Лекція 11 Загальні положення криміналістичної тактики

План

1. Криміналістична тактика: поняття, система та завдання. Принципи криміналістичної тактики.

2. Засоби криміналістичної тактики та критерії їх допустимості.

3. Слідчі (розшукові) дії: поняття, структура та класифікація.

Література

1. Аверьянова Т. В. Криминалистика : учебник для вузов / Т. В. Аверьянова, Р. С. Белкин, Ю. Г. Корухов, Е. Р. Россинская ; под ред. Засл. деятеля науки РФ, проф. Р. С. Белкина.

- М. : Издательство НОРМА, 2000. - 990 с.

2. Журавель В. А. Системи слідчих дій та тактичні операції в структурі окремої криміналістичної методики розслідування злочинів / В. А. Журавель // Вісник АПрНУ.

- 2009. - № 2. - С. 197-208.

3. Карпов Н. С. Криміналістичні засади вивчення злочинної діяльності : монографія / Н. С. Карпов. - К. : Київ. нац. ун-т внутр. справ, 2007. - 522 с.

4. Комаров И. М. Криминалистические операции досудебного производства в системе методики расследования преступлений : монография / И. М. Комаров. - М. : Юрлитинформ, 2012. - 304 с.

5. Криміналістика : підруч. для студ. юрид. спец. вищих закладів освіти / кол. авторів : [Глібко В. М., Дудніков А. Л., Журавель В. А. та ін. ] ; за ред. В. Ю. Шепітька. - К. : Видавничий Дім «Ін Юре», 2001. - 684 с.

6. Кримінальний процесуальний кодекс України. Науково-практичний коментар : у 2-х т. - Т. 1 / О. М. Бандурка, Є. М. Блажівський, Є. П. Бурдоль та ін. ; за заг ред. В. Я. Тація, В. П. Пшонки, А. В. Портнова. - Х. : Право, 2012. - 768 с.

7. СалтевськийМ. В. Криміналістика (у сучасному вигляді) : підруч. / М. В. Салтевський.

- К. : Кондор, 2005. - 588 с.

8. Шепітько В. Ю. Криміналістична тактика (системно-структурний аналіз) : монографія / В. Ю. Шепітько. - X. : Харків юрид., 2007. - 432 с. [50]

ведення бою; способи та прийоми досягнення мети; певну лінію поведінки; вміння ефективно використовувати військові сили проти супротивника тощо1.

Криміналістична інтерпретація поняття «тактика» привносить в нього деякі елементи умовності, оскільки воно не є рівноцінним воєнній тактиці. Звичайно, розслідування того чи іншого злочину не можна порівнювати із військовою операцією з подолання опору, а тим більше знищення супротивника. Разом з тим очевидно, що процес досудового розслідування нерідко відбувається у ситуації конфлікту інтересів, протидії зацікавлених осіб. Отже, такі елементи тактики, як планування і організація розслідування, подолання протидії слідству, цілком виправдовують використання цього терміна у сфері кримінального судочинства.

Розслідування злочинів як специфічний вид людської діяльності також здійснюється в умовах протиборства між злочинцями й органами, які ведуть боротьбу з цим протиправним явищем. Тому буде виправданим вибір оптимального способу боротьби з тим чи іншим видом злочинів, а також способів проведення тих чи інших процесуальних дій у ході досудового чи судового слідства.

У криміналістиці поняття «криміналістична тактика» використовується в двох значеннях.

По-перше, цим терміном визначається самостійний розділ науки криміналістики, який вивчається після засвоєння теоретичних основ криміналістики і криміналістичної техніки.

Вперше термін «тактика» у криміналістику було введено у 1910 р. А. Вайнгартом у роботі «Кримінальна тактика». Під тактикою розумілась сукупність засобів та прийомів для досягнення певної мети або система доцільних способів переслідування злочинця для його затримання та знешкодження (І.М. Якімов, 1924 р.)

Сьогодні у криміналістичній літературі не існує єдиного визначення поняття криміналістичної тактики. Так, В.П. Бахін вважає, що це розділ науки криміналістики, який являє собою систему наукових положень і розроблених на їх основі найбільш раціональних прийомів організації і тактики провадження слідчих (розшукових) дій з метою збирання, дослідження і використання доказів у процесі розслідування злочинів. На думку В.Ю. Шепітька, криміналістична тактика - це відносно самостійна частина науки криміналістики, система наукових положень і рекомендацій щодо організації та планування досудового і судового слідства, що розробляються на основі визначення оптимальної лінії поведінки осіб, прийомів провадження слідчих (розшукових) і судових дій, спрямованих на збирання і дослідження доказів та встановлення обставин, що сприяли вчиненню злочину. М.В. Салтевський зазначає, що тактика в широкому розумінні слова - це розділ науки криміналістики, що акумулює в систему засоби і методи збирання, [51]

дослідження і використання доказів для розслідування і попередження злочинів.

Існують й інші визначення криміналістичної тактики.

У загальних рисах криміналістична тактика як самостійний розділ криміналістики - це система наукових положень, на основі яких відповідно до кримінального процесуального законодавства і на базі багатьох загальних і спеціальних наук, а також з урахуванням практики кримінального судочинства розробляються рекомендації, які забезпечують оптимальні шляхи досягнення цілей досудового слідства і судового розгляду у провадженнях з кримінальних правопорушень.

У другому значенні термін «криміналістична тактика» означає практичну діяльність відповідних державних органів і певних посадових осіб з реалізації вказаних рекомендацій. Тобто це методи практичної діяльності з розкриття і розслідування злочинів і судового розгляду кримінальних правопорушень.

Між теоретичною і практичною частинами криміналістичної тактики існує закономірний зв’язок, який полягає у взаємозалежності, взаємозбагаченні цих частин одного і того ж самого поняття. Адже вивчення й узагальнення слідчої та судової тактики є важливим джерелом, з якого криміналістика взагалі і криміналістична тактика зокрема черпають основні ідеї та проблеми, які потребують наукового обґрунтування. У свою чергу, вірність тих чи інших теоретичних досліджень перевіряється в реальній практичній роботі правоохоронних органів у протидії злочинності.

Наукове визначення криміналістичної тактики в літературі різними авторами трактується як рекомендації з організації і планування досудового і судового слідства, визначення оптимальної поведінки осіб, які проводятъ окремі слідчі (розшукові) чи судові дії, спрямовані на збирання і дослідження доказів.

Зі сказаного виходить, що головне завдання криміналістичної тактики - це розробка засобів і методів з найбільш оптимальної та ефективної організації діяльності певних посадових осіб і відповідних державних органів щодо розкриття і розслідування злочинів, проведення слідства, викриття винних, забезпечення законності.

Окремим завданням слідчої тактики є розробка (удосконалення) найбільш ефективних тактичних прийомів та рекомендацій на основі використання сучасних наукових даних, узагальнення слідчої та судової практики з розкриття і розслідування злочинів, викриття винних та проведення досудового слідства в цілому.

Окремими завданнями криміналістичної тактики можна назвати такі:

- розробка та провадження у практику нових тактичних прийомів і засобів вирішення тактичних завдань;

- удосконалення існуючих прийомів та засобів;

- розробка способів використання (допущення) оперативної інформації в процес доказування;

- визначення шляхів використання в кримінальному судочинстві нетрадиційних методів, засобів отримання криміналістично вагомої інформації.

До числа осіб, діяльність яких регулює криміналістична тактика, відносяться, насамперед, слідчі, працівники оперативних служб, експерти, прокурори і судді (суб’єкти, які застосовують рекомендації криміналістичної тактики). З іншого боку, криміналістична тактика вивчає поведінку і діяльність таких учасників кримінального судочинства, як підозрювані, обвинувачені, свідки, потерпілі тощо (суб’єкти, щодо яких застосовуються рекомендації

криміналістичної тактики).

Науковими джерелами криміналістичної тактики виступають сучасні досягнення філософії, логіки, психології, науки управління, інформатики та обчислювальної техніки, теорії ігор, прийняття рішень та інших галузей знань.

Криміналістична тактика у своєму розвитку та вирішенні завдань тісно пов’язана з різноманітними науками і широко використовує їхні положення. Так, взаємозв’язок із кримінальним процесом обумовлений тим, що він встановлює процесуальний порядок провадження слідчих (розшукових) дій, а криміналістична тактика на основі цих загальних правил визначає і розробляє найбільш ефективні прийоми та засоби здійснення процесуальних дій. Кожний тактичний прийом, кожна криміналістична рекомендація мають чітко відповідати вимогам кримінального процесуального закону.

Також ефективність слідчих (розшукових) дій значною мірою залежить і від знання й урахування психологічних закономірностей діяльності осіб, які беруть в них участь. Дослідженням питань психології учасників досудового слідства та психологічних сторін цієї діяльності займається судова психологія, положення якої мають служити базою для розробки тактичних прийомів (комбінацій).

Практичні джерела криміналістичної тактики - це матеріали судово-слідчої практики, звідки криміналістична тактика переймає ідеї, які потребують наукового обґрунтування. Наукові та практичні джерела криміналістичної тактики лежать в основі розроблення тактичних прийомів і принципів слідчої діяльності (поведінки службових осіб) у розслідуванні злочинів. Не менш важливим практичним джерелом тактики є також оперативно-розшукова практика з розкриття злочинів та діяльності слідчих підрозділів на досудовому слідстві.

Криміналістична тактика, як й інші розділи криміналістики та наука в цілому, має свою структурну побудову (систему). Традиційно до системи криміналістичної тактики включають:

1) концептуальні положення криміналістичної тактики (поняття, система, завдання, принципи, визначення окремих основних категорій). Також вивчаються окремі вчення (про планування розслідування, про криміналістичні версії тощо);

2) тактичні особливості проведення окремих слідчих (розшукових) дій.

Сучасні вчені-криміналісти (В.О. Коновалова, В.Ю. Шепітько та ін.)

вважають, що тенденції розвитку криміналістичної тактики вимагають

розширення її меж та кордонів дослідження. За своїм змістом криміналістична тактика повинна мати трирівневу структуру:

1) загальні положення (поняття та предмет криміналістичної тактики, її принципи, елементи, планування та організація розслідування, вчення про криміналістичну версію тощо);

2) підгалузі (слідча тактика, судова тактика, тактика розшукової діяльності, тактика злочинної діяльності);

3) окремі наукові теорії (теорія прийняття тактичних рішень, теорія криміналістичного спілкування, теорія тактичних операцій, теорія слідчої ситуації, теорія систематизації тактичних прийомів та ін.).

При вивченні змісту криміналістичної тактики як розділу науки будемо знайомитись лише з окремими з перерахованих позицій, зокрема з концептуальними положеннями та тактикою проведення окремих слідчих (розшукових) дій.

Застосування засобів та методів криміналістичної тактики має відповідати таким принципам.

1) законності (застосування всіх рекомендацій тактики, зміст прийомів не повинні суперечити закону; запобігання порушенню прав учасників судочинства, застосуванню погроз, обману, насильства);

2) етичності (поведінка між учасниками судочинства не має порушувати етичні межі, вимоги моралі);

3) плановості (застосування слідчих (розшукових) дій, тактичних прийомів повинно плануватись, готуватись заздалегідь);

4) економічності (хід слідчої дії має бути спланований так, щоб провести її за мінімальних витрат людських сил, технічних та інших засобів);

5) невідкладності (кожна слідча дія має проводитись своєчасно, забезпечувати максимальне отримання доказової інформації, виключати фактори, що впливають на її знищення);

6) використання технічних засобів (для покращання отримання інформації, забезпечення її кількості та якості, додаткової фіксації отриманої інформації);

7) взаємодії (обмін наявною інформацією до проведення слідчої дії, надання необхідної допомоги при проведенні слідчої дії (розшукові заходи, охорона), застосування технічних засобів, проведення тактичних комбінацій та операцій).

. Засоби криміналістичної тактики та критерії їх допустимості

Засоби криміналістичної тактики - це, власне, знаряддя праці, за допомогою яких слідчий вирішує тактичні завдання розслідування злочинів, засоби процесуальної, непроцесуальної та організаційної діяльності слідчого. Оскільки досудове розслідування є процесуальною діяльністю, закон визначає засоби, які слідчий використовує під час збирання, закріплення, дослідження та використання інформації в процесі доказування.

Реалізація будь-якого процесуального засобу залежить від конкретної слідчої ситуації, що склалася на певному етапі розслідування, тому криміналістична тактика розробила прийоми найбільш ефективного застосування процесуальних засобів.

До засобів криміналістичної тактики традиційно відносять:

- тактичний прийом;

- криміналістичну рекомендацію;

- тактичне рішення;

- тактичну комбінацію;

- тактичну операцію.

Усі зазначені засоби криміналістичної тактики не є процесуальними, але розробляються на основі досягнень науки та узагальнення матеріалів правоохоронної практики, дозволяючи ефективніше, з меншою витратою часу, сил і засобів проводити слідчі (розшукові) дії під час досудового розслідування.

Основною структурною одиницею криміналістичної тактики є тактичний прийом, єдине поняття якого криміналістична література не надає. В найбільш загальному вигляді тактичний прийом можна визначити як спосіб дій, що найбільш ефективно забезпечує вирішення завдань, пов’язаних з розслідуванням злочинів. На вибір тактичного прийому (прийомів), доцільність його використання в тих чи інших умовах впливає конкретна слідча ситуація, поняття якої розглянемо пізніше. Тактичні прийоми не є універсальними, їх використання обмежено цільовою спрямованістю та ситуаційною характеристикою слідчої дії, тобто для кожної слідчої дії характерним є свій комплекс прийомів.

На думку Р.С. Бєлкіна, тактичний прийом — найбільш раціональний та ефективний спосіб дії або найбільш доцільна в даних умовах лінія поведінки особи, яка проводить слідчу дію.

Відмежування тактичного прийому від інших способів дій, як зазначають

В.О. Коновалова та В.Ю. Шепітько, полягає в його психологічній сутності, в особливостях психологічного механізму його реалізації, який передбачає:

1) його психологічну спрямованість, пов’язану з викриттям обману, актуалізацією забутого, виявленням прихованого тощо;

2) безпосередню чи опосередковану взаємодію між слідчим та його респондентом;

3) психологічний ефект від його використання.

З урахуванням викладеного В.О. Коновалова та В.Ю. Шепітько пропонують визначати тактичний прийом як спосіб проведення процесуальної дії, спрямований на досягнення її конкретної мети, оснований на психологічному механізмі його реалізації, та як найбільш раціональний та ефективний при визначених ситуаціях.

Як загальні функції тактичних прийомів можна вказати:

- пізнавальну;

- прогностичну;

- комунікативну;

- регуляторну.

Пізнавальна функція тактичних прийомів пов’язана з отриманням доказової інформації. Вона міститься в розробці таких прийомів, які відповідно до цілей дій служать виявленню інформаційного матеріалу.

Прогностична функція тактичних прийомів дозволяє слідчому правильно обрати ті чи інші способи дій, досягти реалізації цілей процесуальної дії. Вона охоплює три напрямки:

1) передбачення слідчим власних дій;

2) передбачення дій інших учасників процесу;

3) передбачення можливості керування виконуваною діяльністю.

Комунікативна функція проявляється в процесі спілкування між слідчим та

іншими учасниками в межах процесуальних дій та охоплює такі напрямки:

1) встановлення психологічного контакту;

2) керування спілкуванням з боку слідчого;

3) здійснення психологічного впливу на особу в процесі спілкування;

4) отримання слідчим необхідної інформації в процесі спілкування.

Регуляторна функція тактичних прийомів передбачає можливість останніх

впливати на слідчу ситуацію.

Тактичний прийом буде виконувати свої функції лише тоді, коли відповідатиме ряду вимог, що визначають можливість його рекомендацій та використання при розслідуванні злочинів. При формуванні та рекомендаціях певних тактичних прийомів слід виходити не тільки з їх ефективності для отримання доказової інформації, але перш за все з їх моральної допустимості, яка дозволяє виявляти необхідну інформацію шляхами, що не викривляють перспективу встановлення об’єктивної істини. Тож застосування тактичних прийомів має відповідати певним вимогам, які ще називають критеріями допустимості (або принципами застосування) тактичних прийомів.

Виділяють такі критерії допустимості застосування тактичних прийомів:

1) законність (застосування прийому не має суперечити вимогам законодавства, наприклад Конституції, Кримінального процесуального кодексу);

2) етичність (при використанні прийому слід дотримуватись вимог моралі. Наприклад, недопустимими є обман, приниження гідності допитуваної особи);

3) науковість (необхідно застосовувати прийоми, доцільність використання яких підтверджена наукою та випробувана практикою);

4) доцільність (вибірковість) (застосування прийому в певній ситуації повинно бути виправдане з тактичних міркувань, тобто відповідно до ситуації має обиратись найкращий, ефективний прийом чи їх сукупність);

5) ефективність та економічність (за допомогою прийому бажано досягати максимально можливого та якісного результату за мінімальних витрат часу, сил, засобів);

6) доступність (прийом використовується тільки за наявності у слідчого технічних, тактичних та інших можливостей).

Розмаїття тактичних прийомів спричиняє необхідність їх наукової класифікації. Класифікація має сприяти пізнанню сутності тактичних прийомів, визначенню закономірних зв’язків між окремими з них, встановленню відмінних якостей та ознак. Підставою для класифікації виступає певна об’єктивна закономірність, що дозволяє поділяти тактичні прийоми на ті чи інші види.

Тактичну сторону прийому забезпечують окремі принципи, а саме: оперативність, вибірковість та раптовість. Оперативність означає своєчасність та невідкладність застосування тактичного прийому; вибірковість - найбільш доцільний добір засобів і прийомів у конкретній ситуації, які забезпечать досягнення потрібного результату; раптовість - вибір найбільш сприятливого моменту для застосування тактичного прийому, що

характеризується елементом несподіваності для певних учасників розслідування1.

Класифікація тактичних прийомів виглядає таким чином:

1) за напрямком діяльності: слідчі, судові, оперативні;

2) за механізмом отримання інформації: вербальні - застосовуються під час мовного спілкування (розповідь, роз’яснення, пропозиція, опитування, запитання, порада, прохання тощо); невербальні - використовуються без застосування мовного спілкування (спостереження, демонстрація, моделювання, жестикуляція, міміка тощо);

3) за сферою реалізації: прийоми огляду місця події; прийоми проведення обшуку; прийоми проведення допиту; прийоми проведення впізнання тощо;

4) за діапазоном використання: прийоми, що використовуються при проведенні лише окремої (однієї) слідчої дії; прийоми, що використовуються при проведенні кількох слідчих (розшукових) дій;

5) за об’єктом спрямування: спрямовані на здійснення психологічного впливу; спрямовані на дослідження матеріального середовища.

Використовуючи тактичні прийоми в тій чи іншій ситуації (наприклад, конфліктній, неконфліктній тощо), слідчий чи інший суб’єкт, який їх застосовує, керується криміналістичними рекомендаціями, тобто пропозиціями, порадами, коли і як даний прийом буде діяти найбільш ефективно та відповідати вищезазначеним критеріям;

6) за метою вирішення тактичних завдань: початкові (вихідні) - спрямовані на виявлення, фіксацію, вилучення джерел криміналістичної інформації; проміжні - застосовуються для встановлення доказових фактів або формування висновків; кінцеві - спрямовані на вирішення тактичних завдань [52] розслідування, які забезпечують прийняття процесуальних рішень, насамперед щодо предмета доказування;

7) за обов’язковістю застосування: обов’язкові - визначаються законом, тому виконання таких прийомів (правил) є обов’язковим; рекомендаційні прийоми розроблені криміналістичною тактикою на основі даних різних наук, зокрема психології, логіки, інформатики та ін. Доцільність застосування таких прийомів визначає слідчий, виходячи з конкретної ситуації, що склалася на певному етапі досудового розслідування;

8) залежно від завдань слідчої діяльності: пізнавальні - для встановлення обставин події злочину; управлінські - для визначення ефективності взаємодії в ході розслідування злочинів; організаційно-технічні - для забезпечення оптимальних зовнішніх умов та необхідних організаційно-технічних заходів діяльності.

Криміналістична рекомендація - це науково обґрунтована та випробувана у правоохоронній практиці порада, яка стосується вибору та застосування криміналістичних прийомів при проведенні окремих слідчих (розшукових) і судових дій з метою ефективного збирання, дослідження, оцінки та використання доказів.

Для вирішення слідчої ситуації, що склалася на певному етапі досудового розслідування, слідчий приймає тактичне рішення, зокрема обирає засоби й методи виявлення, фіксації, дослідження та використання джерел доказової інформації у розслідуванні. Спочатку це уявна діяльність з оцінки ситуації, яка склалася, а в подальшому - формування уявної інформаційної моделі, побудова слідчих версій, планування, вирішення слідчої ситуації і, врешті-решт, практична діяльність, тобто реалізація тактичного рішення. Таким чином, прийняття слідчим тактичного рішення - це діяльність, яка включає:

1) оцінку слідчої ситуації, що склалася;

2) створення уявної інформаційної моделі;

3) вичленення проблеми та побудову версій;

4) планування діяльності щодо вирішення слідчої ситуації;

5) практичну діяльність щодо реалізації тактичного рішення.

Тактичні рішення поділяються на процесуальні та непроцесуальні.

До процесуальних належать рішення слідчого після внесення інформації про вчинення правопорушення до Єдиного реєстру досудового розслідування (ЄРДР), обрання виду необхідних слідчих (розшукових) дій, обрання заходу процесуального примусу, зокрема запобіжного заходу та ін. Непроцесуальні тактичні рішення - це прийоми й засоби реалізації процесуальних рішень, тому вони повинні відповідати принципам кримінально-процесуального законодавства. Вибір найбільш раціональних та доцільних засобів й тактичних прийомів, як правило, завжди пов’язаний із ризиком, тому необхідною є достатня інформаційна база.

Отже, тактичне рішення - це вольовий акт суб’єкта доказування, який полягає у визначенні мети тактичного впливу на слідчу ситуацію, на хід досудового розслідування, а також методів, прийомів та засобів її досягнення.

Звідси будь-яке тактичне рішення має відповідати низці вимог, зокрема законності, етичності, обґрунтованості, своєчасності, реальності виконання.

Для досягнення мети досудового розслідування слідчий може поєднувати низку слідчих (розшукових) дій та оперативних заходів з метою реалізації одного з тактичних прийомів. Тобто слідчий проводить комбінацію, поєднуючи як процесуальні, так і непроцесуальні засоби, для досягнення певної мети і вирішення головним чином завдань розкриття та розслідування злочинів. Тактична комбінація являє собою сукупність тактичних прийомів з метою вирішення конкретного завдання досудового розслідування в межах однієї або кількох слідчих (розшукових) дій.

Отже, тактична комбінація - це певне поєднання тактичних прийомів чи слідчих (розшукових) дій та інших заходів, що має на меті вирішити конкретне завдання розслідування та зумовлюється цією метою і слідчою ситуацією[53].

Тактична операція, на відміну від тактичної комбінації, може осягнути декілька взаємопов’язаних слідчих (розшукових) дій, оперативних та організаційно-технічних заходів; вона являє собою сукупність різного роду пов’язаних між собою дій та прийомів, об’єднуваних єдиним змістом та керівництвом для виконання тих завдань досудового розслідування, які не можуть бути вирішені окремими слідчими діями, тактичними прийомами чи їх комбінаціями або оперативно-розшуковими заходами. Це сукупність слідчих (розшукових), оперативних та інших дій, які плануються слідчим для вирішення певної слідчої ситуації під час розслідування злочину. Звідси, слідчі (розшукові) дії, оперативні та організаційні заходи є складовими елементами тактичної операції.

Отже, тактична операція - це певне поєднання однойменних і різнойменних слідчих (розшукових) дій, а іноді й оперативних та організаційно-технічних заходів, спрямованих на виконання завдань розслідування у даній слідчій ситуації.

Кримінальне провадження процесу досудового розслідування являє собою пізнавальну діяльність слідчого з приводу події злочину. Будь-яка ситуація, що виникає на певному етапі розслідування, ставить перед слідчим пізнавальне завдання, для вирішення якого він приймає тактичне рішення, яке практично реалізується у тактичній операції. Вчасно проведена тактична операція формує нову слідчу ситуацію, для вирішення якої слідчий знову приймає тактичне рішення, яке реалізується в ході тактичної операції. Цей процес триває, доки не буде завершено останню кінцеву слідчу ситуацію, тобто не закінчено досудове розслідування.

Отже, будь-яка тактична операція має відповідати низці вимог, до яких можна віднести:

- обов’язкове дотримання законності та етичних норм;

- своєчасність проведення тактичної операції;

- індивідуальний підхід при розробці і проведенні операції під час вирішення кожної слідчої ситуації, що складається на певному етапі розслідування;

- динамічність проведення тактичної операції;

- обов’язковість попереднього криміналістичного аналізу злочинної події;

- завершення тактичної операції процесуальною фіксацією її проведення та результату.

Тактична операція має складатися з таких елементів: визначення мети операції; прийняття рішення про проведення тактичної операції; розробка моделі та планування тактичної операції; організація сил і засобів проведення операції; безпосереднє проведення тактичної операції та фіксація її ходу та результатів.

Вибір того чи іншого засобу криміналістичної тактики залежить від слідчої ситуації, що склалася на певному етапі розслідування.

Слідча ситуація - це пізнана слідчим сукупність умов, за яких на даний момент здійснюється досудове розслідування та які впливають на нього і визначають його особливості (у широкому розумінні); це інформаційна модель, яка склалась у суб’єкта доказування на основі пізнання реальних умов, за яких здійснюється досудове розслідування (у вузькому розумінні)[54].

Загалом слідчі ситуації можна поділити на:

- конфліктні - під час проведення розслідування інтереси слідчого та учасників процесу не співпадають (наприклад, підозрюваний відмовляється від дачі показань, обвинувачений прагне приховати сліди злочину, свідок дає неправдиві показання, на потерпілих психологічно впливають, тиснуть тощо);

- безконфліктні - інтереси слідчого та учасників процесу під час проведення досудового слідства співпадають (зокрема, підозрюваний чи обвинувачений визнає себе винним, видає знаряддя злочину та викрадені речі й цінності, дає показання проти співучасників злочину, погоджується співпрацювати зі слідчим та ін.);

- сприятливі - такі слідчі ситуації складаються за наявності достатньої інформації, зокрема про подію злочину, особу злочинця, мотиви злочину та ін. Ситуація стає сприятливою, коли для її вирішення потрібно лише забезпечити раціональну реалізацію можливостей (слідчих (розшукових), оперативно- розшукових, організаційних);

- несприятливі - такі ситуації виникають у випадках, коли слідчому для її вирішення необхідно визначити заходи впливу, прийняти тактичне рішення та реалізувати його. Несприятлива ситуація частіше за все характеризується відсутністю достатньої інформації для її вирішення. Дії слідчого спрямовані на

збирання інформації з метою її дослідження та введення до кримінального процесу;

- типові - такі ситуації складаються, коли при розслідуванні злочину діють загальні закономірності механізму вчинення злочину, утворення джерел доказової інформації. Для вирішення типових ситуацій застосовують заздалегідь розроблені програми діяльності слідчого;

- нетипові - такі слідчі ситуації складаються за характерним збігом обставин, які потребують вибору та застосування нетипових засобів і тактичних прийомів вирішення;

- початкові - такі ситуації виникають після внесення інформації про вчинення правопорушення до Єдиного реєстру досудового розслідування (ЄРДР) на початковому етапі її розслідування;

- проміжні - такі слідчі ситуації характерні для подальшого етапу досудового розслідування;

- кінцеві - такі слідчі ситуації виникають при завершенні досудового розслідування та оцінці його результатів.

3.

<< | >>
Источник: М. Ю. Будзієвський. Криміналістика (курс лекцій) : навчальний посібник / М. Ю. Будзієвський,О. В. Лускатов, І. В. Пиріг, В. М. Плетенець, К. О. Чаплинський, Ю. А. Чаплинська. - Д. : Дніпроп. держ. ун-т внутр. справ,2013. - 397 с.. 2013

Еще по теме Лекція 11 Загальні положення криміналістичної тактики:

  1. Що означає положення, закріплене вч.З ст. 235 ЦПК, про те, що справи окремого провадження розглядаються судом з додержанням загальних правил, встановлених цим Кодексом, за винятком положень щодо змагальності та меж судового розгляду? Які це загальні положення?
  2. ЗАГАЛЬНІ ПОЛОЖЕННЯ
  3. І. ЗАГАЛЬНІ ПОЛОЖЕННЯ
  4. І. ЗАГАЛЬНІ ПОЛОЖЕННЯ
  5. І. ЗАГАЛЬНІ ПОЛОЖЕННЯ
  6. І. ЗАГАЛЬНІ ПОЛОЖЕННЯ
  7. І. ЗАГАЛЬНІ ПОЛОЖЕННЯ
  8. І. ЗАГАЛЬНІ ПОЛОЖЕННЯ
  9. Розділ I ЗАГАЛЬНІ ПОЛОЖЕННЯ
  10. Розділ I ЗАГАЛЬНІ ПОЛОЖЕНН
- Авторское право - Аграрное право - Адвокатура - Административное право - Административный процесс - Арбитражный процесс - Государство и право - Гражданский процесс - Гражданское право - Жилищное право - Зарубежное право - Земельное право - Избирательное право - Инвестиционное право - Исполнительное производство - Конституционное право - Корпоративное право - Криминалистика - Криминология - Медицинское право - Международное право. Европейское право - Политология - Право зарубежных стран - Право собственности - Право социального обеспечения - Правоведение - Правоохранительная деятельность - Семейное право - Судебная психиатрия - Судопроизводство - Теория и история права и государства - Трудовое право - Уголовное право - Уголовный процесс - Философия - Финансовое право - Хозяйственное право - Хозяйственный процесс - Экологическое право - Ювенальное право - Юридическая техника -