Поняття, задачі та етапи слідчого експерименту

При розслідуванні різних видів кримінальних правопорушень, особливо тяжких (зокрема, умисних вбивств, розбійних нападів, вимагань, захоплення заручників, незаконного виготовлення зброї, боєприпасів, вибухівок, наркотичних засобів або психотропних речовин, документів), нерідко виникає необхідність перевірити показання підозрюваних проведенням експериментально-дослідницьких дій.

Проведення випробувань може бути спрямовано на встановлення можливості сприйняття особою певних фактів або явищ, здійснення нею конкретних дій, наявності або відсутності певних вмінь і навичок та ін. Проведення подібних експериментальних дослідів здійснюється за допомогою такої слідчої дії, як слідчий експеримент. Слідчий експеримент необхідно відрізняти від експерименту як загальнонаукового методу дослідження, використовуваного як пізнавальний прийом під час проведення окремих слідчих дій.

Експеримент (від лат. слова experimentum - іспит, дослідження) - це штучна систематична зміна умов явища, що знаходиться під наглядом, та його зв’язків з іншими явищами.

Слідчий експеримент є окремою слідчою дією, яка полягає у здійсненні дослідів з метою перевірки - чи могли відбутися за певних умов ті або інші події і яким саме чином. Вказана слідча дія є сильним психологічним засобом впливу на її учасників, оскільки отримані результати нерідко наочно свідчать про можливість або неможливість існування певного явища чи події, а спростувати їх буває досить важко. Тому слідчий експеримент є необхідним, а нерідко - незамінним способом перевірки (отримання) нових доказів.

Слідчий експеримент належить до похідних слідчих дій і проводиться, як правило, на подальших етапах розслідування. Несвоєчасне проведення цієї слідчої дії негативно позначається на якості розслідування, особливо у тих випадках, коли перевіряються обставини, пов’язані із видимістю, оглядовістю, обстановкою місцевості, яка швидко змінюється. Відтак, у таких випадках слідчий експеримент має проводитися у системі першочергових слідчих дій.

Слідчий експеримент - це пізнавальна слідча дія, сутність якої полягає у проведенні досліджень, пов’язаних із встановленням, перевіркою або оцінкою слідчих версій про можливість або неможливість існування тих чи інших фактів, що мають значення для кримінального провадження.

Сутність експериментального методу дослідження фактів і явищ полягає у такому вивченні об’єкта, коли дослідник активно впливає на нього створенням штучних умов, необхідних для виявлення відповідних властивостей, або ж зміною ходу процесу у певному напряму. Зміст даного методу складають будь-які випробування, за допомогою яких виділяють явище, що цікавить, з різноманіття інших, та пізнають його природу, сутність і походження, що дозволяє дійти достовірного висновку щодо можливості існування в схожих умовах аналогічного явища у минулому (майбутньому).

Процесуальний порядок слідчого експерименту регламентується ст. 240 КПК України, яка його головною метою визначає встановлення, перевірку, уточнення та оцінку тих чи інших фактів, що мають значення для кримінального провадження.

До завдань слідчого експерименту можна віднести:

- перевірка й уточнення фактичних даних, одержаних за результатами проведених окремих слідчих дій (слідчих оглядів, допитів, впізнання);

- встановлення точного механізму учинення кримінального правопорушення;

- перевірка висунутих слідчих версій;

- виявлення причин та умов, що сприяли (перешкоджали) вчиненню кримінального правопорушення;

- встановлення (усунення) протиріч в показаннях підозрюваних, обвинувачених, свідків та потерпілих;

- визначення меж поінформованості або необізнаності злочинців про подію злочину; отримання нових доказів та ін.

До учасників слідчого експерименту належать:

1) обов’язкові учасники слідчого експерименту:

- особа, яка проводить слідчу дію;

- особа, чиї дії уточнюються або перевіряються (якщо участь цієї особи під час проведення дослідів є обов’язковою). До таких осіб можна віднести підозрюваного, обвинуваченого, свідка, потерпілого. Так, у випадках проведення слідчого експерименту для перевірки можливостей конкретної особи чути або бачити у певних умовах, сприймати певну подію або явище, а також з метою визначення наявності у неї деяких спеціальних або професійних вмінь й навичок, участь такої особи в експерименті є обов’язковою. Якщо підозрюваний відмовляється брати участь у такому експерименті, його провадження унеможливлюється. В інших експериментах дослідницькі дії можуть бути виконані спеціально запрошеними особами (статистами);

- не менше двох понятих. За необхідності спостерігати за ходом та результатами експерименту одночасно у кількох місцях (наприклад, місце проведення пострілів і місце сприйняття звуків пострілів) у кожному з них має бути не менше двох понятих. Тобто, залежно від кількості місць експериментальних дій, понятих необхідно залучати у кількості 2, 4, 6 і т.п.;

2) до необов’язкових учасників слідчого експерименту можна віднести осіб, які залучаються для якісного проведення слідчої дії: для застосування науково- технічних засобів, охорони й спостереження, надання технічної та іншої допомоги під час проведення дослідів (статистів, спеціалістів, оперативних працівників, кінологів). За необхідності до експерименту можуть залучатися свідки й потерпілі. Питання про участь необов’язкових учасників слідчого експерименту слідчий вирішує самостійно, виходячи зі слідчої ситуації, що склалася під час досудового розслідування.

<< | >>
Источник: М. Ю. Будзієвський. Криміналістика (курс лекцій) : навчальний посібник / М. Ю. Будзієвський,О. В. Лускатов, І. В. Пиріг, В. М. Плетенець, К. О. Чаплинський, Ю. А. Чаплинська. - Д. : Дніпроп. держ. ун-т внутр. справ,2013. - 397 с.. 2013

Еще по теме Поняття, задачі та етапи слідчого експерименту:

  1. § 45. Юридичний процес: поняття, етапи, види.
  2. 4. Поняття цивільного процесу (судочинства) та його задачі. Види цивільного судочинства. Стадії цивільного процесу.
  3. Поняття кримінально-процесуального права України. Етапи кримінального процесу
  4. Звинувачувальне заключення старшого слідчого слідчої частини УДБ НКВС УРСР (7 лютого 1941 р.)
  5. РОЗДІЛ з ГОЛОВНІ ЕТАПИ ВИКОНАВЧОГО ПРОВАДЖЕННЯ
  6. 7.7. Основні етапи розвитку римського права
  7. Етапи судового засідання
  8. 7.1. Виникнення й основні етапи розвитку Римської рабовласницької держави
  9. 13.2. Етапи створення Економічного та валютного союзу
  10. Історичні етапи розвитку римського права
- Авторское право - Аграрное право - Адвокатура - Административное право - Административный процесс - Арбитражный процесс - Государство и право - Гражданский процесс - Гражданское право - Жилищное право - Зарубежное право - Земельное право - Избирательное право - Инвестиционное право - Исполнительное производство - Конституционное право - Корпоративное право - Криминалистика - Криминология - Медицинское право - Международное право. Европейское право - Политология - Право зарубежных стран - Право собственности - Право социального обеспечения - Правоведение - Правоохранительная деятельность - Семейное право - Судебная психиатрия - Судопроизводство - Теория и история права и государства - Трудовое право - Уголовное право - Уголовный процесс - Философия - Финансовое право - Хозяйственное право - Хозяйственный процесс - Экологическое право - Ювенальное право - Юридическая техника -