Поділ УI. Обовязки людности в справі охорони громадського ладу.

Розділ I. Двірники й ночні сторожі.

Арт. 209.

Управам міських рад надається право виданням обовязкових постанов покладати на домоволодіння в округових містах і інших містах з людністю найменш 25.000 житців, обовязок утримувати дворників, щоб доглядати чистоти і допомагати органам поліції охороняти й додержувати лад.

Арт. 210.

Управам належних рад надається право виданням обовязкових постанов покладати на домоволодіння в усіх містах і селищах міського типу обовязок утримувати нічних сторожів для нічної охорони й допомоги в цім органам поліції.

Арт. 211.

Двірників і нічних сторожів там, де вони є, утримують всі володіння, в чийому б віданні вони не були.

Нічних сторожів утримують домоволодіння з розрахунку один сторож на таку кількість домоволодінь і постійних мешканців в них, що встановлює управа належної Ради.

Управам належних рад надається право увільнювати дрібні домоволодіння від обовязку утримувати двірників і нічних сторожів, а також дозволяти утримувати одного двірника на декілька домоволодінь.

Увага: Установи, організації й приватні особи, що утримюють спеціяльну охорону нічної доби, увільнюється від обовязку утримувати нічних сторожів передбачених цим розділом.

Арт. 212.

Обовязки і права двірників і нічних сторожів та їхні взаємини з домоволодіннями й органами поліції визначається інструкцією, що її видає Міністерство Внутрішніх Справ, погодивши з Міністерством Юстиції та Міністерством Праці.

Розділ 2.

Арт. 213.

Щоб сільські ради успішно й своєчасно виконували завдання в справі охорони громадського ладу, особистої й майнової безпеки громадян та впорядкування чинить[99] інститут сільських виконавців.

Арт. 214.

На сільських виконавців призначають сільські ради з поміж сільських мешканців даного села вільних від будь яких обовязків у державних і громадських установах, а також тих, хто не є священо й церковно служителі визнаних законом релігій почережно на реченець найбільш 4 місяці, залежно від місцевих умов і числом, що визначають управи районових рад на кожне село.

Арт. 215.

На сільських виконавців не можна призначати осіб:

а/ тих, що було засуджено не менш як на позбавлення волі, протягом трьох років по виходу з увязнення;

б/ віком до 21 року і понад 45 років;

в/ тих, що перебувають під судом і слідством, як винувачені в злочинах, за які встановлено як кара позбавлення волі;

г/ колишніх членів комуністичної партії;

За окремою думкою п. Іножарського І. п. "г" належить скасувати.

д/ тих, що служили в ДПУ і Ч.К.

Арт. 216.

За невиконання своїх обовязків службових сільські виконавці відповідають як урядові особи.

Арт. 217.

Сільські виконавці виконують свої обовязки порядком громадського відбутку і не дістають жадного утримання.

Арт. 218.

Осіб, що їх згідно з п.п. "а", "в", "г" і "д" арт. 215 не можна призначити на сільських виконавців, оподатковується спеціяльною оплатою. Цю оплату встановлюють управи округових рад розміром найбільш 10 крб. річно і вона іде на потреби охорони громадського ладу, особистої й майнової небезпеки [безпеки] в сільських місцевостях.

Увага: Порядок стягання спеціяльної оплати визначає інструкція, що її видає Міністерство Фінансів, погодивши з Міністерством Внутрішніх Справ.

Арт. 219.

Жадних інших громадських відбутків сільські виконавці протягом часу своєї служби на цій посаді, а також протягом 8 місяців, як мине цей час, не виконують, всі інші громадські відбутки зазначеного часу виконують замість них ті господарства, що є в обслугованих ними участках.

Арт. 220.

Міністерство Внутрішніх Справ, погодившися з Міністерством Юстиції видає інструкцію, що визначає порядок відбутку сільських виконавців, точне коло осіб, увільнених від відбутку, умови увільнення та права й обовязки сільських виконавців.

Розділ 3. Приблудна худоба.

Арт. 221.

До обовязків людности в спарві охорони громадського ладу належить затримувати й утримувати приблудну й невідомо кому належну худобу порядком правил встановлених арт. арт. 222-230 цього кодексу.

Арт. 222.

Кожний, що затримує приблудну й невідомо кому належну худобу, обовязаний найпізніш на другий день повідомити про неї місцеву сільську раду, адміністративний відділ управи районової ради або найближчий район поліції.

Увага: Особи, що не заявили в реченець про затримку ними приблудної худоби підлягають відповідальності як за присвоєння знахідки.

Арт. 223.

Зазначені в арт. 222 органи зобовязані прийняти під росписку худобу від того, що її затримав і передати її за приймально здавальним актом на утримання будь якій установі або будь якому із надійних громадян, що згодні прийняти її.

Арт. 224.

Установи та окремі громадяни, що взяли худобу на утримання, зобовязані:

а/ користати з неї тільки за її господарчим призначенням;

б/ доглядати й приставляти органам, зазначеним в арт. 232 на першу їх вимогу.

Арт. 225.

За тих випадків, коли приблудна худоба може допомагати розшукові, як що худоба це є:

а/ обєкт злочину /крадіж, грабунок тощо/;

б/ доказ вини праволомця;

в/ засіб до встановлення особовости потерпілого або свідка;

г/ взагалі засіб до викриття злочину і розшуку особи, що його вчинила, органи поліції керуються стосовно до такої приблудної худоби правилами, що встановлені про речеві докази.

Арт. 226.

Щоб виявити власника приблудної худоби, органи поліції обовязані протягом 7 день зробити в містах відповідну публікацію в офіційному органові друку і вивісити обяви на видноті в приміщеннях поліції, а в сільських місцевостях оповістити сільську людність через сільські ради та через сільських виконавців.

Арт. 227.

Коли власник приблудної худоби не прибуде протягом 6 місяців від дня публікації і не подасть доказів, що затримана худоба належить йому, то худоба ця стає власністю місцевих органів влади, які мусять відшкодувати установам та особам, що утримували худобу, пороблені ними видатки на утримання приблудної худоби, залічуючи вигоди одержані від користування худобою.

Арт. 228.

Перебираючи приблудну худобу прибулий власник обовязаний відшкодувати органам поліції, установам та особам, що утримували худобу, пороблені ними видатки на розшук власника та видатки на утримання приблудної худоби, залічуючи вигоду одержану від користування худобою.

Арт. 229.

Якщо жадна установа і ніхто з осіб не погодиться взяти худобу на утримання та в разі неприбуття власника протягом тижня відколи сталося оголошення або сповіщення, худобу продається з прилюдних торгів, про що складається відповідного акта.

Арт. 230.

Суму, одержану від продажу худоби, відраховуючи витрати на утримання худоби і публікацію, видається власникові худоби на його вимогу, коли цю вимогу про видачу буде заявлено протягом 6 місяців з дня публікації або сповіщення /22/ суми незажадані в зазначений реченець передається до місцевих фондів.

<< | >>
Источник: Гриценко І.С., Бевзенко В.М., Коваль С.О., Бевз А.І., Паламарчук І.В., Гура О.В., Кравченко А.В., Сметанюк Р.С.. Адміністративне право і процес УНР в екзилі: невідома правнича спадщина України / Укладачі: Гриценко І.С., Бевзенко В.М., Коваль С.О., Бевз А.І., Паламарчук І.В., Гура О.В., Кравченко А.В., Сметанюк Р.С.; За загальною редакцією доктора юридичних наук, професора Гриценка І.С. – К.: Дакор,2015. – 402 с.. 2015

Еще по теме Поділ УI. Обовязки людности в справі охорони громадського ладу.:

  1. Поділ УIII. Реєстрація й облік руху людности.
  2. Стаття 348. Посягання на життя працівника правоохоронного органу, члена громадського формування з охорони громадського порядку і державного кордону або військовослужбовця
  3. Стаття 342. Опір представникові влади, працівникові правоохоронного органу, державному виконавцю, члену громадського формування з охорони громадського порядку і державного кордону або військовослужбовцеві, уповноваженій особі Фонду гарантування вкладів фізичних осіб
  4. § 2. Громадський контроль за використанням та охороною земель
  5. Стаття 190. Громадський контроль за використанням та охороною земель
  6. Глава 33 Управління у сферах охорони громадського порядку та адміністративно-політичної діяльності
  7. Розділ 22 Правове регулювання адміністративно-територіального поділу території України і планування використання та охорони земель
  8. Постанова ЦК ВКП(б) і РНК СРСР «Про заходи охорони громадських земель колгоспів від розбазарювання» (27 травня 1939 р.)
  9. Стаття 21. Участь громадських організацій, трудових колективів і громадян в управлінні державним і громадським житловим фондом та в забезпеченні його схоронності
  10. Чи може протокол допиту свідка у кримінальній справі, в якій провадження закрито, бути письмовим доказом у цивільній справі? Чи обов'язково повторно допитувати цю особу як свідка у цивільній справі?
  11. 2. Правове регулювання охорони і використання земель оздоровчого призначення в межах окремих зон округів санітарної (гірничо-санітарної) охорони