Поняття, правові підстави та об’єкти розшукової діяльності слідчого

Розшукова діяльність в цілому становить функцію органів і підрозділів, що уповноважені виконувати оперативно-розшукові заходи, а також органів досудового рослідування.

Необхідно відрізняти розшук в широкому розумінні та розшукову діяльність слідчого.

Загальною метою розшуку є встановлення та виявлення різних об’єктів, що мають значення для розкриття й розслідування злочину. Те саме властиве й оперативно-розшуковій діяльності як частині розшуку. Але метою розшукової діяльності слідчого є лише виявлення відомих, тобто вже встановлених об’єктів.

Між розшуковими діями слідчого й оперативно-розшуковими заходами багато подібного, але багато і розходжень. Оперативно-розшукові заходи відносяться до виняткової компетенції оперативних підрозділів і слідчим не виконуються. Розшукова діяльність слідчим проводяться в ході всього досудового розслідування, а також і після його зупинення, а оперативно-розшукові заходи можуть виконуватись й для перевірки інформації про злочини, що готуються. Розшукові дії слідчого переважно є процесуальними та завжди є гласними, у той час як оперативно-розшукові заходи носять непроцесуальний характер, здійснюються, як правило, негласно, спеціальними силами, засобами й методами та тільки уповноваженими на їх провадження підрозділами й посадовими особами.

Розшукова діяльність слідчого базується на нормах кримінально- процесуального закону й, залежно від реалізованих засобів, здійснюється:

а) у кримінальному провадженні, де проводиться досудове розслідування, але не здійснено повідомлення про підозру. У цей період слідчий застосовує всі засоби для встановлення місцезнаходження відомих об’єктів, в тому числі й передбачені кримінально-процесуальним законодавством, крім оголошення розшуку особи. При цьому слідчий (прокурор) може надавати оперативним підрозділам письмові доручення щодо виконання слідчих (розшукових) та негласних слідчих (розшукових) дій (на підставі ст. 41 КПК України);

б) у кримінальному провадженні, де проводиться досудове рослідування, здійснено повідомлення про підозру, в тому числі обрано запобіжний захід. На цьому етапі слідчий реалізує всі засоби для встановлення місцезнаходження відомих об’єктів, в тому числі й передбачені кримінально-процесуальним законодавством; крім того, має право при невстановленні місця знаходження підозрюваного оголосити його розшук. Якщо досудове розслідування не зупиняється, про оголошення розшуку виноситься окрема постанова (ст. 281 КПК України);

в) у кримінальному провадженні, де здійснено повідомлення про підозру, в тому числі обрано запобіжний захід, а досудове розслідування зупинено. До зупинення досудового розслідування слідчий зобов’язаний виконати всі слідчі (розшукові) та інші процесуальні дії, проведення яких необхідне та можливе, а також всі дії для встановлення місцезнаходження підозрюваного, який переховується. Після зупинення досудового розслідування проведення слідчих (розшукових) дій не допускається, крім тих, які спрямовані на встановлення місцезнаходження підозрюваного (ст. 280 КПК України). У разі оголошення розшуку про це вказується у постанові про зупинення досудового розслідування. Його здійснення може бути доручено оперативним підрозділам (ст. 281 КПК України);

г) розшук обвинуваченого, який ухилився від суду. Розшук обвинуваченого, який ухилився від суду, оголошується ухвалою суду, організація виконання якої доручається слідчому та/або прокурору (ст. 335 КПК України).

У своїй розшуковій діяльності слідчий в основному спирається на положення кримінально-процесуального законодавства. Разом з тим, досягнути позитивних результатів він може лише за умови ефективної взаємодії зі співробітниками інших правоохоронних підрозділів. Правовою основою їх діяльності з організації розшуку підозрюваних, обвинувачених, підсудних, осіб, які ухиляються від відбування кримінального покарання, безвісно зниклих осіб та встановлення особи невпізнаних трупів, поряд з Кримінально-процесуальним кодексом, є Закони України «Про міліцію», «Про прокуратуру», «Про Службу безпеки України», «Про оперативно-розшукову діяльність», «Про організаційно-правові основи боротьби з організованою злочинністю», міжнародні правові акти, ратифіковані в установленому порядку, відомчі накази та інструкції.

Найбільше часто в процесі розшукової діяльності слідчого встановлюється місцезнаходження наступних відомих об’єктів.

- осіб, запідозрених у вчиненні злочину;

- потерпілих, свідків;

- викрадених людей;

- підозрюваних, які переховуються;

- обвинувачуваних, які ухиляються від суду;

- без вісті зниклих громадян; трупів та їх частин;

- автомобілів або інших транспортних засобів;

- зброї, боєприпасів, вибухових речовин і вибухових пристроїв;

- знарядь злочину;

- цінностей, здобутих злочинним шляхом;

- інших визначених предметів та об’єктів, що представляють інтерес для розслідування.

Таким чином, розшукова діяльність слідчого - це комплекс процесуальних, слідчих (розшукових) дій та організаційних заходів, спрямованих на пошук відомих осіб, запідозрених у вчиненні злочину; обвинувачуваних та підозрюваних, які ухиляються від суду чи переховуються; потерпілих, свідків, трупів та їх частин, а також відомих знарядь злочину й інших об’єктів, місцезнаходження яких не встановлено. [81]

До засобіврозшукової діяльності слідчого відносяться:

1) слідчі (розшукові) дії та негласні слідчі (розшукові) дії (у першу чергу ті з них, що мають пошукову спрямованість: огляд, допит, обшук, накладення арешту на кореспонденцію, зняття інформації з транспортних телекомунікаційних мереж, з електронних інформаційних систем й ін.);

2) процесуальні дії, убрані у форму вимоги (доручення оперативному підрозділу щодо проведення слідчих (розшукових) та негласних слідчих (розшукових) дій - ст. 41 КПК; витребування та отримання від органів влади, підприємств, установ, організацій документів, відомостей, актів перевірок, висновків ревізій тощо);

3) інші процесуальні дії, проведення яких необхідне та можливе до зупинення досудового розслідування у разі переховування підозрюваного від органів слідства та суду (ст. 280 КПК України);

4) розшукові непроцесуальні дії, спрямовані на виявлення відомих об’єктів: прочісування місцевості; поквартирні (подвірні) обходи; опитування; бесіди; перевірка місць можливого збуту чи збереження викраденого. Слідчий установлює місце перебування підозрюваного, а якщо той переховується, вживає заходів по його розшуку. Здійснення розшуку підозрюваного може бути доручено оперативним підрозділам;

5) організаційні заходи (перевірки за обліками; направлення запитів, наприклад, про місце перебування особи; інформування населення через засоби масової інформації про прикмети розшукуваного й інші).

Слідчі (розшукові), процесуальні, розшукові дії, організаційні заходи складають систему засобів розшукової діяльності слідчого.

В ході її здійснення складаються різні слідчо-розшукові ситуації, правильне вирішення яких дозволяє установити місцезнаходження розшукуваних об’єктів.

Для вирішення зазначених ситуацій у процесі розслідування часто проводяться:

- огляди (різні види);

- застосування службово-пошукової собаки та прочісування місцевості;

- поквартирні (подвірні) обходи;

- обстеження місць можливого збуту викраденого;

- виявлення свідків, очевидців;

- допити;

- обшуки;

- накладення арешту на кореспонденцію, зняття інформації з транспортних телекомунікаційних мереж, з електронних інформаційних систем;

- створення достовірних моделей розшукуваних осіб, трупів та їх частин, а також інших об’єктів;

- підготовка пошукових орієнтувань;

- інформування співробітників і підрозділів органів внутрішніх справ;

- розсилання запитів на підприємства, в установи й організації;

- перевірки за оперативно-довідковими, розшуковими криміналістичними обліками та ін.

Розглянемо деякі докладніше:

Огляди. Найбільший обсяг вихідної інформації, що сприяє як пошуковій, так і всій діяльності слідчого, дають якісний огляд місця події та попередні дослідження виявлених слідів, логічний аналіз всіх обставин, що виникли в результаті дій злочинця під час підготовки, вчинення і приховання злочину.

Так, безглузді руйнування, специфіка викрадених предметів можуть указувати на вік злочинців; місце проникнення та його розміри — на статуру злодія; час перебування на місці події — на застосовувані знаряддя вчинення злочину; характер і розташування зруйнованої перешкоди — на фізичну силу, ріст, професійні навички; характер діяння — на стать; наслідки діяння — на психологічні властивості особистості розшукуваного.

Цілеспрямована інформація може бути отримана з матеріальних слідів, залишених розшукуваною особою.

Зокрема, виявлення і попереднє дослідження слідів рук дозволяють визначити: зріст людини; стать (по розмірах частин кисті); вік (приблизний); особливості будови руки, що залишила слід (відсутність одного чи декількох пальців); наявність шрамів, мозолів, каліцтв кисті і т.п.; кількість осіб, які знаходилися на місці події тощо.

Дослідження слідів ніг (взуття) дозволяє встановити: напрямок, темп чи швидкість пересування розшукуваного; спосіб його проникнення в приміщення; приблизний вік, стать, зріст, вагу, фізичні недоліки (наприклад, кульгавість); число осіб, які брали участь у злочині; вид взуття; характерні риси взуття, що залишило слід і т.п.

Попереднє дослідження слідів зубів дозволяє встановити: особливості будови зубного апарату розшукуваної людини (розміри, прикус, дефекти окремих зубів, відсутність деяких з них); вид зубів, що залишили сліди (корінні, різці, ікла нижньої чи верхньої щелепи, правої чи лівої сторони); факт залишення слідів зубними протезами й ін.

Аналіз слідів крові на місці події дозволяє приблизно судити: про давнину злочину (по зміні кольору крові з червоного на коричнювато-бурий, сірий, зеленуватий, чорний); про положення потерпілого в момент злочину: стояв, сидів, лежав (по напрямку потьоків крові); про поводження розшукуваного на місці злочину; шляхи його відходу з місця злочину (по залишених ним слідах крові: на підвіконні, дверній ручці, заборі, чагарнику тощо); про дії злочинця по прихованню слідів злочину (по наявності замитих, закопаних, інакше замаскованих слідів крові).

При дослідженні мікрочастинок можна встановити дані про одяг розшукуваного, його специфічні особливості (по частках з його житла, місця роботи, залишеним на місці події); професію злочинця, свідка, потерпілого (по специфічних мікрочастинках на одязі, тілі, оточуючих предметах, наприклад, по частках металу (характерних для токаря, слюсаря); частках цементу, цегли (характерних для будівельників) та ін.

Застосування службово-розшукової собаки та прочісування місцевості. У

процесі розшукової діяльності слідчий може сполучати огляд місця події з застосуванням службово-розшукової собаки та прочісуванням місцевості. Останнє застосовується у випадках, коли наявні дані про те, що на місцевості може переховуватись злочинець, для пошуку трупа чи схованок (тайників) з викраденими речами. Прочісування місцевості потребує витрат значних зусиль, тому проводиться тільки в окремих випадках, за наявності настійливої необхідності та достатньої кількості виконавців пошуку. Для прочісування задіяні особи розміщаються в ланцюжок та по заздалегідь визначеному маршруті ведуть обстеження місцевості з метою цілеспрямованого розшуку різних об’єктів, що представляють інтерес для розслідування.

З метою ефективного проведення прочісування місцевості, особи, що приймають участь у цьому, повинні ретельно інструктуватися й озброюватися необхідними криміналістичними і спеціальними засобами залежно від об’єктів пошуку.

При розшуку прочісування місцевості може бути суцільне і вибіркове, однобічне і двостороннє.

При веденні суцільного прочісування група розміщується в ланцюг — один біля іншого (у лінію, шеренгу) через визначені інтервали. Для того, щоб розшук був ефективним, ширина смуги місцевості для кожної людини, що приймає участь у прочісуванні, повинна бути такою, щоб її можна було ретельно оглянути, не сповільнюючи швидкості руху. Дослідження показують, що одна людина, рухаючись в ланцюзі по середньопересеченій місцевості, може оглянути смугу до 10 м. У тих випадках, коли планується затримання злочинця, який перебуває в схованках підземного типу, чи при пошуку предметів, що є речовими доказами, ці норми зменшуються в два-три і більше разів. При вибірковому прочісуванні оглядається не вся місцевість, а тільки окремі об’єкти, напрямки, ділянки, де найбільше ймовірно перебування розшукуваних об’єктів. Однобічне прочісування ведеться шляхом одночасного руху пошукових груп в одному напрямку. Двостороннє прочісування ведеться шляхом зустрічного руху пошукових груп. У випадку виявлення на шляху розшуку характерних для злочину слідів чи речей, особи, що здійснюють прочісування, подають умовний сигнал для того, щоб негайно передати інформацію слідчому чи іншій особі, яка керує операцією.

Службово-розшукових собак застосовують для направлення по слідах злочинця з метою його затримання чи виявлення речових доказів; пошуку різних предметів або речовин за специфічним запахом (наркотиків, вибухівки, частин відстріляних боєприпасів тощо); пошуку предметів, що належали конкретній особі (наприклад, викрадених речей за запахом потерпілої особи). Результати застосування собаки залежать від дотримання певних умов. Службово-розшукові собаки не завжди та не усюди можуть бути ефективно використані. На вулицях великих міст, в багатоквартирних будинках та інших місцях з інтенсивним рухом людей є маловірогідним збереження слідів злочинця. Також до несприятливих умов, що впливають на результати роботи собаки, відносяться сильні спека, холод, пил, сніг, кам’янистий грунт тощо.

Поквартирні (подвірні) обходи, виявлення свідків, очевидців. При

розшуку поквартирні (подвірні) обходи проводяться як з метою виявлення розшукуваного, так і з метою виявлення свідків і очевидців, одержання відповідних даних від них. При розшуку злочинця в багатоповерховому житловому будинку дієвим може виявитися поквартирний обхід та опитування проживаючих у даному під’їзді, тому що підозрюваного могли бачити на шляхах підходу до будинку, у ліфті, на сходових площадках. У приватному секторі міста, у сільських населених пунктах розшук здійснюється шляхом подвірного обходу й опитування всіх проживаючих.

При відсутності даних про конкретних свідків, які мають необхідні відомості про злочин, пошук очевидців здійснюється в масі людей, в основному, необізнаних. Насамперед встановлюються особи, які випадково або внаслідок виконання службових обов’язків опинились на місці події: двірники; сторожа; робітники (зайняті прибиранням території, будівельними, дорожніми, монтажними роботами); листоноші; продавці; батьки, що гуляють з дітьми; особи, що вигулюють собак, тощо.

Якщо протиправне діяння вчинене в момент, близький до початку чи закінчення роботи розташованих у даному районі підприємств та установ, то людей, вірогідно обізнаних про те, що трапилося, варто шукати серед працюючих там.

У осіб спочатку отримують інформацію в ході короткої неформальної бесіди. Якщо з’ясовується, що співрозмовник має відомості, які можуть становити інтерес для розшуку, про це негайно повідомляється слідчий.

Допит. Слідчий повинен проводити допит, по можливості, сам. Це допомагає йому сконцентрувати всю інформацію (матеріальну й ідеальну), яка дозволяє цілеспрямовано вести розшук. Предмет допиту змінюється та залежить від низки причин, однак усякий раз необхідно з’ясовувати комплекс обставин, що визначають мету розшукової діяльності слідчого. Зокрема, інформацію стосовно місця знаходження підозрюваного та викраденого майна можна отримати від родичів, сусідів, знайомих, товаришів по роботі. Цій категорії осіб можуть бути відомі цікаві для слідства обставини особистого життя розшукуваного, його минула діяльність, місця проживання, відпочинку, розваги, інтимних стосунків тощо.

Обшук може проводитись з метою виявлення розшукуваних осіб, знарядь злочину, різних об’єктів, а також інформації про них. Як показує практика, найбільше часто здійснюється обшук приміщень, що представляє певну складність і не позбавлений деякої специфіки. Розшукуваний може ховатись у себе вдома (на дачі), у своїх родичів чи знайомих. Обшук може проводитись з метою виявлення різних предметів чи документів, здатних допомогти у розшуку.

Приймаючи рішення про провадження обшуку, слідчий повинний володіти комплексом інформації, яка дозволяє успішно вирішувати пошукові завдання: стосовно до конкретного приміщення, знати місця, де можуть ховатися об’єкти пошуку.

Створення достовірних моделей розшукуваних осіб, трупів та їх частин, предметів; підготовка пошукових орієнтувань. Одержавши визначений обсяг інформації про особистість, слідчий приступає до її осмислення, обробки та організації створення моделі (опису) зовнішності по методу словесного портрета. Виходячи з психології запам’ятовування та сприйняття, до опису по ознаках зовнішності варто включати загальнофізичні, анатомічні, функціональні ознаки, а також супутні, особливі і помітні прикмети. При значному обсязі даних варто виключати ознаки, які відносяться до середніх параметрів, тому що вони утруднюють створення чіткого уявного образу розшукуваного. Суб’єктивні портрети бажано складати при особистій участі осіб, які бачили розшукуваного. З цією метою використовуються різноманітні комп’ютерні програми.

У пошукове орієнтування доцільно включати наступні ознаки: стать, зріст, вік, статура, антропологічний тип; колір волосся, колір очей. Інші ознаки зовнішності, внесені в орієнтування, повинні представляти собою елементи особливих чи помітних прикмет, а також відхилення від середніх характеристик окремих ознак зовнішнього вигляду. Це обумовлене тим, що особам, які займаються розшуком, у більшості випадків не вдається тривало утримувати в пам’яті сприйняту інформацію про зовнішність. Варто мати на увазі, що пам’ять людини утримує композиції з 11—13 слів. Найчастіше успішний розшук проводиться по одній-двох помітних чи особливих прикметах, хоча в орієнтуваннях дані про загальнофізичні й антропологічні ознаки можуть бути вказані в достатній кількості.

В орієнтування по розшуку предметів включається: найменування предмета; модель, назва; країна-виготовлювач, фірма, торгова марка; серія, номер, рік випуску (видачі); короткий опис предмета, дефекти, особливі прикмети і т.д.

Інформування співробітників і підрозділів органів внутрішніх справ. Слідчий інформує працівників патрульно-постової та дорожньо-патрульної служб, дільничних інспекторів, співробітників кримінальної міліції в масштабах населеного пункту (місцевості), на території якого ведеться розшук, про індивідуально-визначені ознаки об’єктів розшуку. Наявну інформацію бажано зберігати в персональному комп’ютері. Це дозволяє в лічені хвилини перенести інформацію на відповідні носії чи передати її по каналах зв’язку в інші органи внутрішніх справ та підключити додаткові сили для розшуку конкретних об’єктів.

Розсилання запитів на підприємства, в установи й організації. Як показує практика, залучення громадськості дає додаткові можливості слідчому у рішенні завдань розшукової діяльності. Нерідко важливі очевидці встановлюються після звертання органів розслідування до колективів підприємств, установ, організацій (особливо до тих з них, що розташовані недалеко від місця події) та населення з проханням про те, щоб особи, обізнані про місцезнаходження об’єкта розшуку, повідомили слідчого чи у відділ міліції.

Особливим напрямком у діяльності слідчого по розшуку об’єктів, місцезнаходження яких не відомо, є звернення до громадськості через засоби масової інформації. Публікації в газетах, виступи по радіо, подача інформації через телебачення, нерідко приводять до позитивних результатів.

Перевірки за оперативно-довідковими пошуковими та криміналістичними обліками. Результати розшукової діяльності слідчого, отримані на початковому етапі розслідування, повинні використовуватися для активізації розшуку з використанням можливостей регіональних та міжнародних обліків.

В інформаційних підрозділах МВС зосереджені алфавітний (оперативно- довідковий) та дактилоскопічний обліки; автоматизовані банки даних чи автоматизовані інформаційно-пошукові системи (що забезпечують накопичення, багаторазову і багатоцільову обробку даних про різні категорії об’єктів (відомих та зниклих осіб, нерозкриті злочини, викрадені речі, зброю тощо) для використання їх у своїй діяльності органами досудового розслідування, оперативними підрозділами, розшуку винних).

Об’єктами обліків, що ведуть у експертних центрах МВС, є речові докази, сліди злочинця тощо, переважно вилучені з місць нерозкритих злочинів, що є наслідком участі експерта-криміналіста в слідчих (розшукових) діях, а також виконання інших функцій (предмети злочинної діяльності, предмети зі слідами, безпосередньо сліди злочинця, знарядь учинення злочину). Призначенням таких обліків є забезпечення розкриття злочинів шляхом ідентифікації об’єктів, установлення єдиного джерела походження, визначення причетності до вчинення злочину підозрюваних осіб та вилучених речей тощо.

У оперативних підрозділах ведеться декілька різновидів обліків, зокрема: без вісти зниклих, невідомих хворих, дітей і невпізнаних трупів; злочинців за ознаками зовнішнього вигляду (фотоальбоми (фототеки) з фотознімками, відеотеки з відеозображеннями осіб); та інші.

. Тактичні основи розшукової діяльності слідчого відповідно до типових

ситуацій

В ході розслідування можуть складатися наступні типові слідчо- розшукові ситуації:

перша - відомий підозрюваний, але не розшукані викрадені предмети, знаряддя вчинення злочину, а також окремі свідки злочину;

друга - невідоме місцезнаходження підозрюваної особи.

Для вирішення першої слідчо-розшукової ситуації найбільше часто проводяться:

- заходи щодо виявлення свідків, осіб, обізнаних про приватне життя підозрюваного та його близького оточення;

- допити;

- розсилання орієнтувань в органи внутрішніх справ, податкової міліції, податкові інспекції, митницю;

- розсилання запитів у різні інстанції;

- перевірки за обліками органів внутрішніх справ та інших правоохоронних органів, а також по документах підприємств, організацій та установ;

- обстеження місць можливого збереження або збуту викраденого;

- слідчий експеримент шляхом відтворення дій, обстановки, обставин певної події;

- пред’явлення для впізнання, експертизи й ін.

Виявлення свідків з наступним їх цілеспрямованим допитом дозволяє одержати важливі дані про місця можливого перебування розшукуваного. Варто мати на увазі, що допит сусідів, знайомих, осіб, що мали можливість спостерігати за приватним життям підозрюваного, нерідко дозволяє одержати інформацію про його зв’язки, колишні місця проживання, роботи, знайомства, приналежність різних підсобних приміщень, будівель та за допомогою цього встановити місця приховання знарядь злочинів, викраденого майна.

У процесі організації розшуку майна, цінностей необхідно виходити з їх індивідуальності (специфічності, дефіцитності), розміру й обсягу, часу, необхідного для його реалізації, можливостей збуту, передбачуваного способу транспортування, кількості осіб, задіяних на вантажно-розвантажувальних роботах і т.п. На всьому протязі розшуку на контролі варто тримати як місця традиційної, так і нетрадиційної реалізації предметів, товарів і т.п., наприклад, тимчасові дорожні стоянки автомобілів, що перевозять вантажі на великі відстані.

При направленні орієнтувань та запитів необхідно повідомляти конкретні (індивіалізуючі) дані, давати цілеспрямовані завдання.

У ситуаціях, коли додаткова робота з підозрюваним призводить до встановлення місця знаходження знарядь вчинення злочинів чи викраденого майна, виникає необхідність у проведенні слідчого експерименту (огляду на місці) з подальшим упізнанням виявленого, а також призначення експертиз.

Для вирішення другої слідчо-розшукової ситуації, коли місце знаходження підозрюваного невідоме, слідчий оголошує його розшук. Здійснення розшуку може бути доручено оперативним підрозділам (ст. 281 КПК України).

Як показує практика, переховуючись від органів слідства та суду з метою ухилення від кримінальної відповідальності, підозрювані:

1) виїжджають у ті регіони, де їх розшук утруднений чи взагалі неможливий (у тому числі за межі країни);

2) змінюють місце проживання в межах регіону;

3) переховуються в заздалегідь обраних (обладнаних) схованках;

4) виїжджають у місцевості (населені пункти), покинуті місцевими жителями;

5) змінюють анкетно-біографічні дані (прізвище, ім’я, по батькові, рік і місце народження, національність та ін.);

6) змінюють ознаки зовнішності (колір волосся, зачіску, колір обличчя, відрощують бороду, вуса), імітують фізичні недоліки й ін.;

7) підробляють документи, які засвідчують особистість;

8) вчиняють (можливо в іншому регіоні) менш тяжкий злочин з метою бути засудженими до позбавлення волі та тим самим уникнути розшуку й ін.

Доручення щодо проведення розшуку оперативному підрозділу не звільняє слідчого від обов’язку самому вживати заходів для встановлення місця знаходження підозрюваного й у разі зупинення досудового розслідування він повинен виконати всі слідчі (розшукові) та інші процесуальні дії, проведення яких необхідне та можливе. Особливо важливо не сповільнювати темп розшукових заходів у період часу, необхідний співробітникам оперативного підрозділу для початку роботи, вивчення матеріалів кримінального провадження та планування розшуку. Після оголошення розшуку слідчому треба використовувати всі надані йому законом засоби для більш глибокого вивчення особистості зниклого підозрюваного, його зв’язків та, у кінцевому рахунку - виявлення розшукуваного.

Доручення слідчого про розшук підозрюваного наділяє оперативний підрозділ широкою ініціативою у виборі засобів і методів пошукової діяльності. У цей період створюються передумови для ефективного проведення тактичних операцій. Сполучення слідчих (розшукових) дій, оперативно-розшукових, технічних, організаційних заходів, реалізованих у рамках тактичної операції на подальшому етапі розслідування, дозволяє вирішити комплекс різних розшукових завдань.

Тактичні операції подальшого етапу розслідування дозволяють:

- встановити час і місце реалізації викраденого, маршрут проходження розшукуваного при зміні місця притулку (схованки);

- встановити осіб, які знають місцезнаходження розшукуваного;

- створити умови, що спонукують розшукувану особу діяти в скрутній для нього обстановці, приймати рішення про реалізацію викраденого, зміну місця або умов його збереження;

- створити умови, що змушують розшукуваного робити конкретні (визначені) дії;

- створити умови, що вводять в оману розшукувану особу та його близьке оточення щодо району, часу, характеру розшукових заходів;

- створити умови, що вводять в оману розшукувану особу та його близьке оточення щодо характеру інформації, яка наявна у слідчого,

- створити умови, що змушують розшукувану особу з’явитися в орган внутрішніх справ, й ін.

Важливими умовами успішної взаємодії слідчого з оперативними підрозділами в розшуку підозрюваного є погоджене планування діяльності та постійний обмін інформацією. Це дозволяє не тільки уникнути дублювання розшукових заходів, але і більш ефективно сполучити можливості кожного з органів. Слідчий і співробітник оперативного підрозділу повинні працювати в тісному контакті, постійно обмінюватись даними, отриманими в результаті проведених заходів, спільно розробляти пошукові версії.

Самостійна діяльність слідчого після зупинення досудового розслідування специфічна по засобах та методах. Допускається проведення тільки тих слідчих (розшукових) дій, які спрямовані на встановлення місцезнаходження підозрюваного (ст. 280 КПК України).

Типовими напрямками діяльності слідчого у цей період є:

- ведення обліку кримінальних проваджень (шляхом складання списків, картотек, введення в пам’ять ЕОМ), досудове розслідування по яких зупинено; їх аналіз та зіставлення по способу й місцю вчинення злочину, предмету злочинного посягання, застосовуваним знаряддям вчинення протиправного діяння і т.п. (отримана інформація використовується для побудови розшукових версій, інформування оперативного підрозділу);

- вивчення аналогічних кримінальних проваджень для виявлення злочинів, що могли бути вчинені одними особами;

- направлення запитів та орієнтувань;

- вивчення добової та декадної оперативної інформації, орієнтувань, що надійшли з інших регіонів.

Використання сучасних науково-технічних засобів і криміналістичних методів на всіх етапах розслідування сприяють ефективності розшукової діяльності слідчого.

Питання для самоконтролю:

1. Що розуміється під розшуковою діяльністю слідчого?

2. Вкажіть правові підстави проведення розшукової діяльності?

3. Які засоби використовуються слідчим в процесі розшукової діяльності?

4. Які слідчо-розшукові ситуації можуть складатися в ході розслідування?

5. Вкажіть заходи, що найчастіше проводяться для вирішення типових слідчо- розшукових ситуацій?

6. Які дії виконують підозрювані, переховуючись від органів слідства та суду?

<< | >>
Источник: М. Ю. Будзієвський. Криміналістика (курс лекцій) : навчальний посібник / М. Ю. Будзієвський,О. В. Лускатов, І. В. Пиріг, В. М. Плетенець, К. О. Чаплинський, Ю. А. Чаплинська. - Д. : Дніпроп. держ. ун-т внутр. справ,2013. - 397 с.. 2013

Еще по теме Поняття, правові підстави та об’єкти розшукової діяльності слідчого:

  1. Стаття 387. Розголошення даних оперативно-розшукової діяльності, досудового розслідування
  2. Стаття 330. Передача або збирання відомостей, що становлять службову інформацію, зібрану у процесі оперативно-розшукової, контррозвідувальної діяльності, у сфері оборони країни
  3. Суб’єкти підприємницької діяльності
  4. if( !cssCompatible ) { document.write("\ \ 6.3. Форми і методи здійснення функцій держави\ \ \ Держава повинна виконувати свої функції у притаманних їй формах, застосовувати у своїй діяльності різні методи. У правовій літературі під формами здійснення функцій держави розуміють, по-перше, специфічні види державної діяльності; по-друге, однорідну за своїми зовнішніми ознаками діяльність органів держави, за допомогою якої реалізуються її функції.\ \ \ Розрізняються правові та неправові форми реаліз
  5. Організаційно-правові форми інвестиційної діяльності
  6. Правові засади діяльності правоохоронних (каральних) структур
  7. Об’єкти цивільних правовідносин: поняття та види
  8. Глава 46 Основні правові форми діяльності публічної адміністрації
  9. §3 Правові підстави зміни державної території
  10. Глава 1 Поняття інвестиційної ДІЯЛЬНОСТІ. Види інвестицій та інвестиційної діяльності
  11. Організаційно-правові засади створення та діяльності органів прокуратури
  12. Правові засади діяльності корпоративного інвестиційного фонду
  13. Окремі правові питання діяльності інститутів спільного інвестування
  14. Правові засади діяльності пайового інвестиційного фонду
  15. Правові основи діяльності підприємств з іноземними інвестиціями
  16. 5. Інші правові підстави користування житлом
  17. Поняття інновацій та інноваційної діяльності
  18. Організаційно-правові основи діяльності українського повстанського руху
  19. § 2. Поняття, принципи і стадії, суб’єкти виборчого процесу
  20. Позбавлення батьківських прав: підстави та правові наслідки
- Авторское право - Аграрное право - Адвокатура - Административное право - Административный процесс - Арбитражный процесс - Государство и право - Гражданский процесс - Гражданское право - Жилищное право - Зарубежное право - Земельное право - Избирательное право - Инвестиционное право - Исполнительное производство - Конституционное право - Корпоративное право - Криминалистика - Криминология - Медицинское право - Международное право. Европейское право - Политология - Право зарубежных стран - Право собственности - Право социального обеспечения - Правоведение - Правоохранительная деятельность - Семейное право - Судебная психиатрия - Судопроизводство - Теория и история права и государства - Трудовое право - Уголовное право - Уголовный процесс - Философия - Финансовое право - Хозяйственное право - Хозяйственный процесс - Экологическое право - Ювенальное право - Юридическая техника -