Опис супутніх елементів та їх ознак.

Цей опис стосується одягу, взуття, головних уборів і предметів, які зазвичай людина має при собі (окуляри, каблучки, ланцюжки, купони і т.п.). Щодо одягу зазначають його найменування (куртка, плащ, піджак і т.п.), вид (цивільний, спортивний, військовий, формений і т.п.), фасон та покрій (однобортний піджак, пальто, шапка-вушанка тощо), колір, малюнок, матеріал, стан одягу, експлуатаційні ознаки.

Так само описують інші супутні предмети. [31]

розслідування злочинів, розшуку зниклих безвісти та ідентифікації невпізнаних трупів. До таких матеріальних відображень у габітології належать: опис методом словесного портрета, суб’єктивний портрет, пластичні реконструкції обличчя за черепом (скульптурний портрет).

Щоб використовувати в слідчих і оперативно-розшукових цілях виявлені ознаки зовнішності, вони повинні бути зафіксовані в зручній для сприйняття формі. З одного боку, фіксація сприяє накопиченню та нагромадженню відомостей щодо розшукуваних та зареєстрованих осіб, з іншого - вимагає систематизації масивів інформації про зовнішні ознаки таких осіб.

Способами та методами фіксації ознак зовнішності людини є:

- опис (метод словесного портрета);

- фотографування (сигналетичний метод) та відеозапис;

- виготовлення мальованих і композиційних портретів;

- виготовлення об’ємних масок і моделей.

1. Опис - один з найпоширеніших способів фіксації ознак зовнішнього вигляду людини. Буває довільним і систематизованим (за методом словесного портрета). Опис методом словесного портрета - найпоширеніша система відображення ознак зовнішності людини за допомогою спеціальної термінології. Опис здійснюють зверху до низу у двох положеннях обличчя (анфас і правий профіль). Кожна ознака зовнішності характеризується розміром, формою чи контуром, положенням стосовно інших частин тіла, кольором.

Суб’єктивний портрет - це матеріалізований уявний образ об’єкта, що зберігається в пам’яті людини, яка раніше вже спостерігала цей об’єкт (предмет, людину). Матеріалізація, тобто закріплення уявного образу, здійснюється різними способами: малюванням, композицією (складанням) фотознімків, композицією малюнків технічними засобами.

Уявний образ у пам’яті завжди є суб’єктивним. Його малювання чи композиція зі слів очевидця - також суб’єктивний процес, адже в ньому беруть участь дві особи: слідчий і очевидець, що утримує в уяві образ. Одержані в такий спосіб портрети називають суб ’єктивними.

Довільний опис, як правило, зустрічається в протоколах слідчих дій. Так, у ході допиту свідок, якому що-небудь відомо про розшукувану особу, у формі вільної розповіді надає відомості про ознаки її зовнішності. Для ініціювання пам’яті допитуваного, створення у нього уявних асоціацій з окремими ознаками розшукуваного в ході розповіді йому можуть бути пред’явлені альбоми малюнків типових елементів і ознак зовнішності. На точності таких відомостей, що надалі відображаються у протоколі слідчої дії, можуть позначитися суб’єктивні особливості допитуваної особи - її вік, рід діяльності, здатність до сприйняття й запам’ятовування, фізичний і психічний стан і т. ін. Не меншим чином на сприйняття можуть вплинути й умови, за яких допитувана особа спостерігала ознаки зовнішності розшукуваної людини. Тому бажано, щоб допит проводився за участю спеціаліста.

За наявності в протоколах інших слідчих дій інформації щодо ознак зовнішності людини слідчому чи іншому суб’єкту розслідування доцільно її підсумувати та систематизувати описом за методом словесного портрету. Отримані дані можуть бути використані для пошуку особи, зокрема повідомлені працівникам оперативних служб, патрульно-постовим нарядам тощо.

Опис виконують за схемою класифікації анатомічних ознак. Таку саму методику опису ознак зовнішності людини застосовують під час постановки її на кримінальний облік (реєстрації).

Опис методом словесного портрета застосовують для пошуку та впізнання злочинця, пошуку зниклої безвісти особи або впізнання трупа. Слідчий або оперативний працівник зі слів потерпілого чи свідка-очевидця складає словесний портрет злочинця за згаданою схемою і використовує його для орієнтування у процесі пошуку.

Опис ознак зовнішності здійснюють на основі даних, одержаних у результаті безпосереднього спостереження загального вигляду особи, яка описується; зі слів інших осіб, які бачили цю людину чи знають її (потерпілих, родичів, знайомих); за різними документами, де зафіксовано дані про розшукувану особу (матеріалами криміналістичного обліку, історією хвороби, особовою справою тощо); за результатами вивчення виявлених предметів, які відображають зовнішні ознаки людини (фотознімків, одягу, взуття та ін.); під час огляду трупа чи його частин.

Якщо зовнішність людини описують особи, не обізнані з методом опису словесного портрета й навичками його застосування, такі описи мають суттєві недоліки: вони несистемні, багатослівні, розмиті.

Перевага словесного портрета перед іншими описами ознак зовнішності людини полягає в тому, що він забезпечує системне й однакове визначення ознак елементів зовнішності людини, дає можливість формалізувати ознаки її зовнішнього вигляду, зашифрувати їх символами, скласти код і формулу зовнішності, як це роблять під час заповнення реєстраційних карток на невпізнані трупи й осіб, які пропали безвісти, і введення даних про зовнішність у пам’ять комп’ютера та бази даних автоматизованих інформаційно-пошукових систем.

Успішність пошуку злочинця за словесним портретом залежить передусім від якості складеного опису ознак зовнішності, їх відповідності суб’єктивному образу, який запам’ятав очевидець. Для точнішого складання словесного портрета застосовують розроблені криміналістами технічні засоби й тактичні прийоми.

2. Фотографування та відеозапис є універсальними способами фіксації ознак зовнішності людини як кожен окремо, так й у сполученні. Зокрема, використання сигналетичного (пізнавального) методу фотозйомки дозволяє статично зафіксувати ознаки зовнішності людини з різних боків. Відеозапис має більші можливості, оскільки допомагає відтворити такі ознаки ще й у динаміці.

У лекції 4 «Криміналістична фотографія та відеозапис» ми докладно знайомились з названими способами, тому немає потреби розглядати їх знову.

3. Мальовані й композиційні (синтетичні) портрети фіксують ознаки зовнішності розшукуваних осіб. Портрети створюються на основі показань очевидців, які могли спостерігати людину під час події або були знайомі з нею раніше. Відповідно до процесуального статусу особи у кримінальному судочинстві до виготовлення портретів залучають переважно потерпілих та свідків.

Створенню портрета будь-якого виду передує розповідь очевидця про ті ознаки розшукуваного, що йому запам’яталися. Під час допиту в очевидця з’ясовують умови сприйняття об’єкта (час доби, пору року, освітленість, відстань до об’єкта, психологічний та фізіологічний стани самого очевидця, котрі впливають на об’єктивність сприйняття, тощо).

Аналіз практики використання портретів свідчить, що іноді вони складаються працівниками без відповідних навичок, спеціальних знань та необхідного обладнання. Це призводить до трансформації у пам’яті очевидця результатів першого сприйняття ознак особи. Відбувається накладення нових, зайвих прикмет на закарбований в пам’яті портрет або очевидець взагалі забуває й той невеликий обсяг інформації, що запам’ятав.

Для запобігання подібним помилкам необхідно керуватись такими правилами:

- при опитуванні очевидця не слід вносити у розмову додаткову інформацію щодо ознак розшукуваної особи, крім тієї, що самостійно була надана ним у розповіді;

- уточнюючи окремі елементи зовнішності, не рекомендується використовувати навідні питання в стверджувальній формі (наприклад, «Очі в нього були карі?» та ін.);

- бесіда має проходити в спокійній обстановці, без психологічного тиску на очевидця;

- якщо передбачається участь фахівця з портретної ідентифікації чи художника-портретиста, до його прибуття не слід демонструвати очевидцям будь- які зображення людини в цілому чи окремих елементів зовнішності (фотографії, малюнки, альбоми).

При створенні мальованого портрета фахівець (художник-портретист), відповідно до розповіді очевидця, малює ескізи окремих елементів зовнішності розшукуваного, на основі альбомів типових елементів зовнішності уточнює ці ескізи і потім створює єдиний мальований портрет, у котрий за необхідності очевидець також вносить корективи. Портрет може бути виконаний будь-яким способом, але практика свідчить, що найбільш ефективними є штрихові зображення, позбавлені надто дрібних деталей. Вони відображають основні контури обличчя особи та рідко бувають достатньо повними.

Також існує методика колективного складання портрета. Слідчим запрошуються всі очевидці. Він допитує кожного окремо, а фахівець у цей час малює портрет, наприклад, у сусідній кімнаті, до якої відчинені двері. Готовий портрет слідчий показує одночасно всім свідкам, останні оцінюють його подобу та різницю, а фахівець робить необхідну корекцію. При цьому досягається такий результат, щоб всі учасники дійшли одного висновку про ступінь схожості з оригіналом.

Практиці відомий випадок, коли ще у 1960 р. зі слів дев’ятьох потерпілих був виготовлений мальований портрет насильника, завдяки якому того було встановлено й затримано.

Композиційні портрети бувають двох видів: фотокомпозиційні та мальовано-композиційні.

Фотокомпозиційний портрет (фоторобот) представляє собою композицію зображення людини, складену з фрагментів фотозображень різних осіб. Кінцевий результат має вигляд фотознімка обличчя в фас.

Метод виготовлення з фрагментів фотографій портретів невідомих злочинців за показаннями очевидців, котрий автор назвав «фоторобот», був запропонований у 1956 р. П. Шабо - начальником регіонального управління поліції у місті Лілль (Франція).

Для складання фотокомпозиційного портрета очевидець повинен був із пред’явленої йому колекції фотознімків реальних осіб вибрати знімки, що містили зображення окремих ознак зовнішності, подібних до аналогічних ознак зовнішнього вигляду розшукуваної людини. З відібраних знімків вирізали елементи потрібних ознак зовнішності, монтували з них портрет, котрий фотографували. Знімок пред’являли свідку для уточнення деталей, за допомогою ретуші його корегували та знову фотографували. Отримані фотознімки розсилались у поліцейські відділки.

Надалі техніка виготовлення фотокомпозиційних портретів неодноразово модифікувалась. Зокрема, використовувався такий спосіб. Фотознімки реальних осіб відбирались з урахуванням того, щоб на них були відображені найбільш типові та різноманітні ознаки зовнішності чоловіка або жінки. Надалі їх збільшували до однакового масштабу у розмірі знімка 13х18 см та розрізали на три полоси по горизонталі. На першій полосі були зображення верхньої частини голови та чола, на другій - брів, очей та носу, на третій - рота та нижньої частини обличчя. За допомогою спеціального планшету полоси переміщувались одна стосовно іншої, створюючи різні комбінації портретів. Наприклад, при використанні всього 10 знімків отримувалося до 1000 комбінацій. При збільшенні кількості полос поділу знімків кількість комбінацій збільшувалась.

Подібний принцип дії мав і прилад композиційних портретів (ПКП), в якому зображення чола, очей, носів, ротів та підборідь розташовувались відповідно на п’яти еластичних стрічках. Переміщуючи укріплені на котушках стрічки вздовж оглядового вікна, за допомогою очевидця формували портрет розшукуваної особи.

В сучасному вигляді обладнання для створення фотокомпозиційного портрета представляє собою персональний комп’ютер з відповідною програмою та принтер. Зокрема, програма «FACES», розроблена канадською компанією Ultimate Composite Picture, пропонує більше 8000 різних ознак обличчя людини фотографічної якості. Програма успішно використовується в Україні, США, Канаді, Франції та інших країнах.

Мальовано-композиційний (синтетичний) портрет складається на підставі показань очевидців зі стандартних малюнків елементів зовнішності обличчя. Отриманий портрет має вигляд малюнка обличчя в фас.

Ідея створення таких портретів та один з перших варіантів приладу для виготовлення мальовано-композиційних портретів, котрий назвали «Айденті-кіт» (ідентифікаційний комплект), були запропоновані в 1959 р. криміналістом Макдональдом з Лос-Анджелеса та групою спеціалістів фірми «Тоунсенд». В основу формування зображень елементів зовнішності для приладу винахідники поклали 40000 фотографій осіб з різних країн. Айденті-кіт включав більше 500 плівок (пластинок) з прозорого матеріалу форматом 10х12,5 см, на кожній з яких було зображено один елемент голови та обличчя в фас. Комбінуванням плівок накладанням одна на одну отримували портрет розшукуваної особи.

Цей же принцип був реалізований при виготовленні для правоохоронних органів СРСР ідентифікаційного комплекту малюнків (ІКМ-1) у 1968 р. Прилад створювався протягом кількох років за участю антропологів, котрими було відібрано більше 20000 фотопортретів найбільш типових представників різних антропологічних груп населення СРСР, та включав 1467 малюнків. В подальшому комплект було доповнено, і його нова модифікація ІКМ-2 («Портрет») нараховувала вже 1073 малюнки елементів зовнішності чоловіків і 724 - жінок.

4. Об’ємні маски й моделі використовують для фіксації елементів і ознак зовнішності померлих людей. Вони виготовляються фахівцями в галузі судової медицини з гіпсу, силіконових компаундів чи інших матеріалів для виготовлення зліпків.

Зняття маски з трупа є можливим, якщо його обличчя (голова) не має значних ушкоджень і виражених посмертних змін. Незначні зміни усуваються судовим медиком за допомогою «туалету» трупа. Маски можуть бути отримані з голови в цілому, обличчя чи окремих елементів (наприклад, з вушних раковин).

Виготовлена маска служить формою для виготовлення за допомогою вказаних вище матеріалів об’ємної моделі обличчя (голови) трупа. Об’ємна модель є скульптурним зображенням, що передає в натуральну величину елементи й ознаки особи, з обличчя котрої було виготовлено маску. Як маска, так і об’ємна модель закріплюють деякі анатомічно-морфологічні елементи й ознаки обличчя (голови) померлої людини.

Маючи скульптурну модель голови трупа, можна створити його муляж на весь зріст, інакше кажучи - ростову модель, який доцільно одягти в такий само одяг, у якому перебував виявлений труп. При пред’явленні ростової моделі для впізнання їй може бути надано будь-яку необхідну позу.

З метою встановлення особистості невпізнаного трупа може проводитись пластична реконструкція обличчя за черепом. Це складний та трудомісткий процес, доступний лише підготовленим фахівцям в галузі анатомії голови, антропології, скульптурного мистецтва. Основи методики пластичної реконструкції обличчя за черепом створені академіком М.М. Герасимовим у 1955 р. та в подальшому вдосконалені А. Джигоряном і Ю. Дубягіним.

Одержаний скульптурний портрет фотографують, а знімки використовують для пошуку зниклих безвісти осіб та ідентифікації невпізнаних трупів.

До найпоширеніших матеріальних видів відображень зовнішності людини, які використовують в оперативно-розшуковІй і слідчій практиці, належать фотознімки (фотокартки, фотопортрети). Крім фотографічних зображень та їх репродукцій у слідчій практиці застосовують й інші різновиди відображень зовнішності людини - кінофільми, відеозаписи, рентгенівські знімки, друкарські репродукції та ін. Результат реконструкції представляє собою скульптурне зображення голови людини.

5.

<< | >>
Источник: М. Ю. Будзієвський. Криміналістика (курс лекцій) : навчальний посібник / М. Ю. Будзієвський,О. В. Лускатов, І. В. Пиріг, В. М. Плетенець, К. О. Чаплинський, Ю. А. Чаплинська. - Д. : Дніпроп. держ. ун-т внутр. справ,2013. - 397 с.. 2013

Еще по теме Опис супутніх елементів та їх ознак.:

  1. § 3 Опис та вилучення майна боржника
  2. if( !cssCompatible ) { document.write("\ \ 22.5. Класифікація юридичної відповідальності за галузевою ознакою\ \ \ Є кілька підстав для класифікації юридичної відповідальності. Серед них найдоцільнішою є класифікація юридичної відповідальності за характером санкцій і за галузевою ознакою.\ \ \ За галузевою ознакою виділяють такі види юридичної відповідальності, як кримінальна, адміністративна, дисциплінарна, цивільно-правова, конституційна і міжнародно-правова.\ \ \ Кримінальна відповідальність
  3. 2. Поняття елементів системи права: галузь права та інститут права.
  4. Стаття 199. Виготовлення, зберігання, придбання, перевезення, пересилання, ввезення в Україну з метою використання при продажу товарів, збуту або збут підроблених грошей, державних цінних паперів, білетів державної лотереї, марок акцизного податку чи голографічних захисних елементів
  5. Ознаки перехідної держави
  6. 22.2. Ознаки юридичної відповідальності
  7. if( !cssCompatible ) { document.write("\ \ Розділ 12\ \ \ ПОНЯТТЯ І ОЗНАКИ ПРАВА, ЙОГО ПРИНЦИПИ І ФУНКЦІЇ\ \ \ 12.1. Поняття і ознаки права\ \ \ Питання про те, що є право, в чому його сутність, традиційно розглядається в теоретичній юриспруденції як основне. Але, як було відзначено, з часом розуміння права змінювалося. Так, для Аристотеля право — це політична справедливість, для учених середньовіччя — божественне встановлення, для Ж.-Ж. Руссо — загальна воля, Р. Іє-ринга — захищений інтерес,
  8. § 24. Поняття й ознаки правової норми.
  9. Поняття та ознаки злочину
  10. Поняття та ознаки злочину.
  11. Поняття, ознаки і підстави кримінальної відповідальності
  12. 4.3. Поняття складу злочину та його ознаки
  13. 10.1.1. Ознаки та дефінція правопорушення
  14. Поняття та ознаки правочину.
  15. 7.1. Поняття суб'єкта злочину та його ознаки
- Авторское право - Аграрное право - Адвокатура - Административное право - Административный процесс - Арбитражный процесс - Государство и право - Гражданский процесс - Гражданское право - Жилищное право - Зарубежное право - Земельное право - Избирательное право - Инвестиционное право - Исполнительное производство - Конституционное право - Корпоративное право - Криминалистика - Криминология - Медицинское право - Международное право. Европейское право - Политология - Право зарубежных стран - Право собственности - Право социального обеспечения - Правоведение - Правоохранительная деятельность - Семейное право - Судебная психиатрия - Судопроизводство - Теория и история права и государства - Трудовое право - Уголовное право - Уголовный процесс - Философия - Финансовое право - Хозяйственное право - Хозяйственный процесс - Экологическое право - Ювенальное право - Юридическая техника -