Загальна характеристика експертного дослідження.

Оцінка висновку експерта

Експертне дослідження - це процес дослідження об’єктів, наданих на експертизу. У своїй діяльності експерт використовує методи експертного дослідження, тобто систему способів, прийомів, операцій для вирішення експертних завдань.

У теорії криміналістики існують різні класифікації цих методів. Так, наприклад, методи експертного дослідження інколи поділяються на загальні, спільні, окремо-наукові та спеціальні (багатооб’єктні).

Експерт не має права обмежити обсяг запропонованого йому дослідження. За наявності великої кількості однорідних об’єктів (наприклад, партія недоброякісної продукції) слідчий або суд повинні розглянути питання щодо доцільності вибіркового дослідження. Разом з тим згідно зі ст. 69 КПК експерт має право розширити обсяг дослідження, зазначивши у висновку виявлені в процесі дослідження обставини, які мають значення у справі, з яких йому не були поставлені питання.

Експерт повинен виходити з таких загальних положень: об’єктивності, повноти та всебічності дослідження; його законності та своєчасності; цілеспрямованості та плановості; безпосередності дослідження об’єктів експертизи; процесуального оформлення її результатів.

Висновок експерта - це докладний опис проведених експертом досліджень та зроблені за їх результатами висновки, обґрунтовані відповіді на запитання, поставлені особою, яка залучила експерта, або слідчим суддею чи судом, що доручив проведення експертизи (ст. 101 КПК).

Кожна сторона кримінального провадження має право надати суду висновок експерта, який ґрунтується на його наукових, технічних або інших спеціальних знаннях. Висновок повинен ґрунтуватися на відомостях, які експерт сприймав безпосередньо або вони стали йому відомі під час дослідження матеріалів, що були надані для проведення дослідження. Експерт дає висновок від свого імені і несе за нього особисту відповідальність. Запитання, які ставляться експертові, та його висновок щодо них не можуть виходити за межі спеціальних знань експерта. Висновок експерта не може ґрунтуватися на доказах, визнаних судом недопустимими. Експерт, який дає висновок щодо психічного стану підозрюваного, обвинуваченого, не має права стверджувати у висновку, чи мав підозрюваний, обвинувачений такий психічний стан, який становить елемент кримінального правопорушення або елемент, що виключає відповідальність за кримінальне правопорушення. Висновок експерта надається в письмовій формі, але кожна сторона має право звернутися до суду з клопотанням про виклик експерта для допиту під час судового розгляду для роз’яснення чи доповнення його висновку. Якщо для проведення експертизи залучається кілька експертів, експерти мають право скласти один висновок або окремі висновки. Висновок передається експертом стороні, за клопотанням якої здійснювалася експертиза (ст. 101 КПК).

Висновок експерта є джерелом судових доказів і складається з трьох частин: вступної, дослідної та заключної.

У вступній частині зазначається, коли, де, ким (ім’я, освіта, спеціальність, свідоцтво про присвоєння кваліфікації судового експерта, стаж експертної роботи, науковий ступінь, вчене звання, посада експерта) та на якій підставі була проведена експертиза; місце і час її проведення; хто був присутній при проведенні експертизи; перелік питань, що були поставлені експертові; опис отриманих експертом матеріалів та які матеріали були використані експертом (ст. 102 КПК), а також клопотання про надання додаткових матеріалів та результати їх розгляду; прізвища та процесуальний стан осіб, які брали участь у проведенні експертизи.

У дослідній частині описуються об’єкти експертизи, докладний опис проведених досліджень, у тому числі методи, застосовані у дослідженні, отримані результати та їх експертна оцінка, робиться аналіз і синтез отриманих результатів, наводяться різні розрахунки та довідкові дані, якими користувався експерт, обґрунтовуються його висновки. Дослідна частина висновку ідентифікаційної експертизи має містити опис конкретних ознак, покладених в обґрунтування висновку.

У заключній частині містяться висновки експерта, тобто відповіді на поставлені перед ним питання. Висновок експерта може мати форму категоричного висновку (негативного або позитивного), ймовірного (діагностичного) або висновку про неможливість вирішити питання, яке поставлене перед експертом. До висновку додається ілюстративний матеріал (фотознімки, схеми, креслення та ін.). Висновок підписується експертом.

Висновок експерта не має переваг перед іншими доказами. Та обставина, що висновки експерта обґрунтовані дослідженнями, проведеними із застосуванням наукових, технічних або інших спеціальних знань, не виключає можливості та необхідності оцінки їх слідчим і судом у повному обсязі. Характер виду доказу, який розглядається, не може бути підставою для некритичного до нього ставлення, надання йому особливої доказової сили. Відповідно до ст. 101 КПК «висновок експерта не є обов’язковим для особи або органу, яка здійснює провадження, але незгода з висновком експерта повинна бути вмотивована у відповідних постанові, ухвалі, вироку».

Оцінка висновку експерта є складною розумовою діяльністю та містить:

1) аналіз дотримання процесуального порядку призначення та проведення судової експертизи;

2) визначення відповідності висновку експерта завданню;

3) встановлення повноти та наукової обґрунтованості висновку експерта;

4) визначення відповідності висновку експерта іншим зібраним у справі доказам;

5) перевірку віднесення до справи даних, які містяться у висновку.

Необхідно мати на увазі, що встановлені суперечності між висновком

експерта та іншими даними у справі ще не свідчать про достовірність висновку. Суперечливі дані підлягають новій оцінці, під час якої можуть бути встановлені погрішності у результатах огляду місця події або обшуку, помилки у показаннях свідків або потерпілих та ін.

У результаті оцінки висновку експерта слідчий (суд) може прийняти одне з таких рішень:

1) визнати висновок експерта повним та обґрунтованим, що має значення у справі;

2) визнати висновок неповним або недостатньо ясним та у разі необхідності призначити додаткову експертизу або допитати експерта;

2) визнати висновок експерта необгрунтованим або сумнівним щодо його правильності та при необхідності призначити повторну експертизу або провести інші процесуальні дії, спрямовані на перевірку висновків експерта.

Питання для самоконтролю

1. Поняття спеціальних знань у кримінальному судочинстві.

2. Форми використання спеціальних знань.

3. Судова експертиза та її види.

4. Система експертних установ в Україні.

5. Підготовка та призначення судових експертиз.

6. Поняття та види зразків для порівняльного дослідження.

7. Загальна характеристика експертного дослідження.

8. Оцінка висновку експерта та його використання при доказуванні.

<< | >>
Источник: М. Ю. Будзієвський. Криміналістика (курс лекцій) : навчальний посібник / М. Ю. Будзієвський,О. В. Лускатов, І. В. Пиріг, В. М. Плетенець, К. О. Чаплинський, Ю. А. Чаплинська. - Д. : Дніпроп. держ. ун-т внутр. справ,2013. - 397 с.. 2013

Еще по теме Загальна характеристика експертного дослідження.:

  1. 1. Загальна характеристика законодавства
  2. 20.7. Поняття і загальна характеристика тлумачення права
  3. 4.2. Загальна характеристика первісного суспільства
  4. 8.4.1. Загальна характеристика
  5. Загальна характеристика
  6. 43. ВОЛОДІННЯ (загальна характеристика)
  7. Загальна характеристика доказів
  8. 1. Загальна характеристика юрисдикції Європейського суду
  9. 1. Загальна характеристика промислової політики держави
  10. 1. Загальна характеристика державної правової політики
  11. 1. Загальна характеристика митної політики України
  12. Загальна характеристика Кримінального кодексу України
  13. 1. Загальна характеристика реалізації права власності на житло
  14. 14. ЗАГАЛЬНА ХАРАКТЕРИСТИКА ЕКСТРАОРДИНАРНОГО ПРОЦЕСУ.
  15. Загальна характеристика фінансового права
  16. Загальна характеристика екологічного права
  17. § 1-2. Загальна характеристика адміністративного права
  18. § 32-33. Загальна характеристика права власності
  19. § 67. Загальна характеристика житлового права
- Авторское право - Аграрное право - Адвокатура - Административное право - Административный процесс - Арбитражный процесс - Государство и право - Гражданский процесс - Гражданское право - Жилищное право - Зарубежное право - Земельное право - Избирательное право - Инвестиционное право - Исполнительное производство - Конституционное право - Корпоративное право - Криминалистика - Криминология - Медицинское право - Международное право. Европейское право - Политология - Право зарубежных стран - Право собственности - Право социального обеспечения - Правоведение - Правоохранительная деятельность - Семейное право - Судебная психиатрия - Судопроизводство - Теория и история права и государства - Трудовое право - Уголовное право - Уголовный процесс - Философия - Финансовое право - Хозяйственное право - Хозяйственный процесс - Экологическое право - Ювенальное право - Юридическая техника -