Системи і об’єкти та засоби криміналістичної фотографії

Залежно від вирішуваних завдань та об’єктів зйомки система криміналістичної фотографії складається з трьох частин, а саме:

- слідча;

- оперативна;

- дослідницька (експертна).

Слідча та оперативна фотографія - це система наукових положень, видів, методів і прийомів зйомки, які застосовуються при проведенні відповідно слідчих дій та оперативно-розшукових заходів.

У даному випадку треба дотримуватись певних правил. Фотознімки мають містити інформацію про дійсну форму, розміри та розташування предметів. Тому необхідно використовувати прийоми зйомки, за яких виключено можливості ускладнення об’єктів на знімках. Також необхідно, щоб знімки містили в собі якнайбільше інформації про події або об’єкти зйомки.

Слідчо-оперативна фотографія поділяється на види залежно від об’єктів зйомки при проведенні слідчих дій та оперативно-розшукових заходів і застосовується при проведенні таких слідчих (розшукових) дій: огляд (у тому числі й місця події), обшук, слідчий експеримент, освідування, пред’явлення для впізнання, а також окремих негласних слідчих (розшукових) дій. При проведенні оперативно-розшукових заходів фотозйомка може застосовуватись відповідно до Закону України “Про оперативно-розшукову діяльність” (ст. 8) для негласного виявлення та фіксації слідів тяжкого або особливо тяжкого злочину, документів й інших предметів, що можуть бути доказами підготовки або вчинення такого злочину, а також візуального спостереження в громадських та інших місцях. Об’єктами слідчо-оперативної фотографії можуть бути люди, обстановка місця події та злочину, трупи та їх частини, знаряддя вчинення злочину, хімічні та наркотичні речовини, різноманітні сліди, сліди відображення, знарядь зламу, транспортних засобів, документи тощо.

Судово-дослідницька, або експертна, фотографія проводиться в лабораторних умовах, в основному під час судової експертизи. До судово- дослідницької фотографії поруч із загальними методами входять методи, що спеціально розроблені до цілей експертного дослідження. З їх допомогою не тільки виявляються, але і фіксуються ознаки, виявлені при використанні інших технічних засобів (наприклад, фотозйомка зображення, отриманого із

застосуванням мікроскопа). Залежно від особливостей об’єкта дослідницька фотографія вирішує такі завдання: виявлення і дослідження деталей та ознак, які за своїми розмірами недоступні звичайному сприйняттю (наприклад, сліди на кулі, гільзі, сліди знаряддя злочину); виявлення та дослідження в об’єктах відмінностей, що недоступні звичайному сприйняттю (наприклад, аналіз підробки в документі, виявлення залитих або згаслих текстів, виявлення кіптяви пострілу).

Одним з нових напрямів використання сучасних комп’ютерних технологій є розвиток цифрової (електронної) фотографії, в основі якої лежать процеси дискретизації і подальшого цифрового опрацювання оптичних зображень, що сприймаються об’єктивом.

Робота з електронними документами відкриває нові перспективи обробки інформації. Безперечною зручністю цифрової фотографії є можливість швидкого перегляду і роздрукування зафіксованої інформації в будь-якій кількості екземплярів. Цифрові фотознімки можна негайно переслати будь-якому адресатові в будь-який кінець планети, використовуючи можливості комп’ютерної мережі.

Сьогодні цифрові фотокамери поступово перетворюються на робочий інструмент, а якість отриманих за їх допомогою зображень не поступається якості звичайних кольорових фотознімків. Однією з переваг цифрової фотографії є можливість здійснення повного контролю обробки цифрових зображень у процесі підготовки і виготовлення фотокопій, а також швидкість (оперативність) їх виготовлення. Зважаючи на специфіку фіксації і контролю за зображенням як у процесі зйомки, так і в процесі обробки електронних зображень, можна майже на сто відсотків гарантувати здобуття наочних зображень об’єктів, що знімаються.

Переваги сучасної цифрової фото-, відеоапаратури, яка нині повністю замінила аналогову, є безсумнівними. Інформація зберігається на цифровому носії, який займає невеликий розмір та здатний вміщувати в собі значну кількість фотографій і багатогодинний відеозапис. Фотоапарати та відеокамери зручні у використанні, можуть функціонувати в автоматичному режимі та довгий час працювати від батареї. Значно розширився діапазон розподільчої здатності фотозображень, можливості мікро- та макрозйомки, діапазони регулювання експозиції кадрів. Використання сучасних об’єктивів зі змінною фокусною відстанню дозволяє фотофіксацію з різних точок зйомки, без додаткових пристроїв. Для фіксації ходу та результатів проведення слідчих дій можливо використання будь-яких цифрових фотоапаратів та відеокамер з достатньою розподільчою здатністю (для фотоапаратів - не менше 3,2 мегапікселів).

Але для детальної фотозйомки з високою якістю потрібно застосовувати професійні та полупрофесійні фотоапарати з дзеркальною системою формування зображення. Діапазон світлочутливості в цифрових дзеркальних камерах становить від 100 до 25600 ISO. Висока світлочутливість забезпечує гарну якість зображення в умовах поганої освітленості й дозволяє використовувати короткі витримки для зйомки об’єктів, що рухаються. Швидкість роботи є однією з основних переваг цифрових дзеркальних фотоапаратів. Електроніка в цих камерах більше надійна, чим у звичайних компактних камерах. Цифрові дзеркальні камери характеризуються швидкою роботою процесора обробки зображення, більшим буфером пам’яті й високою швидкістю самого процесу зйомки. У високошвидкісних камерах (наприклад, «Canon EOS 1D Mark II N», «Nikon D2 Hs»), буфер пам’яті має великий обсяг, що дозволяє вести безперервну зйомку зі швидкістю до 8 кадрів у секунду. Переваги цифрових дзеркальних фотокамер полягають також у можливості використання цілого ряду настроювань режиму зйомки, перш за все фокуса й експозиції. До стандартних функцій цифрових дзеркальних камер належать предикативний автофокус, ручне фокусування, глибина різкості, брекетинг автоекспозиції, режими виміру експозиції та можливість бездротового підключення спалаху.

Сучасні фотоапарати здатні проводити відеозйомку, а відеокамери - фотографувати, тому при проведенні нескладних слідчих дій можливим є застосування одного технічного пристрою. Однак у випадках значного обсягу роботи, що виконується під час слідчої дії, або коли потрібно вести непереривну відеозйомку, застосовують всі можливі технічні засоби фіксації. Перспективною є розробка та впровадження в експертну практику технічних засобів з можливістю отримання об’ємних зображень у 3D-форматі.

Вбудований рідкокристалічний дисплей дозволяє контролювати якість кожного кадру безпосередньо під час фотографування, а також відразу після неї. Непотрібні або невдалі кадри можна легко і відразу видалити. Практично у всіх любительських цифрових фотоапаратах присутній вбудований фотоспалах. Виключено неправильне визначення відстані до об’єкта, що знімається, в умовах недостатності освітлення, бо відстань визначається за допомогою інфрачервоного випромінювача. Вірогідність втрати матеріалу майже неможлива, лише в разі поломки самої фотокамери або flash-карти.

Друк знятого матеріалу можна здійснити з використанням звичайної комп’ютерної техніки (дані перевантажуються на жорсткий диск комп’ютера при мінімальній вимозі PC-486/32MB RAM/500 MB-HDD) або сублімаційних принтерів, за допомогою яких роздруковується фотознімок безпосередньо з цифрової камери.

Цифрові камери є свого роду різновидом комп’ютерної техніки, дозволяючи значно змінювати характеристики і параметри об’єктів зйомки вже в цьому процесі. За допомогою цифрових відео- і фотокамер можна проводити накладення рухомого об’єкта на інший фон, змінювати візуальні властивості об’єкта (наприклад, змінити колір одягу) вже у момент запису, не говорячи вже про графічні програми-редактори на звичайних персональних комп’ютерах.

Але зазначимо, що для уникнення технічно можливої обробки (змінення) цифрового зображення на комп’ютері після проведення фотозйомки об’єктів слідчої дії необхідно фотознімки перекопіювати на одноразові диски (наприклад, CD-DVD-R). Перед зарядкою диск засвідчується підписами учасників слідчої дії, його номер фіксується. Після копіювання зняті кадри проглядаються, їх кількість і зміст протоколюється. Використаний диск з записаною електронною інформацією поміщають в конверт і докладають до протоколу слідчої дії. Об’єм пам’яті диска дозволяє фіксувати до 280-1800 (CD-DVD) кольорових цифрових фотозображень. Інформація, закладена на диску, зміні не піддається. До складу виїзної криміналістичної лабораторії включено фотопринтер, що дозволяє відразу ж отримати фотознімки і оформити їх процесуально.

Цифрова фотографія може бути використана для здійснення всіх вказаних раніше видів, методів та прийомів фотозйомки об’єктів слідчих дій. Цифрова технологія дозволяє зберігати в електронному вигляді великі масиви фотозображень, що є необхідним для ведення криміналістичних обліків (комп’ютерні масиви електронних документів з розширеними пошуковими параметрами).

Таким чином, цифрова фотографія може бути застосована: при проведенні оглядів місць подій або інших слідчих дій, де цифрова фотокамера без заміни оптики дозволяє виконати всі види фотографування - від орієнтуючої в режимі «панорама» до детальної в режимі «макро»; для ілюстрації ходу і результатів дослідження речових доказів, у тому числі і для фотографування через оптичну систему мікроскопа без використання яких-небудь спеціальних пристосувань; у судово-дослідницькій фотографії (зйомка в невидимій зоні спектра тощо). [28]

До фіксуючих методів криміналістичної фотографії належить панорамна, вимірювальна, стереоскопічна, репродукційна, впізнавальна (сигналітична) та макрофотозйомка.

1. Панорамна фотозйомка. У криміналістичній фотографії в багатьох випадках виникає необхідність в фіксації об’єктів, розташованих на великих просторах, або тих, що мають значну довжину. Зробити зйомку таких об’єктів одним кадром неможливо, навіть використовуючи ширококутний об’єктив. В таких випадках застосовують панорамний метод зйомки.

Панорамна зйомка - це послідовна зйомка об’єкта частинами таким чином, щоб кожний наступний кадр був продовженням попереднього. Ці кадри потім з’єднуються в загальний знімок - панораму. У криміналістичній фотографії розрізняють кругову і лінійну панораму.

Кругова панорама виконується з однієї точки. Вибираються межі початкового кадру і напрямок повороту фотоапарата (зліва направо або навпаки). Після фотографування апарат повертають в вибраному напрямку таким чином, щоб на наступному кадрі перекривалося 10-15% площини попереднього кадру. Так фотографують всі подальші кадри. Круговою панорамою фотографують криміналістичні об’єкти, розташовані в просторі за дугою. Як правило, простір, що фотографується, охоплює 120-180 градусів.

У разі лінійної панорами фотографування проводиться теж частинами, але при зйомці фотоапарат пересувається паралельно до об’єкта. Цим способом фотографуються об’єкти, які мають значні розміри і розташовані по лінії один стосовно одного.

Означені способи панорамної зйомки викладені щодо малоформатних об’єктивів з розміром кадру 24х36 мм і об’єктивом з нормальною фокусною відстанню. Однак панораму можна отримати і використовуючи спеціальні панорамні фотоапарати “ФТ-2” або “Горизонт”, які мають кут захвату 120 градусів та розміри кадрів 24х110 мм і 24х57,5 мм відповідно.

2. Стереоскопічна фотозйомка застосовується в тих випадках, коли на знімках необхідно точно відтворити форму об’єктів і їх взаємне розташування у просторі. Стереоскопічне зображення отримують за допомогою спеціальної двооб’єктивної фотокамери або фотоапарата загального призначення. Звичайним фотоапаратом зйомка проводиться з двох точок, які знаходяться на відстані 65 мм (середня відстань між очами людини). Таким чином при зйомці з кожної точки отримують зображення, нібито видиме лівим та правим оком людини, тобто об’ємне. Обидва знімки наклеюють один біля одного на відстані між центрами 65 мм і розглядають через відеоскоп.

3. Вимірювальна (масштабна або метрична) фотозйомка застосовується у випадках, коли необхідно визначити розміри об’єктів і відстані між ними, та виконується звичайним фотоапаратом з введенням в кадр предметів відомого розміру, які служитимуть масштабом (як правило, це масштабна лінійка).

У слідчий практиці найбільш розповсюдженими є два види вимірювальної зйомки: з лінійним і глибинним масштабом. При зйомці з лінійним масштабом фотоапарат має розташовуватися паралельно площині матриці чи фотоплівки, а оптична вісь об’єктива - бути направленою в центр об’єкта.

4. Репродукційна фотозйомка - метод отримання фотокопій з документів, схем, креслень та інших площинних об’єктів. Фотозйомка проводиться при двосторонньому освітленні під кутом 25-30 градусів. Документ має розташовуватися паралельно площині фотоплівки, а оптична вісь об’єктива - направлена в його центр.

5. Сигналітична (впізнавальна) фотозйомка використовується при фотографуванні живих осіб і трупів. Фотографування живих осіб проводиться для криміналістичної реєстрації злочинців, пред’явлення для впізнання, експертного ототожнення осіб, проведення освідування. В кожному разі будуть застосовуватись окремі методи, які вирішують мету зйомки, але частіше за все використовується метод впізнавальної (сигналітичної) фотозйомки.

Ці знімки мають відрізнятися максимальною чіткістю передачі всіх ознак особи. Фотографування живих осіб провадиться, як правило, у двох основних положеннях: у фас і в правий профіль. Якщо є які-небудь особливі прикмети (наявність шрамів, родимих плям, відсутність частин обличчя тощо), то фотографують окремо ці ознаки. При фотозйомці особливо стежать за тим, щоб голова займала правильне положення (не була опущена або відкинута). У цьому випадку уявна лінія, що проходить через очі і між верхньою і середньою третинами кожної з вушних раковин, має бути горизонтальною. Враховуючи, що найбільш звичне зорове сприйняття особи відбувається при положенні голови в 3/4 повороту (рахуючи від одного плеча до іншого), при впізнавальній фотозйомці роблять і знімок - лівий напівпрофіль, а також в повний зріст. На знімках в фас і профіль людина має бути зображена без головного убору, шарфа, окулярів, на знімку в напівпрофіль - в тому вигляді, в якому була затримана. Фон фотографії - світло-сіре нейтральне поле. Якщо немає екрана (полотнини), то особа може бути сфотографована перед світлою стіною, але між нею і стіною відстань повинна бути в декілька десятків сантиметрів (залежно від характеру освітлення), щоб уникнути тіньових зображень голови. Знімки виготовляються в 1/7 натуральної величини.

Впізнавальна зйомка трупа має свої особливості. Вона проводиться, як правило, в морзі. Спочатку робиться так званий «туалет» трупа: накладаються шви на рани, підфарбовуються губи, припудрюється шкіра та ін. Обличчя слід фотографувати в фас, правий і лівий профілі. Обличчя трупа знімається з розплющеними очима.

Фотографування з безпосереднім збільшенням об’єктів, структура яких помітна неозброєним оком, називається макрофотозйомкою, а фотографування об’єктив, зовнішній вид і структура яких не помітні неозброєним оком, - мікрофотозйомкою. Макрофотозйомка використовується при проведенні слідчих дій і експертних досліджень, якщо треба зафіксувати виявлені на місці події невеликі за розміром сліди, предмети, залишені злочинцем, уламки знарядь злочину тощо. При експертних дослідженнях макрофотозйомка допомагає експерту виявити окремі ознаки і наочно їх представити. З використанням макрофотозйомки проводять ідентифікаційні дослідження відбитків пальців рук; дописок, виправлень, слідів підчистки при технічному дослідженні документів; підробки підписів при почеркознавському дослідженні тощо.

Серед дослідницьких найбільш вагомими є такі методи: мікрофотозйомка, фотозйомка в невидимих променях світла, фотографічні методи зміни контрасту зображення.

1. При мікрофотозйомці зображення об’єкта утворюється оптичною системою мікроскопа (наприклад, МБС-10, МБС-12). Існує ряд моделей микрофотоустановок, в яких мікроскоп і фотографічна частина складають одне ціле (наприклад, універсальна установка ФМН-2).

Поряд з установками є і різні микрофотонасадки, які за допомогою перехідних кілець можна укріпити на тубусі будь-якого мікроскопа. Такі насадки дуже зручні, оскільки дозволяють спостерігати через особливий окуляр зображення, видиме в мікроскоп, і у будь-який момент сфотографувати його. Існують фотонасадки, призначені для бінокулярних стереоскопічних мікроскопів. З їх допомогою отримують стереоскопічне зображення об’єкта.

Важливе значення при мікрофотозйомці має освітлення об’єктів. Прозорі об’єкти фотографуються на просвіт, а непрозорі - як правило, у відбитих променях. Залежно від характеру об’єкта і цілей зйомки освітлення може бути вертикальним (зйомка пересічних штрихів) або косопадаючим (зйомка трас у слідах). Забарвлені об’єкти для підвищення контрасту знімаються зі світлофільтрами або методами кольорової фотографії.

Вибір збільшення, як і при візуальному микрокопіюванні, залежить від характеру об’єкта і цілей дослідження. Сліди пальців рук, відтиски печатки або штампу, тексти, віддруковані на друкарському пристрої фотографують із збільшенням в 4-5 разів. Сліди на кулях і гільзах, сліди розрізу (розрубу) і т.п. - при збільшенні в 10-20-30 разів, волокна паперу, картону, тканини, мікроскопічно малі включення (у пиляці, у фарбі) - в 200-400 разів.

При застосуванні методів виявлення невидимого використовуються особливі умови освітлення. При цьому в основному застосовують прийоми виявлення рельєфної структури слідів за допомогою тіней (тіньова зйомка) і виявлення безбарвних плям, слідів, штрихів за рахунок різного відображення сліду і тієї поверхні, на якій він знаходиться (зйомка рефлектуючих слідів).

2. Фотографування в ультрафіолетових променях світла дозволяє виявити сліди отруєння, прочитати витравлені, змиті, залиті і написані семантичними чорнилами тексти, встановити схожі на перший погляд речовини і матеріали. Цей метод дозволяє також виявити дописки, виправлення, виконані іншими барвниками, а також визначити послідовність нанесення двох пересічних штрихів, один з яких нанесений графітним олівцем. Оскільки графіт добре відбиває ультрафіолетові промені, це дозволяє відрізнити графітні штрихи від штрихів копіювального паперу, отже люмінесценція цих барвників буде різною. Ультрафіолетові промені дають можливість виявити відмінності між чорнильними і олівцевими штрихами одного кольору, але написаними в різний час або різними за хімічним складом барвниками; виявити сліди різних речовин на тканинах та інших об’єктах; встановити відмінність скла за пропусканням скрізь нього ультрафіолетових променів та ін. Як джерела ультрафіолетових променів використовуються ртутні, іноді кварцові, ксенонові і водневі лампи. Оскільки більшість цих джерел виділяють поряд з ультрафіолетовими і видимі промені, для їх фільтрації застосовують світлофільтри, що пропускають ультрафіолетові промені і поглинають усі інші.

3. Фотографування в інфрачервоних променях світла засноване на властивості цих променів проникати через речовини, непрозорі для видимих променів. Фотографування в інфрачервоних (ІЧ) променях застосовують:

- для виявлення записів, виконаних барвниками, що поглинають ІЧ-промені (графіт, чорна туш, чорна друкарська фарба, чорна стрічка друкарських машин і чорний копіювальний папір), і залитих барвниками, прозорими для цих променів;

- для виявлення ознак підробки підписів, відтиснень печаток і штампів, перекопійованих через копіювальний папір, або тиснень перемальованого олівця, а потім наведення чорнилом;

- для виявлення текстів на спалених документах, якщо ці тексти були виконані речовинами, що поглинають ІЧ-промені (графіт, чорна друкарська фарба та ін.);

- для диференціювання штрихів записів з метою розв’язання питання про дописку або виправлення цифр;

- для відновлення підчищених або погано видимих з інших причин записів, якщо вони виконані речовинами, що поглинають інфрачервоні промені;

- для виявлення і фіксації прихованих і слабковидимих синців на тілі людини, чужорідних тіл (наприклад, шроту), що проникли під шкіру, а також для виявлення слідів пострілу (кіптяви, порошинок) на предметах темного кольору.

Для фотографування в ІЧ променях необхідні сильні джерела світла (200500 Вт), в яких спектр містить багато інфрачервоних променів, спеціальні світлофільтри і спеціальна інфрахроматична плівка, чутлива до інфрачервоних променів. Оскільки на екрані електронно-оптичного перетворювача створюється видиме зображення, то воно може бути сфотографоване і звичайним способом.

4. Зйомка в рентгенівських променях застосовується для зйомки ряду об’єктів без їх розкриття або розбирання та здійснюється без фотоапарата. Джерело рентгенівських променів встановлюють над об’єктом, який вміщують на касеті з рентгенівською плівкою. Замість касети можна використати пакет з чорного паперу або іншого світлонепроникного матеріалу. Після експозиції плівку обробляють звичайним способом. Крім викладеного контактного способу зйомку можна проводити і звичайним фотоапаратом з екрана кріптоскопа рентгенівського апарату.

5. Фотографічні методи зміни контрасту зображень. Розрізняють два види контрастів: світловий та кольоровий. Різновидом світлового контрасту є тіньовий контраст. Тіньова фотозйомка служить для виявлення рельєфу предметів. Тіні, що утворюються при правильно вибраному джерелі світла, і його положення стосовно об’єкта, що знімається, обкреслюють контури деталей. Довжина тіней залежатиме від глибини рельєфів і кута падіння світла на об’єкт, що фотографується. Чим вищим є рельєф і гострішим кут падіння світла на об’єкт, тим довшою є тінь. А від цього залежить чіткість і повнота виявленого рельєфу, елементів структури об’єкта. Знайти величину кута джерела світла можна лише дослідним шляхом. У ряді випадків для кращого виявлення рельєфу потрібно використати декілька джерел світла, при цьому правильно визначити і умови зйомки. Наприклад, при зйомці в косопадаючому світлі різко спадає освітленість по мірі нахилу пучка світла, і тому експозицію доводиться значно збільшувати проти розрахункової.

Фотозйомка рефлектуючих слідів застосовується при зйомці слідів, залишених на дзеркально відображаючих гладких поверхнях: склі, полірованому дереві, шліфованому металі, а також на вологих поверхнях. Як відомо, дзеркальне відображення світла підлегле правилу - кут падіння світла рівний куту відображення. Найбільший ефект при зйомці слідів на дзеркально відображуючій поверхні може бути отриманий за допомогою направленого світла від спеціальних освітлювачів, що дають паралельний пучок світла. Оптимальний кут падіння світла і точка зйомки (положення фотоапарата) знаходять дослідним шляхом у процесі наведення на різкість.

6. Кольороподільна фотозйомка. Процес посилення кольорового контрасту пов’язаний з випадками, коли:

- необхідно розрізнити об’єкти дослідження, що мають однаковий колір, але різні відтінки;

- об’єкти розрізняються за кольором, але при звичайному фотографуванні це не виявляється;

- колір одного об’єкта маскує зображення іншого.

Кольороподіл дає можливість виявити сліди крові й інших речовин на одязі та інших об’єктах, тоді як виділення тіньового контрасту при криміналістичних дослідженнях призначено для прочитання тиснених текстів, встановлення стирань, дописок і виправлень, виконаних барвником, відмінним від барвника основного тексту. При кольороподільній зйомці один який-небудь колір виділяється за рахунок видалення інших. Щоб отримати зображення в певній зоні спектра, використовують світлофільтри. Існує правило, за яким добирають необхідний для зйомки світлофільтр: для посилення колірного контрасту він береться того ж кольору, що і основний фон. У кожному конкретному випадку світлофільтр підбирають дослідним шляхом. При кольороподільній зйомці світлофільтр розміщують перед об’єктивом фотоапарата, а об’єкт освітлюють сильним джерелом світла. Залежно від завданої характеристики світлофільтра він пропускає промені лише певної зони спектра та затримує усі інші. Таким чином, на фотоматеріалі виникає зображення об’єкта у променях необхідної для дослідження зони спектра.

4.

<< | >>
Источник: М. Ю. Будзієвський. Криміналістика (курс лекцій) : навчальний посібник / М. Ю. Будзієвський,О. В. Лускатов, І. В. Пиріг, В. М. Плетенець, К. О. Чаплинський, Ю. А. Чаплинська. - Д. : Дніпроп. держ. ун-т внутр. справ,2013. - 397 с.. 2013

Еще по теме Системи і об’єкти та засоби криміналістичної фотографії:

  1. Суб’єкти та об’єкти права інтелектуальної власності
  2. 1.3. Суб’єкти, об’єкти і зміст землеустрою
  3. Суб’єкти та об’єкти права власності
  4. § 3. Суб’єкти та об’єкти правовідносин
  5. 76. Зміст і значення стадії перегляду судових рішень в апеляційному порядку. Суб’єкти та об’єкти апеляційного оскарження.
  6. Земельні відносини. Суб’єкти та об’єкти земельних відносин
  7. РОЗДІЛ II СУБ’ЄКТИ ДЕРЖАВНОГО УПРАВЛІННЯ – ОРГАНИ ВИКОНАВЧОЇ ВЛАДИ: ПОНЯТТЯ, СИСТЕМА ТА АДМІНІСТРАТИВНА ПРАВОСУБ’ЄКТНІСТЬ
  8. Склад злочину. Суб’єкт та об’єкт злочину.
  9. 83. Сутність та значення стадії перегляду судових рішень у касаційному порядку. Суб’єкти права касаційного оскарження. Об’єкти касаційного оскарження.
  10. §3 Організаційні засоби забезпечення міжнародної безпеки (системи міжнародної безпеки)
  11. 11.14. Незаконне заволодіння транспортним засобом
  12. 9.1.2. Засоби, способи та типи правового регулювання, правові режими
  13. § 5. Фіксування судової о процесу технічними засобами
  14. Стаття 41. Фіксування судового засідання технічними засобами
  15. Фіксування судового розгляду справи технічними засобами
- Авторское право - Аграрное право - Адвокатура - Административное право - Административный процесс - Арбитражный процесс - Банковское право - Вещное право - Государство и право - Гражданский процесс - Гражданское право - Дипломатическое право - Договорное право - Жилищное право - Зарубежное право - Земельное право - Избирательное право - Инвестиционное право - Информационное право - Исполнительное производство - Конкурсное право - Конституционное право - Корпоративное право - Криминалистика - Криминология - Медицинское право - Международное право. Европейское право - Муниципальное право - Налоговое право - Наследственное право - Нотариат - Обязательственное право - Оперативно-розыскная деятельность - Политология - Права человека - Право зарубежных стран - Право собственности - Право социального обеспечения - Правоведение - Правоохранительная деятельность - Семейное право - Судебная психиатрия - Судопроизводство - Теория и история права и государства - Трудовое право - Уголовно-исполнительное право - Уголовное право - Уголовный процесс - Философия - Финансовое право - Хозяйственное право - Хозяйственный процесс - Экологическое право - Ювенальное право - Юридическая техника - Юридические лица -