Поняття криміналістичної методики, її система, завдання, принципи та місце в криміналістичній науці

«Криміналістична методика» - назва заключного розділу науки «криміналістика», що разом з іншими її частинами утворює єдину систему знань. Порівняно з іншими, зокрема, криміналістичними технікою та тактикою, розділ було виділено пізніше.

Зокрема, австрійський вчений Ганс Гросс, що вважається родоначальником наукової криміналістики, в своїй книзі, виданій наприкінці 19 століття, не пропонує рекомендацій, подібних до методик розслідування злочинів. В першій чверті 20 століття питання криміналістичної методики ще також не виділялись у самостійний розділ науки, а розглядались як особлива частина кримінальної тактики. Слід зазначити, що у цей час радянський криміналіст І.Н. Якимов намагався створити певний універсальний метод розслідування, що не залежав би від особливостей конкретних злочинів, але його сподівання об’єктивно не могли завершитись успіхом. Разом з тим він надав поштовх становленню криміналістичної методики як розділу науки завдяки наполегливому переконуванню щодо необхідності використання всіх способів техніки та тактики в умовах розслідування окремих видів злочинів. Виділення методики розслідування в самостійну частину криміналістики відбулося в 30-х роках 20 століття, коли автори підручника В. Громов, С. Голунський, С. Потапов, І. Якімов та інші висунули ідею, що розслідування кожного злочину повинно відбуватись за схемою. В подальшому значний вклад у розвиток криміналістичної методики внесли В.П. Бахін, Р.С. Бєлкін, А.Н. Васильєв, І.А. Возгрін, А.Н. Колісниченко, І.М. Лузгін, Г.А. Матусовський, М.В. Салтевський, М.П. Яблоков та інші вчені.

Криміналістична методика, будучи заключним розділом криміналістики, поєднує теоретичні положення і практичні рекомендації, викладені в попередніх розділах науки, пропонує, як використовувати досягнення криміналістичної техніки і тактики при розслідуванні злочинів залежно від їх видової чи групової належності. Таким чином, можна сказати, що криміналістичні техніка і тактика співвідносяться з криміналістичною методикою як загальна й особлива частини науки.

Щоб успішно вирішувати завдання розслідування конкретного посягання, необхідно опановувати слідчу практику, мати в своєму розпорядженні дані щодо досвіду розкриття подібних діянь. Будь-який злочин індивідуальний і неповторний, однак у кожному зустрічаються схожі ознаки, що служать основою для визначення і розробки типових прийомів розслідування. Тож, в межах криміналістичної методики досліджується слідча практика по різних видах злочинів, досвід ефективного використання тактичних прийомів, науково- технічних засобів, що дозволяє розробляти систему рекомендацій з проведення розслідування, враховуючи особливості злочинів окремих видів чи груп.

Рекомендації, що містяться у четвертому розділі криміналістики, не є простим поєднанням положень криміналістичної техніки і тактики, а представляють якісно новий засіб для вирішення завдань розслідування на основі пристосування цих положень до конкретних умов виявлення, збирання, дослідження, оцінки і використання доказової інформації при розслідуванні злочинів окремих видів або їх групи.

Криміналістична методика, як розділ науки, охоплює і ряд загальних теоретичних положень, що характеризують її завдання, предмет, принципи побудови й інші.

Акцентуючи увагу на словосполученні «окремих видів злочинів», необхідно вказати, що процес формування рекомендацій та відповідно розширення обсягу знань, що вміщує розділ «криміналістична методика», триває. І в цьому плані він є найбільш динамічним у порівнянні з криміналістичними технікою та тактикою. На жаль, не по кожному з видів злочинів, які вміщує Кримінальний кодекс України, розроблені криміналістичні рекомендації. Зрозумілим є те, що в першу чергу вченими пропонувались рекомендації з розслідування найбільш поширених або резонансних видів злочинів: крадіжок, вбивств, зґвалтувань, грабежів, розбоїв тощо. Необхідно вказати, що на сучасному етапі, коло злочинів, для розслідування яких розроблені криміналістичні рекомендації, суттєво розширилось у порівнянні навіть з 80-ми роками 20 століття.

Криміналістична методика - система наукових положень, що вивчає закономірності організації та здійснення виявлення, розслідування і запобігання окремих видів або груп злочинів, розробляє рекомендації по ефективному проведенню досудового розслідування на основі існуючих закономірностей.

Система розділу «криміналістична методика». Її складають два взаємозалежних підрозділи:

- концептуальні (або загальні, теоретичні) положення;

- методики розслідування окремих видів або груп злочинів (чи окремі, приватні криміналістичні методики); надалі у тексті буде використовуватись термін «окремі» методики.

Концептуальні положення є теоретичною основою розділу, де розглядаються питання, від яких у підсумку залежить створення ефективних окремих методик, що застосовуються правоохоронцями.

Зокрема це такі питання, як

- поняття, система, завдання, принципи методики, її зв’язок з іншими розділами криміналістики;

- класифікація окремих методик та їх будова;

- поняття та структура криміналістичної характеристики;

- загальні положення взаємодії, профілактичної діяльності в ході організації і проведення розслідування;

- поняття слідчої ситуації, етапів розслідування та їх зміст.

Окремі криміналістичні методики представляють собою самостійні внутрішньо структуровані комплекси рекомендацій з організації та здійснення виявлення, розслідування і запобігання окремих видів (груп) злочинів, що розробляються відповідно до потреб практики.

В межах підрозділу окремі методики розподіляються за типами. Це дозволяє одразу визначити загальне призначення та ступінь конкретизації рекомендацій, що містить методика певного типу.

Переважно виділяють наступні типи окремих криміналістичних методик:

- Видові методики - виділяються на підставі кримінально-правової класифікації злочинів. В основному це комплекси криміналістичних рекомендацій з розслідування посягання одного виду (наприклад: методика розслідування крадіжок). Також до цієї категорії відносять і комплекси рекомендацій з розслідування груп схожих злочинів (наприклад: методика розслідування грабежів та розбоїв - містить криміналістичні рекомендації щодо двох окремо виділених у Кримінальному кодексі злочинів, що розрізняються ступенем впливу на жертву). Видова методика охоплює весь процес розслідування від початку (з моменту внесення відомостей щодо кримінального правопорушення до Єдиного реєстру досудових розслідувань) до його закінчення. Вона використовується самостійно для розслідування конкретного злочину, має середній ступінь узагальнення рекомендацій й застосовується незалежно від того, чи вчинено діяння за наявності кваліфікуючих ознак або без них.

- Внутрішньовидові (підвидові) методики - виділяються в межах одного виду злочинів за будь-якими окремими криміналістично вагомими або кваліфікуючими ознаками (наприклад: виділені за способом вчинення злочину - методика розслідування кишенькових крадіжок; за способом та місцем вчинення злочину - методика розслідування квартирних крадіжок). Як і попередня, методика цього типу може бути використана самостійно або у сукупності з видовою методикою. Має найменший ступінь узагальнення рекомендацій та застосовується для розслідування діяння, вчиненого за наявності кваліфікуючої ознаки або криміналістично вагомої ознаки, яку покладено в основу формування цієї методики.

- Позавидові (міжвидові) методики - виділяються за окремими криміналістично вагомими чи іншими ознаками, що мають значення для розслідування будь-яких злочинів без урахування їх виду (наприклад: виділені за суб’єктом вчинення злочину - методика розслідування злочинів неповнолітніх; методика розслідування злочинів, учинених організованими злочинними угрупуваннями; виділені за впливом часу - методика розслідування злочинів по «гарячих слідах»; виділені за впливом часу та станом розслідування злочину - методика розслідування нерозкритих злочинів минулих років; виділені за специфікою засобів учинення злочину - методика розслідування комп’ютерних злочинів). Методики цього типу переважно використовують як додаткові разом з видовою чи внутрішньовидовою або як такі, що ще й об’єднують процеси розслідування декількох злочинів різних видів. Наприклад, як додаткові можуть бути застосовані методика розслідування злочинів по «гарячих слідах» (використовується на початковому етапі розслідування) або методика розслідування нерозкритих злочинів минулих років (використовується після зупинення досудового розслідування та не містить рекомендацій щодо діяльності слідчого на початковому етапі). Як додаткова і об’єднуюча може бути використана методика розслідування злочинів, учинених організованими злочинними угрупуваннями, що, як правило, вчиняють багато посягань різних видів. Позавидові методики мають найбільший ступень узагальнення рекомендацій та застосовуються при розслідуванні злочинів, незалежно від їх виду.

Пропонують виділяти ще й комплексні методики розслідування взаємопов’язаних злочинів, що вчиняються в сукупності, охоплюються єдиним умислом співучасників, спільною метою, загальним механізмом реалізації задуму; представляють собою єдиний ланцюг злочинної поведінки, певну технологію збагачення[82].

Завдання криміналістичної методики, як і в цілому науки криміналістики, направлені на забезпечення дії конституційних положень про захист інтересів держави, законних інтересів і прав громадян, вирішення завдань кримінального провадження, досягнення мети боротьби зі злочинністю.

Завдання криміналістичної методики випливають із загальних завдань кримінального провадження, сформульованих у ст. 2 КПК України, і можуть бути поділені на дві групи:

загальні:

- захист особи, суспільства та держави від кримінальних правопорушень;

- забезпечення правильного застосування законів і підзаконних актів;

- швидке, повне та неупереджене розслідування злочинів;

- усебічне, повне, об’єктивне дослідження всіх обставин злочину й притягнення винних до кримінальної відповідальності;

спеціальні:

- розробка наукових рекомендацій по ефективному розслідуванню окремих видів або груп злочинів;

- з’ясування криміналістичного значення обставин, що підлягають встановленню, дослідженню і доказуванню;

- вивчення й узагальнення практики використання оперативних даних у процесі розслідування;

- розробка найбільш раціональних форм взаємодії слідчого з іншими службами і підрозділами правоохоронних органів;

- розробка профілактичних заходів запобігання вчиненню окремих видів або груп злочинів.

З метою вирішення зазначених завдань вченими на основі відповідного науково-методичного арсеналу виявляється, вивчається й узагальнюється все закономірне щодо вчинення різних видів злочинів, а також практична діяльність по їх виявленню, розслідуванню і попередженню.

Принципи криміналістичної методики.

Як вже зазначалось, систему криміналістичної методики представляють дві взаємозалежні складові: концептуальні положення та окремі методики. Даному розподілу відповідає і система принципів розділу, що включає:

1) загальні принципи, що визначають зміст, систему та значення розділу в цілому;

2) спеціальні принципи, що включають основні положення побудови методик розслідування окремих видів і груп злочинів.

До числа загальних принципів криміналістичної методики відносяться:

1) дотримання законності (рекомендації з розкриття, розслідування і запобігання злочинів повинні відповідати, не протирічити нормам закону та підзаконним актам; тобто рекомендації повинні бути не тільки доцільні, а й законні);

2) єдність теорії і практики (розроблені в межах криміналістичної методики рекомендації ґрунтуються на результатах узагальнення практики; в свою чергу напрацьовані наукою рекомендації впливають на практику, удосконалюють процеси розслідування);

3) самостійність криміналістичної методики (як розділ криміналістики - має свій предмет вивчення, специфічні завдання, представляє систему самостійних оригінальних теоретичних положень та науково-практичних рекомендацій з ефективного проведення слідства);

4) цілісність криміналістичної методики (криміналістична методика - сукупність теоретичних положень та науково-практичних рекомендацій, що взаємозалежні між собою, взаємно доповнюють друг друга і утворюють єдину систему знань).

Спеціальні принципи криміналістичної методики:

1) науковість методик розслідування (з одного боку - кожна методика має певний рівень теоретичного обґрунтування, роз’яснення процесів розслідування злочинів окремого виду; з іншого боку - вона насичена науковими знаннями з інших розділів криміналістики та суміжних наук);

2) конкретність методик розслідування (вони розраховані на організацію розслідування не всіх, а тільки певних видів, груп або категорій злочинів залежно від ступеня узагальнення криміналістичних рекомендацій, що складають цю окрему методику);

3) планова основа методик розслідування (кожна окрема методика пристосовує загальні положення планування до специфічних умов розслідування окремих видів злочинів; результатом застосування рекомендацій окремої методики є план розслідування конкретного злочину);

4) етапність методик розслідування (процес розслідування злочинів прийнято розділяти на окремі етапи, у ході яких вирішуються певні завдання;

криміналістичні рекомендації, що складають методику, якраз і орієнтовані на вирішення цих завдань з урахуванням кожного етапу, відповідно й структура методики відображає ці етапи);

5) ситуаційність і багатоваріантність методик розслідування (окремі методики враховують типові слідчі ситуації, що складаються при розслідуванні того або іншого виду злочинів і залежно від ситуації рекомендують той чи інший варіант організації розслідування);

6) структурна єдність методик розслідування (більшість окремих методик, переважно видові та внутрішньовидові, мають однакову структуру, на якій можна базуватись при розробці нової методики розслідування злочину певного виду; але при цьому зміст однойменних структурних елементів різних методик суттєво відрізняється. Позавидові методики, як правило, мають своєрідну структуру, що необхідно враховувати при розробці такого комплексу рекомендацій);

7) принцип сполучення слідчих (розшукових) дій та оперативно- розшукових заходів (відображається як у взаємодії слідчого з працівниками оперативних підрозділів, так і у самостійному проведенні кожним з цих суб’єктів певних дій у межах своїх повноважень. Криміналістичні рекомендації у вигляді алгоритмів (програм) розслідування якраз і містять сполучення слідчих (розшукових) дій та оперативно-розшукових заходів).

2.

<< | >>
Источник: М. Ю. Будзієвський. Криміналістика (курс лекцій) : навчальний посібник / М. Ю. Будзієвський,О. В. Лускатов, І. В. Пиріг, В. М. Плетенець, К. О. Чаплинський, Ю. А. Чаплинська. - Д. : Дніпроп. держ. ун-т внутр. справ,2013. - 397 с.. 2013

Еще по теме Поняття криміналістичної методики, її система, завдання, принципи та місце в криміналістичній науці:

  1. Розділ I. поняття, завдання, СИСТЕМА І принципи кримінапьного права України. нанка кримінапьного права
  2. if( !cssCompatible ) { document.write("\ \ 12.4. Функції права\ \ \ У науці поняття "функція" вживається в різних значеннях. Функції розглядаються в математиці, біології,кібернетиці, соціології, фізиці та ін. У юридичній науці термін "функція" вживається для характеристики соціальної ролі й призначення держави і права. Поняття "функція права" повинне охоплювати одночасно як призначення права, так і напрями його впливу на суспільні відносини.\ \ \ Таким чином, функці
  3. [1] 9-10. Податкова система України Поняття та принципи системи оподаткування.
  4. if( !cssCompatible ) { document.write("\ \ Розділ 25\ \ \ ОСОБА, ДЕРЖАВА І ПРАВО\ \ \ 25.1. Поняття і принципи правового статусу особи\ \ \ Для того щоб докладніше охарактеризувати місце і роль людини в суспільстві, її зв'язки з державою, необхідно проаналізувати її юридичний статус, що складається з системи прав, свобод і обов'язків, закріплених законом.\ \ \ Таке поєднання і взаємообумовленість основних елементів правового статусу є невипадковим, оскільки будь-якому суб'єктивному праву відп
  5. §5. Принципы методики расследования
  6. 4. Поняття, система та принципи адміністративно-територіального устрою України
  7. if( !cssCompatible ) { document.write("\ \ Розділ 6\ \ \ ФУНКЦІЇ ДЕРЖАВИ\ \ \ 6.1. Поняття функцій держави\ \ \ Перед будь-якою державою постає коло завдань, на вирішення яких вона спрямовує свої матеріальні ресурси, ідеологічні та політичні зусилля. З усієї сукупності цих завдань можна виділити такі, що виражають сутність держави. Ці основні напрями діяльності держави називаються її функціями.\ \ \ Функціональний підхід, по-перше, допомагає глибше засвоїти саме поняття держави, побачити її і
  8. 1.1. Поняття й завдання кримінального права
  9. 11.1.1. Поняття, мета, завдання та механізм правового виховання
  10. Поняття і завдання провадження у справі до судового розгляду
- Авторское право - Аграрное право - Адвокатура - Административное право - Административный процесс - Арбитражный процесс - Государство и право - Гражданский процесс - Гражданское право - Жилищное право - Зарубежное право - Земельное право - Избирательное право - Инвестиционное право - Исполнительное производство - Конституционное право - Корпоративное право - Криминалистика - Криминология - Медицинское право - Международное право. Европейское право - Политология - Право зарубежных стран - Право собственности - Право социального обеспечения - Правоведение - Правоохранительная деятельность - Семейное право - Судебная психиатрия - Судопроизводство - Теория и история права и государства - Трудовое право - Уголовное право - Уголовный процесс - Философия - Финансовое право - Хозяйственное право - Хозяйственный процесс - Экологическое право - Ювенальное право - Юридическая техника -