4. Рух справи до її розгляду.

Арт. 55.

Коли позовна заява чи протест відразу чи після виконання позивачем чи Прокуратурою вимог Суду надаватимуться до дальшого руху, ГоловуючийвАдміністративному Суді доручає справу зачергою доглядові одного з Членів Суду, яко доповідача. Це має рацію, з одного боку, ту, що принаймні один з Членів колегії, стежучи за справою і маючи обовязок доповісти її всудовому засіданні, знатиме її, а з другого, призначення доповідача за чергою, усуває можливість будь яких закидів в тенденційності такого призначення, в небезсторонності відношення до тієї чи иншої справи.

Ідея цього артикула запозичається з закону 30.V.1917 р. /арт. 35/.

Арт. 56.

Дальший рух принятої позовної заяви чи протесту полягає в тому, що Головуючий в Адміністративному Суді робить розпорядження про надіслання запізванійстороні і третій особі, якщо вона вже вказана, при повістці копій заяви і всих до неї додатків. Це розпорядження має не аби яке значіння, бо воно властиво фіксує приняття позовної заяви /датується це приняття днем вступу заяви до Суду/,а це приняття тягне за собою такі важливі матеріяльно-правні наслідки, як І/ перерва давности і 2/ початок росту процесуальних відсотків в позовах майнового характеру. Правило цього артикулу є загально-процесуальною нормою.

Арт. 57.

Також ж загально-процесуальною нормою є і даний артикул.Вимагає він скеровання повістки і копій позовної заяви чи протесту до виконавчих органів самоврядування тому, що управних осіб репрезентують їх назовні і виконують всі необхідні чинності виконавчі органи, а крім того, скерування повістки не до виконавчого органу, а до самого самоврядування могло б викликати непорозуміння, що до приняття її, і при бажанні навіть ухилення від нього.

Арт. 58.

Тому що в кожнім адміністративнім спорі є, як вже про це говорилося вище, в більшій чи меншій мірі публічний інтерес, і зачіпається обєктивний правний лад, про кожний такий спір мусить знати той орган державної влади, на обовязку якого лежить їх боронити, тоб-то Прокуратура. Для того копія кожної позовної заяви і всих додатків до неї мусить надсилатися їй одночасово з надісланням їх запізваній стороні і третій особі, якщо остання вказана з самого початку. Прокуратура, як оборонець обєктивното правного ладу і інтересів держави, коли знайде це потрібним,може вступити в справу в кожній стадії її, при чім користується всіма правами сторони, для того щоб належно боронити доручені їй інтереси.

Ідея участи оборонців публічних інтересів в адміністративних спорах на практиці здійснюється ріжно. В де яких державах /напр., Баварія, Португалія/ ролю таких оборонців відограє Прокуратура, а в де-яких /напр., Франція, Прусія/ спеціяльно призначені для того комісари. Законопроєкт зупиняється на Прокуратурі через те, що своїм завданням і функціями вона найбільше надається до виконання в адміністративному процесі ролі оборонця публічних інтересів; а крім того, ще й тому, ще це усуває необхідність створення, і виховання цілого інституту, що потрібувало б чимало коштів, сил і часу, чого на першихпорах багато не може бути.

Арт. 59.

В основу запроєктованого адміністративного процесу покладено комбінування засад писаности і словесности, при чім для більшої його еластичности не накидається якихсь сталих непорушних форм цього комбінування, а в залежності від обставин залишається ініціятиві Суду звертатися до тієї чи иншої засади. Якби наприклад: було встановлено, що запізваний, одержавши копію позовної заяви, обовязково мусить подати до Суду писане пояснення, то це часом було б просто непотрібною формальністю, яка тільки зволікала б справу. Тому, ідучи за прикладом закону 30.V.1917 р./арт. 43/, цей артикул впроваджує правило, що Головуючий в Адміністративному Суді або Делегований Член Адміністративного Вдділу Округового Суду, заряджуючи надіслання запізваному копії позовної заяви, може запропонувати йому, якщо вважатиме це за потрібне, надіслати писане пояснення. Більше того, використовуючи більш широку ініціятиву Адміністративного Суду, він може навіть зазначити, які саме обставини вимагають від запізваного пояснень і підтвердження останніх.

Щоб не було зайвого зволікання, для подання пояснення мусить бути визначений певний реченець. В залежності від обставин реченець від двох тижнів до одного місяця з приліченням поверстових буде цілком вистачаючим. Реченець цей мусить рахуватися від дня вручення запізваному при повістці копій позовної заяви зо всіма до неї додатками та пропозиції надіслати пояснення. День цей легко встановити, коли вручення відбувається через судового виконавця чи возного, бо вони зазначають його на поворотному примірнику повістки. Коли ж все це надсилається через почту, то щоб уникнути всяких непорозумінь і плутанини, найдоцільніше вважати таким днем, день надіслання назад до Суду повідомлення про вручення, означений почтовим штемпелем.

Точне означення дня одержання запізваною стороною копії позовної заяви має важливе значіння. Від цього моменту вона стає причетною до справи і набуває певні процесуальні права.До вручення запізваному копії позовної заяви позивач має право закрити справу, взявши заяву назад або звернувшись до Суду з проханням залишити її без розгляду. В межах давности він може знову вчинити той же самий або навіть і відмінний позов. Але після вручення копії позовної заяви запізваному обставини істотно змінюються. В інтересах запізваного, раз його вже зачіплено, зясувати справу взаємовідносин з позивачем і позбутися надалі поновлення тих же самих претензій. Тому запізваний має право вимагати розвязання спору по суті. Тепер вже Суд може задовольнити прохання позивача про закриття справи тільки тоді, І/ коли запізваний на це погодиться, або принаймні не вимагатиме розгляду справи, 2/ коли про те ж проситеме і запізваний будь з якої причини, напр., за непідсудністю справи даному Суду, 3/ коли позивач проситиме закрити справуназавше без права поновлення позову, бо таке закриття справи рівнозначне відмовленню впозові. У всіх цих випадках запізваний має право на присудження йому з позивача судових витрат.

Ставши причетним до діла, запізваний має право просити розгляду справи не тільки по суті, айв тому вигляді, в якому саме позов вчинено; тоб-то позивач не має права істотно міняти позовні вимоги без явної чи мовчазної його згоди. Зокрема не можна збільшувати вимоги відшкодовання, але можна додавати те, що безпосереднє з них випливає. Нарешті, як один з субєктів процесу, запізваний дістає право боронитися в процесі всіма засобами, що їх дозволено законом.

Але якщо в справу вступила Прокуратура, або третя особа, то згода запізваної сторони на закриття справи може мати значіння лише тоді, коли вони не заперечуватимуть. Якщо ж вони не погодяться на закриття справи, то запізвана сторона виступає з процесу, а вони приходять на їїмісце.

Инша, звичайно, де в чому ситуація і инші взаємовідносини утворюються, коли позивачем виступає орган державного управління або Прокуратура, а тако ж коли вони мають запізваною стороною теж орган державного управління. Тратить в своїй абсолютності засада незмінности позовних вимог і відпадає питання судових витрат.

Ідея правила цього артикулу знайома пруським адміністративно-процесуальним правилам /арт. 65/.

Арт. 60.

Щоб усунути можливість будь яких непорозумінь, що до одержання запізваною стороною вимоги надіслання пояснення на позовну заяву, вимогу цю найдоцільніше зазначити в повістці, при якій буде надсилатися копія цієї заяви. Це технично-процесуальне правило запозичається з закону 30.V.1917 р./арт.

44/.

Арт. 61.

Запізваний, надсилаючи пояснення у відповідь на позовну заяву, мусить долучити до нього відповідну кількість копій його і додатків до нього, щоб їх мали не тільки позивач і третя особа, якщо така мається в справі, а й Прокуратура. Після одержання пояснення, а як воно не надійшло, то після упливу реченця для надіслання його, Головуючий в АдміністративномуСуді або Делегований Член Суду з власної ініціятиви, не чекаючи прохання сторін,призначає день розгляду справи. Це право призначення судового засідання випливає з обмеження засади диспозитивности і надання Судові права більш широкої ініціятиви.

До повістки з викликом на засідання Суду, яку надсилається запізваному, третій особі, якщо вона вже є в справі, і Прокуратурі, додаються копіїпояснення і додатків до нього. Це робиться для того, щоб всі причетні до справи завчасно мали можливість ознайомитися з ним і зявитися на засідання вже з належно обгрунтованими запереченнями, і щоб таким чином усувалася необхідність відкладення справи.

Ідея цього правила запозичається з дореволюційного російського процесуального кодексу /арт. 317/ і закону 30.V.1917 р. /арт. 45/.

Арт. 62.

Коли на підставі позовної заяви справа уявляється остільки ясною, що нема потреби в писаному поясненні запізваного, то відразу визначається день засіданняСуду, на яке і викликається причетних до справи осіб.

В цілях охорони інтересів запізваної сторони, щоби дати їй можливість належнопідготуватисядо засідання, а також щоб не зволікати справи відкладенням засідання, коли б ця сторона не мала можливости перевести цю підготовку, – день засідання мусить бути визначений з таким розрахунком, щоб між ним і днем вручення запізваній стороні повістки про виклик на засідання Суду пройшло не менше 7 день і не більше місяця з прирахованням поверстового реченця /подібно до того, як в справі надіслання писаного пояснення на позовне прохання /арт. 59/.

Ідея правила цього артикулу запозичена з закону 30.V.1917 р. /арт. 40/.

Арт. 63.

Беручи під увагу місцеві умови комунікації, поверстовий реченець можнавираховувати, лічучи по 50 верст на добу для подорожі звичайним і по 300 – залізничним шляхом.

Цей артикул запозичено з дореволюційного російського процесуального кодексу /арт. 300/ і закону 30.V.1917 р. /арт. 41/.

Арт. 64.

Може статися так, що характер справи вимагатиме як найскоршого вирішення її, тоді засідання може бути призначене і раніше реченця, зазначеного в артикулі 62, але при тій умові, що запізвана сторона мешкає не далі, як за 25 верст від Суду. Це останнє обмеження вводиться в цілях охорони інтересів цієї сторони, щоби дати їй можливість бути присутньою на Суді.

Цей артикул запозичено з закону 30.V.1917 р. /арт. 42/ і дореволюційного російського цивільно-процесуального кодексу /арт. 30ІІ/.

Арт. 65.

Запізвана сторона може й не надіслати писаного пояснення, яке зажадає від неї Суд, і це їй жадними негативними наслідками не загрожує. Але, з другого боку, вона може, одержавши виклик на Суд без попередньої вимоги писаного пояснення, надіслати його з власної ініціятиви. В цьому останньому випадку, якщо буде потреба дати позивачу можливість обгрунтувати своє запереченя пояснення, Суд може відкласти розгляд справи і призначити друге засідання, при чім нове подання сторонами будь яких писаних пояснень не може вже тягти за собою дальшого відкладення розгляду справи. Коли ж такої потреби не буде, то Суд може розглянути справу в цьому ж першому засіданні.

Артикул цей запозичено з закону 30.V.1917 р. /арт. 46/.

Арт. 66.

В цілях полегшення зносин Суду з сторонами процес цивільний вимагає від них означення своєї, так званої, судової адреси, тоб-то адреси в тому місті, де знаходиться Суд, коливони мешкають поза цим містом. Невизначення стороною адреси тягне за собою залишення повісток і паперів, призначених для неї,в канцелярії Суду. Виправдуватися неодержанням їх в цьому останньому випадку вона не може.

Але в процесі адміністративному ця норма є недоцільною. Засада диспозитивности є тут обмеженою, сторона позовна в інтересах публічних, поки з процесу не виступила, мусить по можливості бути присутньою на засіданні Суду. А для цього продень його вона повинна бути повідомлена не фіктивно, що часто трапляється при адресі судовій, а фактично. Це ж найліпше здійснюється тоді, коли повістка і всі належні їй папери надсилаються на адресу, під якою вона постійно замешкує, і яку вона подала в позовній заяві, що виразно і зазначається для усунення всяких сумнівів, що до обовязковости для неї судової адреси. Про запізвану ж сторону нема чого і згадувати, раз ця адреса не обовязкова для позивача.

Артикул цей запозичено з закону 30.V.1917 р. /арт. 47/.

Арт. 67.

Звичайно особи, причетні до справи, і їх повіренні та уповноважені мають право знайомитися з нею в канцелярії Суду.Це є загально-процесуальним правилом. Але з огляду на своєрідність справ, що їх розглядає Суд Адміністративний, з цього правила необхідно зробити виняток. Інтереси публічні можуть вимагати, щоб зміст певного акту протягом певного часу заховувався в таємниці, але Суд між тим повинен його знати для правильного уявлення справи. Тому орган управління, надсилаючи такий акт Судові, може просити про заховання його в таємниці. Та й сам Суд з власної ініціятиви може прийти до висновку, що той або инший документ не може бути оголошений. За загальним же процесуальним правилом сторони можуть покликатися на все, що є в даній справі. Отже, щоб в таких випадках заховати таємницю, Суд мусить мати право виключати певні частини справи з огляду їх сторонами.

Це останнє правило запозичене з проєкту адміністративного процесу Д-ра Лянгрода /там же, ст. 279/.

Арт. 68.

Часто трапляється, що позов буває безпідставним чи то з боку правного, чи то з боку фактичного, і ця безпідставність яскравокидається ввічі вже впозовній заяві. Давати дальший рух такій заяві було б не доцільно, бо це надаремно відбірало б час у Суда і його канцелярії і наражало б запізвану сторону на зайві турботи і видатки. Щоб уникнути цього, Головуючим в Адміністративних Судах і Делегованим Членам надається право, не викликаючи запізвану сторону, мотивованою резолюцією відмовити в позові. Резолюція ця подається до відома позивачу, при чім йому пояснюється, що коли він не погоджується на неї, то може протягом 2 тижнів або просити про надання його позовній заяві дальшого нормального руху, тоб-то про призначення розгляду справи в судовому засіданні з викликом запізваної сторони, або оскаржити резолюцію до вищої інстанції за порядком, яким оскаржується звичайні вироки. Від моменту подання прохання про призначення судового засідання резолюціяперестає існувати, і наступний вирок не може ні підтвердити її, ні залишити в силі. Коли ж позивач не просить про призначення засідання і не оскаржує резолюції до вищої інстанції, тоді вона набірає значіння і силу звичайного остаточного вироку.

Ідея цього артикулу запозичена з пруських адміністративно-процесуальних правил /арт. 64/.

Щоб запобігти засміченню Адміністративних Судів безпідставними позовами уявляється доцільним надати Головуючим в них і Делегованим Членам право разом з відмовленням резолюцією в явно безпідставному позові оштрафувати позивача. Таке правило є відомим австрійському адміністративно-процесуальному кодексу. Розмір штрафу визначає Суддя на власний розсуд в залежності від обставин і особливостей справи в межах від 3 до 500 карбованців.

<< | >>
Источник: Гриценко І.С., Бевзенко В.М., Коваль С.О., Бевз А.І., Паламарчук І.В., Гура О.В., Кравченко А.В., Сметанюк Р.С.. Адміністративне право і процес УНР в екзилі: невідома правнича спадщина України / Укладачі: Гриценко І.С., Бевзенко В.М., Коваль С.О., Бевз А.І., Паламарчук І.В., Гура О.В., Кравченко А.В., Сметанюк Р.С.; За загальною редакцією доктора юридичних наук, професора Гриценка І.С. – К.: Дакор,2015. – 402 с.. 2015

Еще по теме 4. Рух справи до її розгляду.:

  1. 79. Підготовка апеляційного розгляду справи. Процесуальний порядок та межі розгляду справи судом апеляційної інстанції.
  2. Якщо апеляційний суд скасував рішення районного суду та направив справу на новий судовий розгляд, а при подачі касаційної скарги Верховний Суд України витребував справу, то який порядок направлення справи? Чи слід зупиняти провадження у справі? Хто в цьому випадку буде винним за порушення строків розгляду справи, якщо зупинити провадження у справі не можна?
  3. 85. Підготовка справ та їх попередній розгляд судом касаційної інстанції. Процесуальний порядок і межі розгляду справи в суді касаційної інстанції.
  4. Статтею 191 ЦП К надано суду право відкласти розгляд справи або оголосити перерву в її розгляді. Зокрема, відкласти розгляд справи суд може у випадках, встановлених цим Кодексом. Що це за випадки та яка різниця, між відкладенням та перервою?
  5. § 3. ПІДГОТОВКА СПРАВИ ДО РОЗГЛЯДУ В СУДІ касаційної інстанції та її розгляд
  6. 4. Оформлення кримінальних справ у стадії попереднього розгляду справ
  7. Стаття 227. Підстави для скасування судових рішень з направленням справи для продовження розгляду або на новий розгляд
  8. Які процесуальні особливості розгляду справ про усиновлення? Чи передбачена законом участь прокурора при розгляді цієї справи?
  9. Стаття 318. Порядок розгляду апеляційної скарги, що надійшла до апеляційного суду після закінчення апеляційного розгляду справи
  10. Стаття 348. Порядок розгляду касаційної скарги, що надійшла до суду касаційної інстанції після закінчення касаційного розгляду справи
  11. Порядок розгляду касаційної скарги, що надійшла до суду касаційної інстанції після закінчення касаційного розгляду справи
  12. Відповідно до ч. 2 ст. 208 ЦПКрішення суду ухвалюється, оформлюється і підписується в нарадчій кімнаті суддею, а в разі колегіального розгляду — суддями, які розглядали справу. Така ж процедура діє і в суді апеляційної інстанції (ст. 313 ЦПК). Разом з тим, згідно зп.2 ч. 1 ст. 338 ЦПК судове рішення підлягає обов'язковому скасуванню з передачею справи на новий розгляд, якщо рішення ухвалено чи підписано не тим суддею або суддями, які розглядали справи. Як бути, коли судове рішення взагалі не під
  13. Чи вправі суд апеляційної інстанції зупинити провадження у справі у разі неможливості розгляду цієї справи до вирішення іншої справи, що розглядається в порядку цивільного судочинства?
  14. Відповідно до ч. 4 ст. 234 ЦПК у випадках, встановлених пунктами 1,3,4, 9, 10 частини першої цієї статті, розгляд справ проводиться судом у складі одного судді і двох народних засідателів. На підставі якого нормативно-правового акту народні засідателі притягуються до участі у справі і яке їх правове положення в процесі? Який порядок розгляду справи за участю народних засідателів?
  15. Відповідно до ч. 2 ст. 208 ЦПК рішення суду ухвалюється, оформлюється і підписується в нарадчій кімнаті суддею, а в разі колегіального розгляду - суддями, які розглядали справу. Разом з тим, згідно зп.2ч.1 ст. 311 ЦПК судове рішення під лягає обов'язково му скасуванню з передачею справи на новий розгляд, якщо рішення ухвалено чи підписано не тим суддею, який розглядав справу. Як бути, коли судове рішення взагалі не підписано суддею та чи є це безумовною підставою для скасування судового рішення?
- Авторское право - Аграрное право - Адвокатура - Административное право - Административный процесс - Арбитражный процесс - Гражданский процесс - Гражданское право - Жилищное право - Зарубежное право - Земельное право - Избирательное право - Инвестиционное право - Исполнительное производство - Конституционное право - Корпоративное право - Криминалистика - Криминология - Медицинское право - Международное право. Европейское право - Политология - Право зарубежных стран - Право собственности - Право социального обеспечения - Правоведение - Правоохранительная деятельность - Семейное право - Судебная психиатрия - Судопроизводство - Теория и история права и государства - Трудовое право - Уголовное право - Уголовный процесс - Финансовое право - Хозяйственное право - Хозяйственный процесс - Экологическое право - Ювенальное право - Юридическая техника -