Лекція 19 Використання спеціальних знань у кримінальному судочинстві. Призначення та проведення судових експертиз

План

1. Поняття спеціальних знань та форми їх використання у кримінальному судочинстві.

2. Судова експертиза та її види. Система експертних установ в Україні.

3. Підготовка та призначення судових експертиз, поняття та види зразків для порівняльного дослідження.

4. Загальна характеристика експертного дослідження. Оцінка висновку експерта.

Література

1. Аверьянова Т. В. Криминалистика : учебник для вузов / Т. В. Аверьянова, Р. С. Белкин, Ю. Г. Корухов, Е. Р. Российская ; под ред. Засл. деятеля науки РФ, проф. Р. С. Белкина. - М. : Издательство НОРМА, 2000. - 990 с.

2. Аверьянова Т. В. Судебная експертиза. Курс общей теории / Т. В. Аверьянова. - М. : Норма, 2007. - 479 с.

3. Арсеньев В. Д. Использование специальных знаний при установлении фактических обстоятельств уголовного дела / В. Д. Арсеньев, В. Г. Заблоцкий. - Красноярск : Изд- во Красноярского ун-та, 1986. - 152 с.

4. Винберг А. И. Совершенствование деятельности судебно-экспертных учреждений по технико-криминалистическому обеспечению раскрытия и расследования преступлений : учеб. пособие / А. И. Винберг. - М. : Академия МВД СССР, 1988. - 77 с.

5. Винберг А. И. Судебная экспертология (общетеоретические и методологические проблемы судебных экспертиз) : учеб. пособие / А. И. Винберг, Н. Т. Малаховская ; отв. ред. Б. А. Викторов. - Волгоград : НИиРИО ВСШ МВД СССР, 1979. - 181 с.

6. Гончаренко В. И. Использование данных естественных и технических наук в уголовном судопроизводстве (методологические вопросы) : монограф. / В. И. Гончаренко. - К. : Вища школа, 1980. - 157 с.

7. Гончаренко В. И. Научно-технические средства в следственной практике / В. И. Гончаренко. - К. : Вища школа, 1984. - 149 с.

8. Грамович Г. И. Тактика использования специальных знаний в раскрытии и расследовании преступлений : учеб. пособ. / Г. И. Грамович. - Мн. : МВШ МВД СССР, 1987.

9. Джавадов Ф. М. Экспертная деятельность и развитие науки о судебной экспертизе : монография / Ф. М. Джавадов. - Баку, 1998. - 188 с.

10. Дулов А. В. Воросы теории судебной экспертизы / А. В. Дулов. - Минск : Изд-во БГУ, 1959. - 188 с.

11. Експертизи у судовій практиці / за заг. ред. В. Г. Гончаренка. - К. : Юрінком Інтер, 2004. - 388 с.

12. Закатов А. А. Использование научно-технических средств и специальных знаний в расследовании преступлений / А. А. Закатов, Ю. Н. Оропай. - К. : РИО МВД УССР, 1980.

13. Інструкція про призначення та проведення судових експертиз : затверджена наказом Мін’юсту України № 53/5 від 8 жовтня 1998 р. // Офіційний вісник України. - 1998. - № 46. - Ст. 1715, із змінами і доп.

14. Ищенко П. П. Специалист в следственных действиях (уголовно-процессуальные и криминалистические аспекты) / П. П. Ищенко. - М. : Юрид. литература, 1990. - 158 с.

15. Клименко Н. І. Судова експертологія. Курс лекцій : навч. посіб / Н. І. Клименко. - К. : Видавничий Дім «Ін Юре», 2007. - 521 с.

16. Криміналістика : підручник для студентів юрид. спец. вищих закладів освіти / кол. авт.: Глібко В. М., Дудніков А. Л., Журавель В. А. та ін. ; за ред. В. Ю. Шепітька. - К. : Видавничий Дім “Ін Юре”, 2001. - 684 с.

17. Лисиченко В. К. Использование специальных знаний в следственной и судебной практике : учеб. пособие / В. К. Лисиченко, В. В. Циркаль. - К. : КГУ, 1987. - 100 с.

18. Пиріг І. В. Теоретичні основи експертної діяльності органів внутрішніх справ: монограф. / І. В. Пиріг - Д. : Дніпроп. держ. ун-т внутр. справ ; Ліра ЛТД, 2011. - 312 с. [74]

виду діяльності в межах конкретної спеціальності. Для ефективної професійної діяльності людині крім знань необхідно володіти необхідними вміннями і навичками.

Навички - дії, які характеризуються автоматизмом і досягаються неодноразовим виконанням дій певного виду. Вони дозволяють точно, швидко та економно виконувати операції в усіх видах людської діяльності. За наявності навичок діяльність людини стає продуктивнішою.

Вмінням називається елементарний рівень виконання дій, коли ще нема автоматизму, а є необхідність деякою мірою контролювати свої дії. Під вмінням також розуміють майстерність людини в певному виді діяльності, можливість ефективно діяти в різних умовах відповідно до поставлених цілей. Вміння не можливе без використання досвіду і певних знань, без знання немає вміння, це дві неподільно пов’язані частини будь-якої дії.

Систему наукових знань складають суспільні, природничі, математичні і технічні знання. Кожна група знань поділяється на дві підсистеми: загальнотеоретичні (фундаментальні) та прикладні (спеціальні) знання. Водночас останні як підсистеми цілісної системи знань є системами для своїх підсистем: науки, техніки, мистецтва, ремесла.

Викладені положення потребують розглянути поняття і сутність саме терміна «спеціальні знання», який розглядається у кримінально-процесуальному законодавстві та юридичній літературі. Водночас зазначимо, що роз’яснення цього терміна у Кримінальному процесуальному кодексі України поки що не відображено і залишається дискусійним серед науковців.

З визначень випливає, що не є спеціальними знання буденні, загальножиттєві. Цілі, які стоять перед буденними і науковими знаннями, є різними. Буденне знання встановлює й описує факти, не розкриваючи їх сутності, не завжди відповідає науковим уявленням про ті чи інші предмети, іноді буває невірним. Безумовно, використовувати такі знання у процесі розкриття, розслідування злочинів неможливо. Наукові знання спрямовані на встановлення об’єктивної істини, виявлення закономірностей природи і суспільства, виникнення та функціонування такого соціального явища, як злочинна діяльність і повинні використовуватись для розкриття і розслідування злочинів.

Не належать до спеціальних також і юридичні знання. Не треба вважати спеціальними знання щодо кримінально-правової оцінки фактичних обставин справи і вирішення питань кримінально-процесуального характеру. Але деякі правові знання є також водночас і спеціальними. І тому поняття спеціальних знань в інших галузях права має відрізнятись. Для правознавця, наприклад, в галузі банківського права кримінально-процесуальні знання будуть спеціальними і навпаки.

Виникає питання, чи є знання в галузі криміналістики спеціальними, адже суб’єктами застосування цих знань можуть бути слідчі, оперативні працівники, спеціалісти. Криміналістика належить до спеціальних юридичних наук. криміналістичні знання являють собою систему взаємопов’язаних юридичних і природно-технічних наукових знань. Саме сукупність природно-технічних наукових знань прийнято називати спеціальними техніко-криміналістичними знаннями в процесуально-правовому значенні. До спеціальних належать криміналістичні знання, які стосуються виявлення, фіксації, вилучення та дослідження доказів, а також знання щодо предмета відповідних галузей криміналістичних експертиз: балістичних, дактилоскопічних, почеркознавчих, автотехнічних, бухгалтерських тощо.

Знання в галузі криміналістики прийнято вважати професійними знаннями слідчого. Це вірне твердження стосовно правової природи криміналістики та слідчої практики, а також її призначення сприяти своїми засобами і методами розслідуванню та розкриттю злочину. Але не можна вимагати від слідчого поглиблених знань з окремих галузей криміналістичної техніки та судової експертизи. Саме ці знання, які називають спеціальними, найчастіше використовують спеціалісти, експерти та інші обізнані особи, які беруть участь у розкритті й розслідувані злочинів.

Важливою рисою спеціальних знань у кримінально-процесуальному значенні є мета їх використання. Вони застосовуються для доказування, яке проводиться в установленому законом порядку, а також для непроцесуального застосування під час проведення оперативно-розшукових заходів. Метою застосування спеціальних знань також є сприяння збиранню доказової і орієнтуючої інформації для розкриття, розслідування і попередження злочину, а також розробка тактичних і технічних засобів та методів її збирання. Застосовувати спеціальні знання можуть не тільки обізнані особи (експерти, спеціалісти), але й особи, які проводять дізнання, слідство, здійснюють оперативно-розшукову діяльність, хоча результати їх застосування будуть мати різне процесуальне значення.

Дослідники запропонували багато визначень спеціальних знань, що використовуються у кримінальному судочинстві. Вважаючи більшість висловлених науковцями думок такими, що достатньою мірою розкривають суть, мету та напрямки використання спеціальних знань, зазначимо основні критерії визначення поняття спеціальних знань.

Отже, при визначенні спеціальних знань слід враховувати, що:

1) спеціальні знання є неюридичними, за винятком означеного вище, тобто знання, що є не професіональними для слідчого, працівників органів дізнання, прокурора, судді; 2) повинні базуватись на досягненнях науки, не бути загальновідомими; 3) за способом здобуття спеціальні знання набуваються або теоретичним засвоєнням певної інформації, або періодичними практичними заняттями окремим видом роботи; 4) метою використання спеціальних знань є сприяння вирішенню завдань кримінального судочинства.

Узагальнюючи, можна надати визначення терміна «спеціальні знання».

Спеціальні знання - сукупність теоретичних знань і практичних умінь і навичок у галузі науки, техніки, мистецтва чи ремесла, набутих у результаті фахової підготовки або професійного досвіду роботи, що використовуються з метою розкриття, розслідування та попередження злочинів.

На сучасному етапі немає єдиної думки щодо форм використання спеціальних знань, її кількості, процесуальної регламентації, змісту та класифікації.

Доцільно розрізняти процесуальні і непроцесуальні форми використання спеціальних знань. Непроцесуальними слід вважати спеціальні знання не за межами кримінального процесу, а ті, що прямо не передбачені законом.

До процесуальних форм використання спеціальних знань належать:

1) безпосереднє їх використання сторонами кримінального провадження;

2) участь спеціаліста у кримінальному провадженні;

3) проведення судових експертиз.

Непроцесуальними формами використання спеціальних знань є:

- відомчі розслідування, перевірки технічного стану;

- проведення досліджень об’єктів безпосередньо на місці події;

- консультаційно-довідкова допомога;

- надання технічної допомоги в підготовці технічних засобів, виконанні трудомістких робіт;

- використання допомоги обізнаних осіб при проведенні оперативно- розшукових заходів.

Законодавець дозволяє застосування будь-яких видів спеціальних знань у галузі науки, техніки, мистецтва та ремесла. Це цілком справедливо, оскільки нормами кримінального права врегульовано значну кількість суспільних відносин, а пізнання причин та обставин їх порушення у процесі слідства може вимагати застосування різних за змістом спеціальних знань, досвіду та навичок. Не менш важливим аргументом є те, що людство у своєму розвитку постійно збагачується все новими і новими знаннями у різних галузях, тому дати в законі їх вичерпний перелік неможливо.

Що стосується самих суб’єктів застосування спеціальних знань як їх

безпосередніх носіїв, то процесуальне законодавство надає чіткий їх перелік, а саме: а) експерт; б) спеціаліст (ст. 71 КПК).

Відповідно до норм КПК України експертом у кримінальному провадженні є особа, яка володіє науковими, технічними або іншими спеціальними знаннями, має право відповідно до Закону України «Про судову експертизу» на проведення експертизи і якій доручено провести дослідження об’єктів, явищ і процесів, що містять відомості про обставини вчинення кримінального правопорушення, та дати висновок з питань, які виникають під час кримінального провадження і стосуються сфери її знань (ст. 69 КПК). Спеціалістом у кримінальному провадженні є особа, яка володіє спеціальними знаннями та навичками застосування технічних або інших засобів і може надавати консультації під час досудового розслідування і судового розгляду з питань, що потребують відповідних спеціальних знань і навичок. Спеціаліст може бути залучений для надання безпосередньої технічної допомоги (фотографування, складення схем, планів, креслень, відбір зразків для проведення експертизи тощо) сторонами кримінального провадження під час досудового розслідування і судом під час судового розгляду.

2.

<< | >>
Источник: М. Ю. Будзієвський. Криміналістика (курс лекцій) : навчальний посібник / М. Ю. Будзієвський,О. В. Лускатов, І. В. Пиріг, В. М. Плетенець, К. О. Чаплинський, Ю. А. Чаплинська. - Д. : Дніпроп. держ. ун-т внутр. справ,2013. - 397 с.. 2013

Еще по теме Лекція 19 Використання спеціальних знань у кримінальному судочинстві. Призначення та проведення судових експертиз:

  1. 4.2. Призначення і проведення судової експертизи
  2. Стаття 86. Витрати, пов'язані із залученням свідків, спеціалістів, перекладачів та проведенням судових експертиз
  3. Стаття 92. Витрати, пов'язані із залученням свідків, спеціалістів, перекладачів та проведенням судових експертиз
  4. Загальне та спеціальне природокористування, екологічна експертиза, Червона книга України.
  5. Стаття 81. Призначення судової експертизи
  6. Стаття 143. Порядок призначення експертизи
  7. Стаття 239. Призначення експертизи
  8. Стаття 145. Обов'язкове призначення експертизи
  9. Які особливості призначення експертизи в новому ЦПК?
  10. 15.22. Незаконне використання спеціальних технічних засобів негласного отримання інформації
  11. Стаття 144. Ухвала суду про призначення експертизи
- Авторское право - Аграрное право - Адвокатура - Административное право - Административный процесс - Арбитражный процесс - Государство и право - Гражданский процесс - Гражданское право - Жилищное право - Зарубежное право - Земельное право - Избирательное право - Инвестиционное право - Исполнительное производство - Конституционное право - Корпоративное право - Криминалистика - Криминология - Медицинское право - Международное право. Европейское право - Политология - Право зарубежных стран - Право собственности - Право социального обеспечения - Правоведение - Правоохранительная деятельность - Семейное право - Судебная психиатрия - Судопроизводство - Теория и история права и государства - Трудовое право - Уголовное право - Уголовный процесс - Философия - Финансовое право - Хозяйственное право - Хозяйственный процесс - Экологическое право - Ювенальное право - Юридическая техника -