувати двох годин. Мінімальна тривалість перерви для відпочинку законодавством не встановлена. Її визначення відноситься до компетенції трудового колективу, уповноваженого вирішувати це питання при затвердженні правил внутрішнього трудового розпорядку. Очевидно, її тривалість повинна бути такою, щоб перерва виконувала своє призначення: за час перерви працівники повинні встигнути відпочити і прийняти їжу. Поширена практика надання працівникам перерви для відпочинку і приймання їжі тривалістю одна година не виправдовує себе через відсутність на більшості підприємств умов для ефективного використання часу перерви з метою відпочинку.

Коли в законодавстві про працю говориться про вихідні дні, то маються на увазі насамперед вихідні дні працівника. Михідні дні за календарем далеко не завжди є вихідними днями працівників. Вихідні дні підприємства також можуть не ібігатися з вихідними днями працівника. Потрібно звернути увагу на ту обставину, що в період, коли підприємство не працює, є працівники, які здійснюють його охорону і виконують інші невідкладні роботи.

За загальним правилом, кількість вихідних днів встановлюється з розрахунку на календарний тиждень. Тільки при режимі підсумованого обліку робочого часу за рахунок продовження тривалості роботи протягом дня (зміни) вихідні дні можуть чергуватися з робочими днями (через один, два, три чи інше число днів).

Загальні правила про вихідні дні встановлюються на підприємствах, в установах, організаціях відповідно до законодавства правилами внутрішнього трудового розпорядку, що затверджуються трудовими колективами. Ними визначається насамперед тривалість робочого тижня. Вона може становити п’ять чи шість робочих днів. Відповідно працівникам надається один чи два вихідні дні. Загальним вихідним днем є неділя. Другий вихідний день (при п’ятиденному робочому тижні) має надаватися, як правило, підряд із загальним вихідним днем.

3.

<< | >>
Источник: Гавриш С.Б.. Правознавство : підруч. для 11 кл. загальноосвіт. навч. закл.: проф. рівень / С.Б. Гавриш, В.Л. Сутковий, Т.М. Фі- ліпенко. - К. : Генеза, 2011- 416 с.. 2011

Еще по теме Час відпочинку. Особливості праці у вихідні, святкові та неробочі дні:

  1. Вихідні, святкові та неробочі дні.
  2. § 68-69. Робочий час та час відпочинку
  3. Особливості оплати праці в різних ситуаціях.
  4. ОСОБЛИВОСТІ РЕГУЛЮВАННЯ ТРУДОВИХ ПРАВОВІДНОСИН ПІД ЧАС ВИКОНАННЯ УГОДИ ПРО РОЗПОДІЛ ПРОДУКЦІЇ
  5. Скорочений робочий час, неповний робочий час, надурочна робота, ненормований робочий час.
  6. § 72—73. Індивідуальні та колективні трудові спори. Оплата праці. Охорона праці
  7. Види часу відпочинку.
  8. Відпустка, соціальна відпустка, перерва для відпочинку та харчування.
  9. 10.1. РИНОК ПРАЦІ
  10. Указ Президії Верховної Ради СРСР «Про скорочення тривалості робочого дня для робітників і службовців у передвихідні і передсвяткові дні» (8 березня 1956 р.)
- Авторское право - Аграрное право - Адвокатура - Административное право - Административный процесс - Арбитражный процесс - Государство и право - Гражданский процесс - Гражданское право - Жилищное право - Зарубежное право - Земельное право - Избирательное право - Инвестиционное право - Исполнительное производство - Конституционное право - Корпоративное право - Криминалистика - Криминология - Медицинское право - Международное право. Европейское право - Политология - Право зарубежных стран - Право собственности - Право социального обеспечения - Правоведение - Правоохранительная деятельность - Семейное право - Судебная психиатрия - Судопроизводство - Теория и история права и государства - Трудовое право - Уголовно-исполнительное право - Уголовное право - Уголовный процесс - Философия - Финансовое право - Хозяйственное право - Хозяйственный процесс - Экологическое право - Ювенальное право - Юридическая техника -