ІІ. Судочинство.

І. Підсудність.

Арт. 8.

За підсудністю собі адміністративних справ Адміністративний Суд стежить сам з власної ініціятиви.

Арт. 9.

Адміністративним Судам підсудні всі спори адміністративні, оскільки в законі нема спеціяльного застереження.

Арт. І0.

Спір адміністративний повстає, коли особа фізична або правна[162] чи то приватно чи публічно правна, боронячи свої або чужі права і інтереси, порушені або загрожені постановою, розпорядженням, чином /взагалі будь яким актом/, нечинністю, занедбанням чи захованням, як органів державного управління, так і самоврядування вчинає адміністративний позов на них в Адміністративному Суді.

Увага. Не може бути запізваний[163] вищий орган державного управління чи самоврядування нижчим, підлеглим йому за порядком догляду, і навпаки.

Цей спір повстає також і тоді, коли, боронячи об’єктивний правний лад і інтереси держави, складає уповноважений на це орган державного управління адміністративний позов, а Прокуратура – протест.

Позови про винагородження шкоди, заподіяної порушенням прав чи інтересів, як згідним, так і незгідним з правом чи службовим обовязком заховання чи урядовою чинністю органів державного управління або самоврядування, токож підсудні Адміністративним Судам.

Окрема думка: п. Іножарський І. П. пропонує уступ перший цього артикулу зредагувати так: Спір адміністративний повстає, коли особа приватно правна, чи то фізична чи то правна, боронячи свої права чи інтереси, порушені або загрожені постановою, розпорядженням, чином /взагалі будь яким актом/, нечинністю, занедбанням чи захованням, як органів державного управління, так і самоврядування складає адміністративний позов на них в Адміністративному Суді.

Увагу до цього уступу і уступ другий п. Іножарський пропонує виключити. П. Завадський В. В. приєднується. П. Іванович С. Д. висловлюється за виключення уваги до першого уступу.

Арт. ІІ.

Вимога відшкодовання мусить бути заявлена разом з запереченням шляхом адміністративного позову постанови, розпорядження, чину чи заховання органів державного управління або самоврядування.

Арт. І2.

В позовах про відшкодовання на органи державного управління відповідає державний скарб в особі місцевої скарбової палати солідарно з винним органом чи урядовою особою.

В позовах про відшкодовання на урядові особи і органи самоврядування останнє відповідає солідарно з першим.

Арт. І4.

Виключаються з підсудности Адміністративного Суду:

1/ справи, підсудні Судам цивільним, карним та військовим;

2/ акти Верховного Правління, що до скликання, відкладення та розвязання законодавчого органу, а також оголошення законів;

3/ справи амнестії;

4/ справи, що випливають з права міжнароднього;

5/ справи, що торкаються репрезентації держави назовні;

6/ чинності військові.

Арт. І5.

Позови про відшкодовання, зв’язані з справами, переліченими в попередньому артикулі, не виключаються з підсудності Адміністративного Суду.

Арт. І6.

Кожний, заінтересований в тому, щоб одна з сторін в спорі адміністративному виграла, може вступити в справу в кожній її стадії, яко третя особа.

Окрема думка: п. Іножарський І. П. висловлюється за виключення цього артикулу.

Арт. І7.

Третя особа може бути також притягнута до участи в справі або на прохання однієї з сторін, або з ініціятиви самого Суду.

Окрема думка: п. Іножарський І. П. висловлюється за виключення цього артикулу.

Арт. І8.

Суд ухвалює про допуск третьої особи, вислухавши сторони, при чім оскарженню підлягає лише негативна ухвала.

Окрема думка п. Іножарський І. П. висловлюється за виключення цього артикулу.

П. Іванович С. Д. вважає необхідним виключити з цього артикулу вказівку, що оскарженню підлягають лише негативні ухвали Суду в справі притягнення до спору третіх осіб.

Арт. І9.

Третя особа користується всіма правами сторони.

Окрема думка: п. Іножарський І.П. висловлюється за виключення цього артикулу.

Арт. 20.

В цілях охорони об’єктивного правного ладу і інтересів держави Прокуратура може вступити в справу в кожній стадії її, не потрібуючи на то ухвали Суду, згаданої в артикулі 18.

Арт. 2І.

Основою адміністративного позову є або субєктивні публічні права і інтереси, або правотворчі чи правонищучі факти, а ціллю – відновлення порушеного права або інтересу чи усунення загрози їм та винагородження заподіяної шкоди, або ствердження існування чи неіснування певних прав або правних відносин.

Арт. 22.

Основою протесту є обєктивний правний лад і інтереси держави, а ціллю, в випадках порушення їх чи загрози їм – привернення попереднього стану або усунення загрози.

Арт. 23.

Приводом для позову чи протесту можуть бути:

1/ неправильності, що полягають або в порушенні закону чи зобовязуючого розпорядження влади, або в здійсненні уповноваження чи з перевищенням влади чи з порушенням меж компетенції, чи з ухиленням від ціли, для якої воно надано;

2/ ухилення від виконання чину, що його наказує закон або зобовязуюче розпорядження влади;

3/ повільність;

4/ заховання органів державного управління або самоврядування.

Арт. 24.

Позивач має право вибору між скаргою за порядком адміністративно-інстанційним і позовом в Суді Адміністративному.

Вичерпавши перший порядок, він може заперечити остаточну ухвалу вищої адміністративної інстанції шляхом адміністративного позову в відповідному Адміністративному Суді.

Якщо протягом 12 тижнів орган управління зволікатиме з залагодженням прохання чи скарги, то сторона може вважати прохання чи скаргу відкинутими і вчинити позов в Адміністративному Суді.

Але звернення до Адміністративного Суду в той час, коли справа ще не вирішена за адміністративно інстанційним порядком, позбавляє сторону права дальшого переведення її за цим порядком і тягне за собою закриття справи в адміністративній установі.

Арт. 25.

Приймати до свого розгляду справу, що вже переводиться в Адміністративному Суді, органи, як державного управління, так і самоврядування, не можуть.

Арт. 26.

В Адміністративних Відділах Округових Судів складаються протести, і вчиняються позови на всі органи і урядові особи, як державного управління, так і самоврядування, за виключенням Голови Держави, Міністрів та центральних органів державного управління і самоврядування, а також центральних органів організацій професійних, релігійних і національних, на котрих протести і позови /на Голову Держави в особі Міністра, що контрасігнував його акт/ складаються і вчиняються в Судово-Адміністративній Колегії Найвищого Суду.

Арт. 27.

Суперечки про підсудність між Делегованими Членами Адміністративних Відділів Округових Судів, між цими Відділами та між першими, з одного боку, і другими, з другого боку, розвязує Касаційно-Адміністративна Колегія Найвищого Суду.

Арт. 28.

Суперечки про підсудність між Делегованими Членами Адміністративних Відділів Округових Судів та цими Відділами, з одного боку, і Судово-Адміністративною Колегією Найвищого Суду, з другого, розвязує Касаційно-Адміністративна Колегія Найвищого Суду в збільшеному складі.

Арт. 29.

Суперечки про підсудність між Адміністративними Відділами Округових Судів, Делегованими Членами їх та Судово-Адміністративною Колегією Найвищого Суду, з одного боку, і Народніми Суддями, Трудовими Сесіями Народніх Судів, Цивільними та Кримінальними Відділами Округових Судів, Військовими Судами і Судово-Цивільною та Судово-Кримінальною Колегіями Найвищого Суду, з другого розвязує Загальне Зібрання Касаційних Колегій Найвищого Суду.

Арт. 30.

Органи державного управління чи самоврядування, котрі вважають, що справа, яку приняв до свого розгляду Делегований Член Адміністративного Відділу Округового Суду або цей Відділ, належить до їх компетенції, повідомляють про це Делегованого Члена чи Адміністративний Відділ Округового Суду, які передають це питання на розвязання Касаційно-Адміністративній Колегії Найвищого Суду, вирок якої є остаточним.

Арт. 3І.

Суперечки про підсудність адміністративних справ між Судово-Адміністративною Колегією Найвищого Суду й органами державного управління чи самоврядування розвязує Загальне Зібрання Касаційних Колегій Найвищого Суду.

2. Представництво на Суді.

Арт. 32.

Сторони, можуть вести справи в Суді особисто або через своїх представників.

Органи державного управління і самоврядування ведуть в Суді справи адміністративні на тих же підставах, що і справи цивільні.

Арт. 33.

Представниками сторін в Адміністративному Суді можуть бути особи, котрі мають право вести цивільні справи в судових установах за відповідними артикулами ЦПК.

3. Позов.

Арт. 34.

Позов вчинається в Адміністративному Суді протягом двох місяців від дня, коли постанову чи розпорядження, що викликали позов, було оголошено стороні, або, коли оголошувати їх не належало, то від того дня, коли постанова чи розпорядження, а також чин чи бездіяльність, або занедбання, рівнож загрожуюче правам і інтересам заховання, – стали відомі стороні.

Увага. Вчинення позову з приводу повільности не обмежується жадним реченцем.

Арт. 35.

Реченець для вчинення позову про відшкодовання на орган державного управління чи самоврядування той же самий, що його визначає взагалі для адміністративних позовів попередній артикул, а на державний скарб чи орган самоврядування, відповідаючи солідарно за шкоду, той, що його визначають закони цивільні для вимог цивільних.

Арт. 36.

Позови вчинається безпосереднє в належному Адміністративному Суді.

Протести Прокуратури надсилається через ту установу чи урядову особу, на котрих його складається; протягом двох тижнів від дня одержання протесту відповідна установа чи урядова особа мусить переслати його з своїми поясненнями до належного Суду, залишаючи собі копії протесту і додатків до нього, а в випадку відсутності їх, повідомляючи про це Суд.

Арт. 37.

Позовна заява мусить бути написана на імя Суда, до якого складається, і містити в собі:

1/ зазначення імені та призвіща особи, що вчинає адміністративний позов, а також її представника, коли він складає позовну заяву;

2/ зазначення докладної адреси їх;

3/ зазначення тієї установи чи урядової особи, що її запозивається;

4/ зазначення докладної адреси їх;

5/ зазначення постанови чи розпорядження, чину чи недіяльности, занедбання чи заховання, що викликали позов, а також дня, коли вони стали відомі позивачу;

6/ наведення обставин і доказів, що є основою позову;

7/ зазначення вимог позивача, а в справах про виплату або стягнення грошевої суми точне визначення її розміру;

8/ підпис позивача або особи, що її він на це уповноважить, а також переклад цього підпису, якщо його зроблено не в українській мові.

Арт. 38.

Позов в Адміністративному Відділі Округового Суду і у Делегованого його Члена можна вчинити і словесно.

Словесну позовну заяву записує до протоколу черговий Член Суду в Адміністративному Відділі, або Делегований, перечитує його позивачу і дає йому підписати, якщо він грамотний.

В яких саме справах може бути вчинено позов словесно, визначає інструкція Міністра Юстиції.

Арт 39.

Позовна заява може бути зложена особисто позивачем чи його представником, або надіслана почтою. Повноваження на складення позовної заяви може бути зазначено на ній.

Арт. 40.

До позовної заяви додаються:

1/ орігінали документів, на які позов спірається, або копії чи витяги з них;

2/ переклади документів, писаних не в українській мові;

3/ довіреність, коли позов вчиняє представник;

4/ постанова чи розпорядження, які викликали позов, якщо вони були на письмі, або копії їх;

5/ копії позову і всіх додатків до нього для кожного запізваного, третіх осіб і Прокуратури.

Арт. 41.

В позовній заяві або в окремому списові мусить бути зазначено, які саме документи і додатки до нього додаються.

Замість оригінальних документів позивач має право подати копії їх, засвідчені за загальним порядком, або ним самим.

Замість обширних документів, як напр. рахункові книжки, реєстр і т.п. можна подавати витяги з них тих місць, на які спірається позов.

Позивач, що не має можливости з будь яких перешкод подати оригінальні документи, на які в позовній заяві покликається, чи копії їх, мусить навести в позовній заяві їх суть і пояснити перешкоди, в наслідок яких не міг цих документів додати.

Арт. 42.

Всі розпорядження з приводу позовних заяв, зложених в Адміністративному Відділі Округового Суду чи у Делегованого Члена його або в Судово-Адміністративній Колегії Найвищого Суду, робить Головуючий в Відділі Заступник Голови Суду, Делегований Член його або Голова Колегії за належністью.

Арт. 43.

Позовна заява не приймається і повертається особі, що зложила її з поясненням причин повернення:

І/ коли вона написана з порушенням правил, встановлених в п.п. 1, 3, 4, 5, 7 і 8 арт. 37.;

2/ коли до позовної заяви, зложеної на підставі довірености, не додано останньої.

В випадках, зазначених в цьому артикулі, позовна заява повертається безпореседнє позивачу, коли він є, а відсутньому – через судового виконавця чи возного[164] або почтою з поясненням причин повернення заяви.

Про неприняття словесної позовної заяви особі, що її зложила, видається на її бажання посвідка.

Арт. 44.

Розпорядження про повернення позовної заяви особа, що її зложила була, може оскаржити протягом двох тижнів від дня оголошення їй цього розпорядження.

Арт. 45.

Позовна заява залишається без руху до одержання від позивача додатків або відомостей:

1/ коли при заяві не було згаданих в ній додатків;

2/ коли не додано копій заяви і всіх доданих до неї документів;

3/ коли не означено місця замешкання позивача;

4/ коли заява, копії її і копії доданих документів написані без додерження правил про гербову оплату.

Арт. 46.

В випадках, означених в п.п. 1, 2 і 3 арт. 45, позивачу призначається тижневий реченець з поверстовим[165] для виправлення зазначених хиб. По упливі цього реченця, якщо хиб не було виправлено, позовна заява повертається позивачу, і справу можна відновити лише зложенням нової заяви.

Якщо в позовній заяві не зазначено місця замешкання позивача, про залишення без руху заяви і призначення йому на виконання вимоги Суду 7 денного реченця від дня його з’явлення вивішується оголошення в почекальні[166] Суду протягом одного місяця.

Коли протягом цього реченця позивач не зявиться, то позовна заява вважається повернутою і переховується в канцелярії до його зявлення або до передачу заяви до архиву.

Арт. 47.

Якщо і позовна заява і додатки до неї цілком неоплачені гербовою оплатою або оплачені лише частково, то Адміністративний Суд може і не припиняти її руху; в такому випадку гербова оплата стягається з позивача за виконавчим порядком.

Арт. 48.

Позовні заяви органів державного управління чи самоврядування складаються відповідно до правил, встановлених арт. 36, 37, п.п. 1, 2, 3, 4 і 5 арт. 40 та арт. 41 цього закону.

Арт. 49.

Протести Прокуратури складається стосовно до правил попереднього артикулу.

Арт. 50.

Позовна заява органу управління і протест Прокуратури повертаються в випадках, зазначених в п. 1 арт. 43 і залишаються без руху за порядком, встановленим в арт. 46, І/ коли при заяві чи протесті нема згаданих в них додатків, і 2/ коли не додано копії заяви чи протесту та всіх доданих до них документів.

Арт. 5І.

Позови, що не надаються до розгляду в даному Суді, з причини непідсудності речевої чи місцевої, або з причини пропуску установленого законом реченця вчинення їх, відсутности у позивача судочинної дієздатности чи з огляду на те, що є відомим, що цей самий позов вже був розвязаний Судом – залишаються без розгляду в розпорядчому засіданні Суду.

Арт. 52.

Позовна заява органу державного управління чи протест Прокуратури зупиняє виконання запереченої чи спротестованої постанови, розпорядження чи чину тільки в тих випадках, коли в заяві чи протесті є відповідне прохання про те.

Для зупинення виконання досить зручити органові, що виконує заперечену чи спротестовану постанову, розпорядження чи чин, посвідку Суду про зложення позовної заяви або протесту.

Суд видає таку посвідку, упевнившись в розпорядчому засіданні, що зложена позовна заява або протест мають все необхідне для дальшого руху, підсудні даному судові та зложені особами чи установами, що мають на те право, і без пропуску реченця, визначеного 34 артикулом.

На прохання запізваного Суд може дозволити виконати зупинену постанову, розпорядження чи чин.

Позовна заява приватної особи не зупиняє виконання, але на прохання позивача Суд може ухвалити про зупинення виконання.

Арт. 53.

Запізваний може в кожній стадії процесу просити суд про забезпечення виконання запереченої чи спротестованої постанови, розпорядження чи чину.

Арт. 54.

Ухвали Суду в справі зупинення виконання підлягають оскарженню 7 денного реченця.

4. Рух справи до її розгляду.

Арт. 55.

Після вступу позовної заяви чи протесту до Округового Суду чи Судово-Адміністративної Колегії Найвищого Суду Головуючий в Відділі Заступник Голови Округового Суду чи Голова Колегії доручає справу догляду одного з Членів Суду, яко доповідача, за особливою чергою.

Арт. 56.

Після вступу позовної заяви чи протесту до Адміністративного Відділу Округового Суду чи до Судово-Адміністративної Колегії Найвищого Суду Головуючий в Адміністративному Відділі Заступник Голови Суду чи Голова Колегії робить розпорядження про вручення запізваному разом з повісткою копій заяви і всіх до неї додатків.

Арт. 57.

Повістки з копіями протесту проти ухвал органів самоврядування та позовної заяви на них вручаються виконавчим їх органам.

Арт. 58.

Копії позовної заяви і додатків до неї, а також всіх инших паперів, що надійдуть в звязку з справою, надсилається Прокуратурі, котра може вступити в справу в кожній стадії її, користуючися в дальшому ході процесу всіма правами сторони.

Арт. 59.

Головуючий в Адміністративному Відділі Заступник Голови Округового Суду чи Делегований Член його або Голова Судово-Адміністративної Колегії Найвищого Суду, якщо вбачатиме в тому потребу, може разом з надісланням копії позовної заяви чи протесту запропонувати установі чи особі, проти котрих зложено протест, чи котрих запізвано, подати писане пояснення, зазначивши при тому ті обставини, які потрібують зясовання чи підтвердження доказами.

На подання пояснення призначається реченець від двох тижнів до одного місяця з прирахованням поверстових, рахуючи від дня вручення згаданої пропозиції.

В випадку зносин Суду з сторонами через почту, днем вручення повістки чи инших надісланих Судом документів вважається означений поштовим штемпелем на завідомленні про вручення день надіслання цього завідомлення до Суду.

Арт. 60.

Вимога писаного пояснення зазначається в повістці про виклик до Суду.

Арт. 6І.

Після одержання писаного пояснення з копіями його і додатків до нього в належній кількості чи по упливі реченця на його подання /арт. 59/ Головуючий в Адміністративному Відділі чи Делегований Член його або Голова Колегії призначає засідання для розгляду справи.

Про призначення дня засідання повідомляється сторони, при чому позивачу чи Прокуратурі надсилається копії пояснення і доданих до нього документів.

Арт. 62.

В справах, що розглядаються без вимоги писаного пояснення, Головуючий в Адміністративному Відділі Округового Суду чи Делегований Член його або Голова Судово-Адміністративної Колегії Найвищого Суду призначає день засідання, на який і викликає осіб, що беруть участь в справі. Цей день мусить бути призначений з таким розрахунком, щоб між ним і днем вручення повістки про виклик тій установі чи собі на котрих зложено позовну заяву чи протест, пройшло не менше семи день і не більше місяця з прирахованням поверстового реченця. В випадках зносин Суду з сторонами через почту, день вручення повістки вираховується за правилом артикулу 59.

Арт. 63.

Поверстовий реченець вираховується в той спосіб, що на подорож звичайним шляхом лічиться 50, а залізницею 300 верст на добу.

Арт. 64.

В справах, що вимагають невідкладного вироку, якщо та установа чи особа, на яку зложено позовну заяву чи протест, знаходяться від Суду не далі, як за 25 верст, засідання може бути призначене і раніше реченця, встановленого в арт. 62.

Арт. 65.

Якщо до дня засідання надійдуть писані пояснення в справі, що переводиться без вимоги їх, то Суд може розглянути справу, а може й відкласти розгляд її. В цьому останньому випадку друге засідання призначається з додержанням правил арт. 61. Подання сторонами після цього будь яких пояснень вже не може бути підставою для дальшого відкладення справи.

Арт. 66.

Повістки і всі наступні повідомлення Суду, а рівнож папери другої сторони надсилаються позивачу на його адресу, подану в позовній заяві.

Арт. 67.

Особи, що беруть участь у справі, і їх представники мають право знайомитися з справою в канцелярії Суду.

В інтересах публічних Суд може виключити окремі частини справи з огляду чи то з власної ініціятиви, чи то на прохання органу управління, що надіслав данний документ

Арт. 68.

Якщо позовна заява є безпідставною чи то з боку фактичного чи то з боку юридичного, то Головуючий в Адміністративному Відділі, Заступник Голови Округового Суду чи Делегований Член його або Голова Судово-Адміністративної Колегії Найвищого Суду може, не даючи їй дальшого руху і не викликаючи запізваного, мотивованою резолюцією відмовити в позові. В резолюції мусить бути зазначено що позивач, незадоволений нею, може протягом двох тижнів від дня доручення йому резолюції або просити про призначення словесного розгляду справи, або оскаржити резолюцію за порядком за яким оскаржується звичайні вироки Суду.

Увага. В разі явної безпідставности позову позивач може бути оштрафованим в розмірі від 3 до 500 карбованців.

Якщо про призначення словесного розгляду справи не проситься і скарги не зложено, то резолюція набірає значіння і силу остаточного вироку.

5. Розгляд справи.

Арт. 69.

Доповідь справи і словесне змагання сторін відбуваються в прилюдному засіданні Суду.

Арт. 70.

Якщо в залежності від особливої властивости справи прилюдність засідання може бути негожа для релігії, громадського ладу чи моралі, то Суд може ухвалити, що засідання має відбуватися неприлюдно.

Ухвала ця оголошується завжди прилюдно.

В залежності від обставин Суд може з власної ініціятиви чи на прохання сторони ухвалити неприлюдність розгляду справи податкових і карно-скарбових. Ухвала в цій справі оскарженню не підлягає.

Арт. 7І.

Справу доповідає в засіданні Суду Член Суду, доповідач.

Арт. 72.

Після з’ясовання справи доповідачем дають свої пояснення сторони і їх представники.

Арт. 73.

Нез’явлення сторін на засідання Суду не зупиняє розгляду справи, але від Суду залежить зажадати з’явлення позивача особисто чи через представника, якщо з обставин справи випливатиме необхідність його словесних пояснень, з зазначенням тих обставин, що викликають цю необхідність.

В разі невиконання позивачем цієї вимоги Суд може закрити справу, хіба що друга сторона або Прокуратура просили б розглянути її.

Арт. 74.

Суд може незалежно від вказівок сторін вживати заходів до зясовання обставин справи, збірати докази, що торкаються її, вимагати від судових, урядових, приватних і громадських установ і від третіх осіб подання необхідних йому документів і відомостей; ухвалювати про виклик і допит свідків, сторонами не зазначених; жадати висновку знавців[167]; призначати огляд на місці; оповістити сторонам, які докази вони мусять подати, для чого в разі потреби видавати їм належні посвідки.

Арт. 75.

Адміністративний Суд може на загальних підставах перевіряти докази, не обмежуючись при тому тими доказами, що їх заперечено.

Арт. 76.

В разі потреби допит свідків і огляд на місці може доручити Адміністративний Відділ Округового Суду – Народньому Судді або Делегованому Члену Суду, а Судово-Адміністративна Колегія Найвищого Суду цим Суддям або Адміністративному Відділові Округового Суду.

Арт. 77.

Розвязання справи на підставі присяги сторін не дозволяється.

Арт. 78.

Признання сторін для Суду не є обовязковим, і доказову його силу Суд означає на загальних підставах.

6. Вироки суду.

Арт. 79.

Суд ухвалює свій вирок за своїм внутрішнім переконанням, що базується на законі і сукупності всіх обставин справи, при чому Суд не обмежений доводами сторін і тими фактичними данними, на які вони поклакались.

Вирок Суду може торкатись речей, які в вимогах сторін і не зазначалися, оскільки ці речі нерозривно звязані з заявленими вимогами.

Арт. 80.

Адміністративний Суд може ухвалити:

1/ залишити протест чи позовну заяву без наслідків;

Увага. В разі явної безпідставности і неслушности позову Суд може оштрафувати позивача в розмірі від 10 до 1000 карбованців. В випадках, передбачених другою частиною арт. 68, Суд може штраф, що його визначено на підставі уваги до першої частини цього артикулу підвищити на власний розсуд в зазначених вище межах.

2/ скасувати спростестовані чи заперечені постанови, розпорядження і чини з наказом в належних випадках видати замість скасованого акта нову постанову або розпорядження чи доконати иншого чину за вказівками Суду, що їх подається з приводу даного випадку;

3/ наказати відповідній установі чи урядовій особі або доконати певного чину, якщо його велить йому закон або обовязкове для нього розпорядження влади, чи якщо він є необхідним для відновлення законного ладу чи права позивача, або утриматися від певних чинів;

4/ змінити спротестовану постанову чи розпорядження в тому випадку, коли ця зміна торкається прав лише сторін, і якщо при тому Суд визнає, що він обставини справи цілком зясував, і що з них прямо випливає законна необхідність певної нової постанови чи розпорядження замісць спротестованної чи запереченої;

5/ констатувати існування чи неіснування певного права чи правного відношення[168];

6/ задовольнити вимогу відшкодовання, якщо така вимога була заявлена і доведена.

Окрема думка: п. Іножарський І. П. висловлюється за те, щоб правило п. 2 цього артикулу звести до права Адміністративного Суду лише скасувати спротестовані чи заперечені постанови, розпорядження і чини, а п.п. 3 і 4 пропонує зовсім викинути. П. Завадський В. В. приєднується.

Арт. 81.

Виникнення питання про присутність в спротестованих чи заперечених чинах ознак злочину або порушення кримінального переслідування за службовий переступ не зупиняє розгляду справи.

Арт. 82.

Розгляд Судом справи на підставі протесту чи позовної заяви не перешкоджає скасованню чи зміні спротестованої чи запереченої постанови, розпорядження чи чину, як тією самою установою чи особою, від котрих вони походили, так і вищою над ними належною владою.

Арт. 83.

Якщо Адміністративний Суд вбачить, що постанову, розпорядження чи чин, з приводу яких зложено протест чи позовну заяву, скасовано чи змінено так, що підстава протесту чи позову відпала, то Суд закриває справу, якщо нема вимоги про відшкодовання.

Арт. 84.

Знесення запізваним органом запереченої постанови чи розпорядження або задоволення инших вимог позивача, заявлених в позовній заяві, залишається без впливу на рух позову і присудження судових витрат, якщо під час учинення позову існували для того законні умови, а позивач не візьме назад позову.

Тіж самі наслідки тягне за собою і виконання перед учиненням позову чи під час його руху заперечної постанови чи розпорядження.

Арт. 85.

В кожній стадії справи Прокуратура може взяти свій протест назад, а позивач відмовитися від позову. В такому випадку Суд закриває справу, присуджуючи з позивача на користь запізваного і третіх осіб, якщо вони цього вимагатимуть, судові витрати.

Арт. 86.

Зречення позову в випадках, зазначених в попередніх артикулах, дає право третій особі, що вступила в спір на боці позивача, заступити в позові його місце.

Теж саме право належить і Прокуратурі в цілях охорони обєктивного правного ладу і інтересів держави незалежно від того, з якої причини сталося зречення позову.

Арт. 87.

В справах з вимогами майнового характеру сторони можуть в кожній стадії справи прийти до згоди, яка затверджується Судом і записується до протоколу.

В разі суперечности мирової угоди закону чи інтересам держави Суд повинен відмовити в затвердженні її.

Арт. 88.

Вироки Суду оголошуються за порядком, що його встановлено для оголошення вироків Судів в справах цивільних. Копії їх надсилаються Прокуратурі і органам Державного управління та самоврядування, котрі брали участь в справі, яко сторони.

7. Судові накази.

Арт. 89.

Якщо на підставі зложеного до Адміністративного Суду протесту чи позовної заяви Делегований Член Суду, Головуючий в Адміністративному Відділі Заступник Голови Округового Суду чи Голова Судово-Адміністративної Колегії Найвищого Суду прийде до переконання, що вимога досить обгрунтована, то він може мотивованим наказом, без усякої дальшої процедури, задовольнити заявлену вимогу.

Арт. 90.

В наказі мусить бути зазначено:

1/ час його складення;

2/ докладне означення позовної і запізваної сторони;

3/ предмет протесту чи позову;

4/ підстава визнання протесту чи позову слушними з наведенням відповідних артикулів закону;

5/ суть наказу.

Арт. 9І.

Крім обставин, згаданих в артикулі 90, в наказі мусить бути пояснено, що сторони і Прокуратура мають право протягом двохтижневого реченця від дня оголошення їм наказу зажадати розгляду справи в судовому засіданні.

Арт. 92.

Копія наказу надсилається до запізваної установи чи особи та Прокуратури і видається позивачу, якщо він про те проситиме.

Арт. 93.

Якщо протягом зазначеного в арт. 91 двохтижневого реченця сторони чи Прокуратура не зажадають словесного розгляду справи, то наказ набірає силу судового вироку, який можна оскаржити на загальних підставах.

8. Судочинство в справах кримінально-адміністративних[169].

Арт. 94.

Позов в справі кримінально-адміністративній вчинається протягом двох тижнів від дня оголошення позивачу постанови органу управління про покарання його.

Арт. 95.

Позовна заява складається через установу, що наложила кару. Протягом семи день ця установа надсилає усю справу до належного Адміністративного Суду.

Арт. 96.

Вчинення позову зупиняє виконання постанови органу управління про покарання позивача.

Арт. 97.

Участь Прокуратури в цих справах є обовязковою.

Арт. 98.

Суд не звязаний постановою органа управління що до визначення розміру кари, але збільшити її не може.

Арт. 99.

Оскарження вироку Суду не зупиняє виконання його, якщо він не позбавляє засудженого волі.

Арт. І00.

При розгляді кримінально-адміністративних справ Адміністративний Суд керується загальними засадами процесуального кодексу кримінального, на загальних підставах.

<< | >>
Источник: Гриценко І.С., Бевзенко В.М., Коваль С.О., Бевз А.І., Паламарчук І.В., Гура О.В., Кравченко А.В., Сметанюк Р.С.. Адміністративне право і процес УНР в екзилі: невідома правнича спадщина України / Укладачі: Гриценко І.С., Бевзенко В.М., Коваль С.О., Бевз А.І., Паламарчук І.В., Гура О.В., Кравченко А.В., Сметанюк Р.С.; За загальною редакцією доктора юридичних наук, професора Гриценка І.С. – К.: Дакор,2015. – 402 с.. 2015

Еще по теме ІІ. Судочинство.:

  1. 4. Поняття цивільного процесу (судочинства) та його задачі. Види цивільного судочинства. Стадії цивільного процесу.
  2. § 6. Електронне (віртуальне) судочинство
  3. § 11. Судочинство
  4. Стаття 7. Принципи адміністративного судочинства
  5. § 3. Принципи адміністративного судочинства
  6. Види і стадії цивільного судочинства
  7. 1.2. Принципи господарського судочинства
  8. Стаття 1. Завдання цивільного судочинства
  9. § 4. Принцип державної мови судочинства
  10. Адміністративне судочинство. Адміністративні суди
  11. Стаття 5. Законодавство про адміністративне судочинство
  12. Адміністративне судочинство.
  13. Стаття 1. Призначення Кодексу адміністративного судочинства України
  14. Стаття 2. Законодавство про цивільне судочинство
  15. Авторський колектив коментарю до Кодексу адміністративного судочинства України
- Авторское право - Аграрное право - Адвокатура - Административное право - Административный процесс - Арбитражный процесс - Гражданский процесс - Гражданское право - Жилищное право - Зарубежное право - Земельное право - Избирательное право - Инвестиционное право - Исполнительное производство - Конституционное право - Корпоративное право - Криминалистика - Криминология - Медицинское право - Международное право. Европейское право - Политология - Право зарубежных стран - Право собственности - Право социального обеспечения - Правоведение - Правоохранительная деятельность - Семейное право - Судебная психиатрия - Судопроизводство - Теория и история права и государства - Трудовое право - Уголовное право - Уголовный процесс - Финансовое право - Хозяйственное право - Хозяйственный процесс - Экологическое право - Ювенальное право - Юридическая техника -