Поділ ІУ. Інші адміністративні примусові заходи.

Розділ I. Затримання особи.

Арт. 79.

Органамполіціїйкримінальногорозшукудозволяєтьсяпровадитизатриманняосіблишезатаких випадків:

а/ осіб, що вчинили або заподізрені у вчиненні злочинів, що за них згідно з кримінальним кодексом У.Н.Р. застосовується кару не нижчу за увязнення, коли затримання цих осіб під час праводіяння дізнання дозволяють правила кримінально-процесуального кодексу;

б/ коли треба затримати, щоб встановити особовість праволомця;

в/ стосовно до душевно хворих або осіб що перебувають у стані явної сп’янілости, коли це потрібно в інтересах громадської безпеки або для безпеки самого душевно хворого чи спянілого;

г/ стосовно до осіб, що своїми вчинками ламають громадський лад або безпосередньо загрожують громадській безпеці, за умовою, що цій загрозі можна запобігти, лише затримавши цих осіб;

д/ коли про затримання особи ухвалено буде постанову або накази суду, органів слідства, прокуратури і інших управнених на це по закону установ та осіб.

Арт. 80.

Про затримання кожної особи треба скласти протокола, надсилаючи його встановленим порядком, або скласти постанову про затримання, зазнаючи в ній:

а/ прізвище та імя затриманого;

б/ його домівку;

в/ рік, місяць, день, годину та де саме затримано;

г/ навіщо дану особу затримано /чи доки витверезиться, чи для направлення до відповідного лікарного закладу то що/.

Арт. 81.

Затримання від органів поліції й кримінального розшуку осіб, що вчинили дії, за які ці особи не підлягають кримінальній відповідальности або ж хоч і підлягають, проте за вчинені ними дії не застосовується кари, звязаної з увязненням, – не може тривати понад 24 години.

Увага: Органи поліції й кримінального розшуку затримують осіб порядком, установленим кримінально-процесуальним кодексом.

Арт. 82.

Органи фінансової, санітарної, технічної й торгової інспекції, а також органи інспекції праці та інші установи й урядові особи що їм за кримінально-процесуальним кодексом надане право провадити дізнання, коли треба затримати особу, а це право спеціяльним законом їм не надається, звертаються за допомогою до поліції та кримінального розшуку, а вже ці органи затримують особу на підставі правил цього кодексу.

Арт. 83.

Органи адміністрації не можуть затримувати:

а/ членів Ради Міністрів, членів Законодавчого органу без попереднього дозволу Верховної Влади;

б/ голів управ округових рад та міських рад великих міст, а також інших урядових осіб, що їх затвердила на посаді, згідно з законом, Рада Міністрів без спеціяльної постанови Ради Міністрів, а в особливо негайних випадках без згоди Голови Ради Міністрів з наступною доповідю про це на найближчому засіданні Ради Міністрів;

в/ членів управ округових рад та мійських рад великих міст, та голів управ районових рад без попереднього повідомлення про це управи чи голови управи округової чи міської ради;

г/ членів управ районових рад та міських рад малих міст без попереднього повідомлення про це управ районових рад; за виняткових випадків згаданих членів управ можуть негайно затримувати відповідні органи влади, рівночасно повідомляючи про це управу районової ради;

д/ голову, його заступника й членів Найвищого Суду, помічників генерального прокурора республіки без попереднього розпорядження Верховної Влади;

е/ Голів і Заступників голів Округових Судів, Прокурорів при Міністерстві Юстиції й Найвищому Суді, округових прокурорів і слідчих у найважливіших справах без попереднього дозволу Генерального Прокурора Республіки;

ж/ членів округових судів, помічників Округового Прокурора, народніх суддів і слідчих без попереднього дозволу Округового Прокурора;

з/ членів селищних та сільських рад у межах території даної ради без попереднього повідомлення про це управи відповідної ради: за виняткових випадків членів зазначених рад відповідні органи влади можуть затримувати з наступним повідомленням про це управи відповідної ради найпізніше в 24 годині по затриманні;

и/ військових службовців без одночасного повідомлення місцевого коменданта або безпосереднього начальника затриманого.

Арт. 84.

Органи поліції та кримінального розшуку не мають права затримувати дипльоматичних представників, їхніх дружин та недолітних дітей, дипльоматичних курєрів та консульських представників чужоземних держав.

Арт. 85.

Осіб затриманих порядком правил, встановлених у цьому кодексі тримається при районах поліції й кримінального розшуку в камерах для затриманих.

Розділ 2. Трус і виймання[81].

Арт. 86.

Органи поліції й кримінального розшуку, провадячи дізнання в справі всіляких праволомств і зламання обовязкових постанов, мають право робити трус і виймання, додержуючи правил, що їх встановлюють цей кодекс, кримінально-процесуальний кодекс і спеціяльні узаконення.

Арт. 87.

Органи фінансової, санітарної, технічної та торгової інспекції, а також само органи інспекції праці й інші установи й урядові особи, що мають право, на підставі кримінально-процесуального кодексу провадити дізнання, в разі потреби зробити трус або виймання, звертаються за допомогою до органів поліції й кримінального розшуку, а вже ці органи провадять трус або виймання на підставі правил цього кодексу в присутності представника відповідної інспекції або установи, що зверталась за допомогою.

Увага: Безпосередньо робити трус, або виймання можуть крім поліції й кримінального розшуку, інші органи влади лише за випадків, особливо зазначених в законі.

Арт. 88.

Виключається.

Арт. 89.

Виключається.

Арт. 90.

Органи поліції й кримінального розшуку можуть робити трус і виймання без ордерів лише за випадків, коли вони спіймали праволомця на місці підготовлюваного злочину, або коли треба припинити початий злочин, а також і тоді, коли обставини справи вимагають невідкладного трусу й виймання, щоб тим запобігти затаїнню слідів злочину чи праволомства або предметів, що їх належить одибрати.

Увага: Особи, що виконали трус чи виймання на підставі цього артикулу, повинні не пізніш, як в 24 години по трусові або виманні подати протокол на затвердження відповідної судової влади.

Арт. 91.

Органи адміністрації не можуть провадити трусу й виймання:

а/ у Членів Ради Міністрів, у Членів Законодавчого органу;

б/ у Голів Управ округових рад та міських рад великих міст, а також інших урядових осіб, що їх затвердила на посаді, згідно з законом Рада Міністрів, без спеціяльної постанови Ради Міністрів, а в особливо негайних випадках без згоди Голови Ради Міністрів з наступною доповідю [доповіддю] про це найближчому засіданні Ради Міністрів;

в/ у членів управ округових рад та міських рад великих міст, та голів управ районових рад без попереднього повідомлення про це управи чи голови управи округової чи міської ради;

г/ у членів управ районових рад та міських рад міст, що не є округовими центрами без попереднього повідомлення про це управ районових рад; за виключних випадків у зазначених осіб можуть негайно провадити трус і виймання лише судово-слідчі органи /а не адміністративні/ водночас повідомляючи про це управу районової ради;

д/ у Голови його Заступника та Членів Найвищого Суду, а також у помічників Прокурора Республіки без попереднього дозволу Верховної Влади;

е/ у Голів і Заступників Голів Округових Судів, Прокурорів при Міністерстві Юстиції й Найвищому Суді, Округових Прокурорів і Слідчих в найважливіших справах без попереднього дозволу Прокурора Республіки; за особливо виняткових випадків у зазначених осіб можна провадити труси й виймання й не беручи попереднього дозволу, проте обовязково водночас повідомляючи про це Прокурора Республіки;

ж/ у Членів Округових Судів, Помічників Округового Прокурора, Народніх Суддів та Слідчих – без попереднього дозволу Округового Прокурора, за особливо виняткових випадків у зазначених осіб можна провадити труси та виймання без попереднього дозволу, проте повідомляючи Округового Прокурора водночас з провадженням трусу або виймання;

з/ у Членів селищних та сільських рад в межах території своєї ради без попереднього повідомлення про це управи або голови відповідної ради;

і/ у військових службовців без одночасного повідомлення місцевого коменданта або безпосереднього начальника військового службовця.

Увага: Приміщення, що в них живуть дипльоматичні представництва чужоземних держав, а також приміщення, де живуть дипльоматичні представники та їхні родини, за силою екстериторіяльности є незаймані[82].

Арт. 92.

Трус і виймання органи поліції, крім невідкладних випадків, повинні робити вдень.

Увага: Коли трус або виймання треба провадити вночі, то про це треба спеціяльно застерігти в ордері.

Арт. 93.

В ордері на трус або виймання треба точно зазначити, де /вулиця, двір, приміщення, квартиря чи кімната/ і в кого /імя та призвіще [прізвище]/ треба провадити трус або виймання, а також імя, прізвище та посаду урядової особи, що їй доручено провадити трус або виймання й реченець чинности ордера.

Увага: За випадків, коли трус або виймання треба провадити в приміщенні або в осіб, відомих органам влади лише за ознаками, в ордерах, замість даних, зазначених у цьому артикулі, треба подати особливі ознаки цих приміщень і осіб.

Арт. 94.

Ордери на трус або виймання треба занумерувати, власноручно підписати одній з зазначених в арт. 88 урядових осіб та скріпити печаткою.

Арт. 95.

Починаючи трус чи виймання органи поліції й кримінального розшуку зобовязані предявляти ордера особі, що в неї провадиться трус чи виймання або домоуправлінню – з тим, що самий трус або виймання повинно провадити обовязково в присутності понятих, особи, що посідає дане приміщення або його домівців[83] чи сусід.

Арт. 96.

Провадячи трус чи виймання органи поліції й кримінального розшуку стосовно до запрошення понятих відчинення замкнутих приміщень й сховищ, збереження особистої тайни підпалих трусу, порядку вилучення документів й инших предметів, а так само порядку складання опису й опечатування відбираних предметів і порядку складення протоколів – зобовязані керуватися кримінально процесуальним кодексом.

Арт. 97.

Особистий трус у жінок провадять поняті – жінки в присутності особи, що порядкує трусом.

Розділ 3. Уживання Зброї.

Арт. 98.

Поліція /команда, наряд, загін, окремі особи муштрового складу органів поліції/ а так само урядові особи, що їм у наслідок покладених на них доручень, надано право носити зброю, виконуючи свої службові обовязки, мають право вживати зброї за таких випадків:

а/ з метою конечної самооборони, щоб оборонитися від збройного нападу, або хоч і не збройного то такого, що загрожує життю або здоровлю того, що обороняється;

б/ щоб відбити напад, бодай і не збройний то проте, вчинений з метою чи то відбити супроводжуваних заарештованих, чи то розброїти команду чи урядову особу, або відібрати у неї службове майно, що є при ній /гроші, папери то що/, якщо цей напад учинили декілько осіб або навіть одна особа та, проте, за таких обставин, коли всякого іншого засобу не досить;

в/ щоб оборонити громадян від нападу, що загрожує їхньому життю, здоров’ю, незайманності[84], коли інакше оборонити їх не можна;

г/ щоб припинити погром, або інший насильницький замах на державне, громадське чи приватне майно, коли припинити цей замах в інший спосіб не можна;

д/ щоб затримати злочинця й впіймати втікача з під варти, коли наздогнати й затримати його не можна інакше як не вживжи [вживши] зброї;

За окремою думкою п. Івановича: "щоб затримати або впіймати злочинця, що втікав з під варти".

є/ щоб подолати збройний опір виконанню законних вимог органів влади.

Увага: Якщо команді або загонові доводиться вживати зброї, то визначення часу, коли саме команда або загін мають почати орудувати зброєю, належить від узгляднення[85] начальника цієї команди або загону, проте, начальник дає наказ про це лише тоді, коли зовсім не можна досягти іншими доступними йому способами.

Арт. 99.

Окремо урядова особа, команда або загін вживають зброї лише належно про це попередивши /згідно з чинними правилами про вживання зброї з боку поліції/. Орудувати зброєю не попередивши можна лише за випадків збройного нападу на урядову особу, команду або загін.

Арт. 100.

Урядова особа, команда або загін що вживають зброї зобовязані вживати всіх залежних від них заходів, щоб підчас орудування зброєю не потерпіли сторонні особи.

Арт. 101.

Про кожний випадок, коли вживалося зброї як від команди або від загону або від поодиноких урядових осіб, належить негайно скласти протокола, докладно виклавши в ньому про всі обставини справи й мотиви, що спонукували вжити зброї. Цього протокола через органи поліції подається до прокураторського нагляду й управі належної ради.

Розділ 4. Безспірне стягання неподаткових сум.

А. Засади.

Арт. 102.

Стягання неподаткових сум через адміністративні органи, не вдаючися до судових установ провадять у містах органи поліції, а в сільських місцевостях – управи сільських рад.

За окремою думкою п. Івановича: "провадять у містах в разі потреби за допомогою органів поліції".

Арт. 103.

Безспірне стягається такі неподаткові суми:

І. Штрафи, накладені, як захід адміністративного впливу за зламання обовязкових постанов та за маловажні праволомства що їх перелічено в арт. 72;

2. Штрафи, накладені адміністративним порядком за зламання законів та правил встановлених для охорони лісів від грабунку та нищення /арт. 74 цього кодексу/;

3.4.5.6.7. виключається;

8. Штраф у встановленому розмірі з безквиткових пасажирів, виявлених у потягах;

9. Штраф розміром, що його встановлено з пасажирів, що провозять ручний багаж, ламаючи чинні правила;

10. Митні тарифи і пеню на підставі закону;

11.12.13.14.15.16.17 – виключається;

18. Всілякі інші грошові суми за випадків, зазначених у спеціяльних узаконеннях.

Арт. 104.

Безспірні стягання провадиться, додержуючися правил цього розділу, виключаючи стягання, стосовно яких зазначено що їх провадиться згідно з положенням про стягання податків.

Арт. 105.

Установи й організації, що їм надано право безспірно стягати належні їм суми, раніш ніж їх стягати, надсилають неплатієві[86] пропозицію внести належні вплати до певного реченця, попереджуючи що в разі невплати протягом визначеного реченця, належні суми буде стягнено примусово.

Арт. 106.

За невиплату належних сум стягається з дня спливу реченця виплати пеню з приватних осіб розміром 3 % місячно, якщо інше не передбачено в законі або в договорі.

Арт. 107.

Коли на майно неплатія одночасно припадає стягання порядком виконання судових присудів або ухвал та податкове й неподаткове безспірне стягання, то всі ці стягання провадиться порядком арт.арт. 256-265, та 268-316 Ц.Пр.К.

Коли на майно неплатія одночасно припадає безспірне стягання податків та оплат й неподаткових сум, то всі ці суми стягається згідно з положенням про стягання податків.

Увага: Якщо судовий виконавець або відповідні органи Міністерства Фінансів стануть до стягання, що його почали адміністративні органи перед днем торгів, то призначені торги не касується, проте далі їх провадить судовий виконавець або органи Міністерства Фінансів за належностю. Розподіляє вторговані на торгах суми за цього випадку так само судовий виконавець або належний орган Міністерства Фінансів.

Б. Правила, як провадити безспірне стягання неподаткових сум.

Арт. 108, 109, 110.

Виключається

Арт. 111.

Як мине встановлений на платіж реченець належні установи ухвалюють постанови про безспірне стягання з неплатія належних з нього платежів і надсилають копії цих постанов на провадження стягання в містах і селищах міського типу органам поліції, а в сільських місцевостях – управам сільських рад.

За окремою думкою п. Івановича: "органам виконавчим".

Арт. 112.

Органи, зазначені в арт. 111, пропонують неплатієві виплатити належні з нього суми найпізніше протягом трьох день, відколи одержано вимогу, попередивши, що в разі невиплати в зазначений реченець належні з нього суми разом з пенею буде стягнено примусово.

Арт.Арт. 113, 114, 115, 116.

Виключається.

Арт. 117.

В разі невнесення належних сум у реченець, установлений згідно з арт. 112 виконавчі органи розпочинають примусове стягання з майна неплатія арештом, описом та прилюдним продажем.

Увага: Всі суми, що їх вносять приватні особи й організації на вклади, поточні рахунки й перекази до всіляких кредитових установ і установ Міністерства Фінансів, а також на вклади до кооперативних організацій що їм дозволено брати вклади, арешту й конфіскаті не підлягають інакше, як за постановою судових і слідчих органів.

Арт. 118.

Арешти накладається вчиненням опису майна й оголошенням неплатієві заборони порядкувати цим майном.

Арт. 119.

Опис і цінування[87] провадиться в присутності двох понятих і неплатія; коли неплатій відсутній, то запрошується членів його родини або представника домо управління чи когось з сусід.

Арт. 120.

Опис майна має містити в собі:

а/ назву виконавчого органу й особи, що провадить опис;

б/ вказівку на час і місце провадження опису;

в/ підставу арешту;

г/ назву стягача й неплатія;

д/ назву й опис кожної речі, заведеної до опису;

е/ нотатки про особливі якості й властивості заведених до опису речей;

ж/ цінування кожної описуваної речі;

з/ призвіще, імя понятих й інших осіб, зазначених в арт. 119;

ї/ назву охоронця, що йому передано до схову арештоване майно, розяснення обовязків його що до схову й підпис охоронця;

к/ зауваження осіб що присутні при описі й розпорядження з приводу цих зауважень осіб, що брали участь в описі.

Арт. 121.

Майно, що є в приміщенні, яке посідає неплатій спільно з іншими особами, не належить описувати тільки в тому разі, якщо це майно безсумнівно належить іншій особі.

Арт. 122.

Якщо треті особи заявляють на описане майно свої документально доведені права, то про це складається окремо протокола, зазначаючи в ньому всі обставини справи й зазначене майно за випадку безсумнівних доказів, виключається з опису.

Арт. 123.

Цінування описаного майна провадить особа, що чинить опис, за пересічними ринковими цінами[88].

В разі потреби на цінування можна запросити експерта.

Арт. 124.

Описане майно віддається до схову неплатієві.

Коли неплатій відмовиться переховувати його, або його не буде, чи з інших обставин, що не дозволяють довірити йому схов, охоронця призначає з свого розсуду особа, що провадить опис.

Арт. 125.

Копію опису, не пізніш як через три дні, по складенні його, належить вручити неплатієві, зазначивши час, день і годину продажу майна з прилюдних торгів. Продаж з прилюдних торгів може бути не раніш, як мине сім день після опису майна.

Арт. 126.

Описане майно належить продавати з прилюдних торгів на місці, де воно є, крім випадків, коли з обопільної згоди стягача й неплатія для продажу буде призначено інше місце.

Арт.Арт. 127, 128, 129

Виключається.

Арт. 130.

Про наступний продаж з прилюдних торгів не пізніше як за 3 дні, вивішується оголошення в місці, де відбудуться торги. Оголошення вивішується в місті – в районі поліції, в селищах міського типу в управах районових рад, а в сільських місцевостях – в сільських радах.

Арт. 131.

Оголошення про продаж повинно містити в собі:

а/ перелік продаваному майну, зазначаючи де воно є та його цінування;

б/ зазначення місця, приміщення й часу продажу.

Арт. 132.

Якщо призначене на продаж майно заставлене, то про день продажу сповіщається заставоємця.

Арт. 133.

Якщо до часу, призначеного на провадження продажу, не будуть внесені виплати або не буде одержано від стягача повідомлення про доконану виплату, то особа, що провадить стягання, продає арештоване майно з прилюдних торгів у призначений для продажу день і годину в місці означеному в оголошенні.

Арт. 134.

У дні прилюдного продажу допускається до огляду продаваних речей тих, що бажають.

Арт. 135.

На торгах не можуть брати участи члени місцевих управ, особи, що провадять продаж, члени їхніх родин і всі службовці поліції.

Арт. 136.

Прилюдні торги провадяться усно.

Арт. 137.

Продаж треба починати з 10 годин і він не може тримати [тривати] довше, як до 18 годин.

Арт. 138.

Якщо до 10 годин не прибуде ніхто, що бажав би торгуватися, або ж прибуде лише один покупець, то особа, що провадить продаж, повинна ждати, поки не прибудуть покупці, проте найдовше до 14 годин. Якщо прибуде найменше 2 покупці, починаються торги, проте в кожному разі не раніш, як о 12 годині.

Арт. 139.

Продаж, що його не скінчено за один день, триває в подальші дні, аж доки не скінчиться, з додержуванням правил передбачених в цьому розділі.

Арт. 140.

Виключається.

Арт. 141.

Відкриваючи торги, особа, що їх провадить, оголошує ціну кожної речі, визначену при цінуванні й запитує: "хто більше?" Пропоновані від покупців ціни особа, що провадить торги, оголошує усно, доки тривають набавки.

Арт. 142.

Коли набавки скінчаться, особа що провадить торги, тричі запитує: "ніхто більше?" і як що по третім разі ніхто не набавить, то торги вважається за скінчені.

Арт. 143.

Продавані речі лишаються за тим, хто запропонував останню найвищу ціну.

Арт. 144.

Коли від продажу частини майна надійде сума достатня на покриття всіх предявлених претензій й видатків, звязаних з арештом і продажем, дальший продаж решти арештованих речей припиняється й їх повертається власникові.

Увага: Особа, що провадить торги, повинна перед початком торгів мати точні відомості про розмір претензій, предявлених неплатієві й видатків, звязаних з арештом й продажем.

Арт. 145.

Особа, що провадить торги, складає торгового листа, де зазначається, хто і де провадив торги: нумери продаваних речей за описом: в/ найвищу ціну запропоновану на торгах; г/ прізвище, імя покупців, що записують вони власноручно, а як вони неписьменні, інші особи з їхнього доручення, д/ чи при продажу був власник майна або особа, що його заступає, е/ що саме зі складу призначеного на продаж майна, залишилося не продане.

Арт. 146.

Покупець негайно по скінченні торгів вносить найменш одну пяту частину останньої ціни, що він запропонував, а решту суми він повинен внести готівкою не пізніш наступного дня.

Арт. 147.

Покупець, що не вніс негайно одної пятої частини останньої запропонованої ціни підпадає за постановою особи, що провадить торги, штрафу, розміром найбільш 25 крб. Цю постанову має затвердити Народній Суддя, що в його районі провадиться торги, а самі торги тривають далі. Коли покупець протягом установленого реченця не внесе всю суму, що він запропонував на торгах, то завдаток його розміром одної пятої запропонованої останньої ціни йде на поповнення стягання.

Арт. 148.

Продані речі віддається покупцеві не інакше, як одержавши від нього сповна запропоновану на торгах суму.

Арт. 149.

Торги визначається за невідбулі:

а/ коли ніхто не прибуде торгуватися або прибуде тільки одна особа;

б/ коли ніхто з тих, що прибули, не зробить набавлення проти цінування;

в/ коли по скінченні торгів покупець не заплатить у реченець повністю належної з нього суми.

Арт. 150.

Коли торги не відбулися, стягачі протягом трьох днів можуть заявити, щоб продаване майно залишити за ними в сумі цінування. У противному разі призначається другі торги не раніш як за тиждень. Ці другі торги відбуваються за правилами, що встановлені для перших торгів, проте з тією ріжницею, що їх починається з першої запропонованої на других торгах суми й їх вважається за відбулі, навіть колиб найвища запропоновано сума була нижча від цінування майна.

Арт. 151.

Якщо й другі торги не відбудуться, то особі, що провадить торги надається право продавати списане майно способом на власний розсуд.

Арт.Арт. 152-157

Виключається.

В. Порядок розвязання спорів, що до стягання неподаткових сум.

Арт. 158.

Скарги на неправильне провадження опису, цінування або призначення на продаж та на неправильне провадження продажу подається протягом семи день до відповідного Народнього Суду. Цей Суд повинен протягом двох тижнів розглянути надійшлу скаргу й ухилити на неї присуд[89]. Подання скарги не припиняє дальших виконавчих чинностей, як що Народний Суд не видасть наказу припинити їх.

Постанову Народнього Суду можна оскаржити порядком, установленим Ц.П.К.

Скарги та інші неправильні чинності осіб, що провадять стягання, подається до належних вищих інстанцій загально встановленим порядком, проте вони не припиняють подальшого провадження стягання, як що про те не буде розпорядження вищої інстанції.

Арт.Арт. 159-163

Виключається.

Розділ 6. Реквізиція та конфіската.

Арт. 164.

Реквізицією зветься застосовуване в силу державної потреби примусове платне вивласнення або тимчасове вилучення державою майна приватних осіб /фізичних та юридичних/, а також майна приватних, громадських та кооперативних організацій.

Увага: Правила цього артикулу не поширюється на випадки вилучення на державні й громадські потреби у приватних осіб /фізичних і юридичних/ приватних громадських і кооперативних організацій земельних дільниць з усіма будівлями, насадженнями тощо, що є на них, не виключаючи й земельних дільниць під будівлями в містах. За цих випадків вилучення провадиться порядком, установленим у спеціяльному законі.

Арт. 165.

Реквізицію майна провадиться лише за виняткових випадків і не інакше як за постановами Ради Міністрів. Постанови ці виконують відповідні управи округових рад через свої адміністративні відділи.

У постанові Ради Міністрів про реквізицію має бути зазначено, на що саме провадиться реквізицію від кого треба відібрати майно й по змозі приблизний розмір видатків на реквізицію.

Арт. 166.

В місцевостях проголошених на винятковому стані[90], а так само у місцевостях проголошених на воєнному стані реквізицію можна провадити за постановами управ округових рад, обовязково повідомляючи про це Раду Міністрів і додержуючи правил цього розділу.

Арт. 167.

У період мобілізації реквізицію провадиться порядком правил цього розділу, згідно з мобілізаційними планами, що їх заздалегідь складають округові військові комісаріяти.

Арт. 168.

Під час війни, в місцевостях, підпорядкованих військовій владі округи, фронту або окремих армій реквізицію провадиться з наказу військової влади на підставі спеціяльного положення.

Арт. 169.

При кожній реквізиції в момент відібрання майна складається особливого акта, де зазначається:

а/ законні підстави цієї реквізиції;

б/ посаду, імя та прізвище особи, що провадить реквізицію та й уповноваження;

в/ імя, прізвище, домівку власника й місце, де є майно;

г/ кому майно залишено на схов;

д/ докладний й точний опис майна, зазначаючи вагу, міру, якість вивласнюваного майна та інші істотні його ознаки, а так само рід па[к]ування;

є/ місце і час виплати за реквізоване майно.

Акта посвідчується підписами урядової особи, власника або охоронця і двох свідків; копію акта видається власникові реквізованого майна не пізніше 3 день, від коли складено акта.

Арт. 170.

Цінування майна, відібравши його, провадить округова цінувальна комісія в складі представників по одному від округового адміністративного відділу, округового фінансового відділу, округового відділу місцевого господарства й заінтересованого урядництва. Цінується майно за пересічними ринковими цінами на момент одібрання майна. Цінувальна комісія має право підвищити або знизити цінування реквізованих речей, залежно від їхньої якости й стану на момент реквізиції.

Арт. 171.

За майно, що його реквізується, виплачують управи округових рад не пізніш місяця, відколи майно фактично вилучено, коштом того урядництва або організації, в інтересах якого вчинено реквізицію або із спеціяльних коштів.

Арт. 172.

Осіб, що затаїли майно від реквізиції, притягається до кримінальної відповідальности.

Арт. 173.

Конфіскатою зветься неплатне примусове вивласнення державою майна, застосовуване за вироком суду, як особлива кара, а той само з наказу адміністративної влади за випадків, передбачених у цьому кодексові і в спеціяльних законах.

Увага: Конфіскату майна за судовими вироками провадиться згідно з чинними на те узаконеннями.

Арт. 174.

Конфіскату адміністративним порядком предметів, вилучених з майново-правного обороту, а так само предметів, що їх згідно з чинним законодавством повинно конфіскувати адміністративним порядком, провадиться за постановами адміністративних відділів управ округових або районових рад, якщо особи що в них виявлено такі предмети, не доведуть свого права на володіння ними, або якщо за потрібних випадків вони не матимуть відповідного дозволу.

Увага: Предмети торгу, що стосовно до них чинять спеціяльні правила, пачкарські товари[91], гроші й предмети, що їх пересилається, ламаючи чинні поштові правила а так саме інше майно, що стосовно до нього чинять спеціяльні постанови, конфіскують ті органи і тим порядком, що установлені спеціяльними узаконеннями.

Арт. 175.

Осіб, що затаїли предмети, які треба конфіскувати, притягається до відповідальности адміністративним чи судовим порядком, одночасно вилучаючи предмети, що їх треба конфіскувати.

Увага: Коли буде виявлено майно затаєне від реквізиції чи належне до конфіскати, або одержавши повідомлення від інших органів про таке майно, поліція або інші органи влади, що мають на це право, накладають на це майно запобіжного арешту.

Арт. 176.

Про кожну конфіскату, що провадиться адміністративним порядком складається окремого акта, що містить у собі вказівки на:

а/ законні підстави, що за ними провадиться конфіскату;

б/ посаду, імя й прізвище особи, що провадить конфіскату та уповноваження цієї особи;

в/ імя, прізвище, домівку особи, що в неї провадиться конфіскату й місце де конфісковане майно є;

г/ докладний та точний опис майна, що його конфіскується, зазначаючи вагу, міру, рід па[к]ування.

Акта засвідчується підписами урядової особи, особи, що в неї провадиться конфіскату й двох свідків; копію акта видається заінтересованій особі найпізніше протягом 3 день.

Арт. 177.

У випадках незмоги негайно вилучити майно, що його треба конфіскувати, його можна здати на схов особам або установам з розсуду органа, що провадить конфіскату.

Арт. 178.

Порядок використання конфіскованого майна встановлюється законом.

Арт. 179.

Особа, що їй заподіяно майнову шкоду беззаконною реквізицією чи конфіскатою майна, має право вимагати повернути їй неправильне вивласнене майно або виплатити вартість його, закладаючи позов судовим порядком на орган державної влади, що її представники беззаконно вчинили конфіскату чи реквизицію.

Розділ 7. Назвичайні заходи охорони державного ладу.

Арт. 180.

Застосовування надзвичайних заходів охорони державного ладу може мати місце проголошенням:

а/ виняткового стану і

б/ воєнного стану.

Арт. 181.

Винятковий стан проголошується:

а/ за випадків замахів на республіканську владу або виступів проти неї й окремих представників або в разі серйозної небезпеки таких засахів[92] і виступів;

б/ за випадків масових замахів на особовість[93] і майно громадян;

в/ коли нормальне життя порушено надзвичайним стихійним лихом;

г/ як переходовий стан до нормального стану в місцевостях, що були на воєнному стані.

Арт. 182.

Винятковий стан запроваджується продовжується касується постановою Верховної Влади.

Арт. 183.

Управам округових рад та міських рад, що є центрами округ, надається право оголошувати винятковий стан своєю владою, коли неможливо знестися[94] з центральною владою або коли ход подій не дозволяє жадного проволікання[95] з ужиттям ндзвичайних заходів.

За цих випадків відповідні управи зобовязані при першій змозі повідомити Раду Міністрів про причини проголошення надзвичайного стану.

Арт. 184.

Винятковий стан проголошується на реченець найбільш шість місяців. Продовження реченця, як і дореченцеве скасування його, дозволяється порядком, зазначеним в арт. 182 цього Кодексу.

За окремою думкою п. Івановича слід скасувати цей артикул, не обмежуючи Владу жадними реченцями.

Арт. 185.

Винятковий стан уважається за чинний з моменту оголошення офіційних про це обяв. У постанові про проголошення виняткового стану належить точно зазначити реченець, на який його проголошується.

За окремою думкою п. Івановича другу частину арт. 185 після слова обяв "слід замінити на" як що в проголошенні виняткового стану не зазначено точно реченця на який його проголошується, то він є чинний аж до скасування через Верховну Владу.

Арт. 186.

Одночасно із скасуванням виняткового стану всі постанови й накази видані порядком виняткового стану, втрачають свою чинність без спеціяльної про це постанови.

Арт. 187.

Винятковий стан можна проголосити на всій території У.Н.Р. або цілої округи, або в окремих районах, чи в містах.

Арт. 188.

На час виняткового стану склад управ округових та міських /міст що є центри округ/ може бути призначено.

Арт. 189.

Одночасно з проголошенням виняткового стану цілої округи або великого міста на голову управ їхніх може призначати Міністер Внутрішніх Справ у порозумінні з Військовим Міністром військову особу. На членів управи, серед яких мусить бути і член управи – керівник адміністративного відділу – він же керівник міської чи окружної поліції – призначає Міністер Внутрішніх Справ.

Управа Округової Ради призначає від себе склад управи районової ради, причім на голову управи районової ради може бути призначено в порозумінні з місцевим військовим командуванням військову особу.

Управа районової Ради призначає від себе склад управи міської селищних та сільських рад, на голову їх управ може бути призначено в порозумінні з місцевим військовим командуванням військову особу.

За окремою думкою п. П.Сулятицького до арт. 189 слід додати ще такий абзац: "Дотеперішнього Голову й Членів Управи від виконання їхніх обовязків тимчасово усувається".

Арт. 190.

Управам Округових Рад та міських рад великих міст, проголошуючи винятковий стан надається право:

а/ видавати обовязкові постанови на додаток і розвиток чинних законів про охорону державного ладу і безпеки;

б/ посилювати заходи адміністративного впливу за ламання обовязкових постанов, призначаючи позбавлення волі на реченець до 3 місяців або примусові роботи без позбавлення волі на реченець до шости [шести] місяців і штраф в містах до 1000 крб. а в сільських місцевостях і селищах міського типу до 200 крб.;

в/ висилати за межі округи чи міста чи за межі окремих пунктів на реченець чинности виняткового стану осіб визнаних за небезпечних для громадського ладу або висилати таких осіб на той самий реченець у визначені місця округ без права самовільного пересування;

Висилати: Членів Законодавчого органу можна лише за згодою останнього, а між сесіями за згодою його Президії; суддів, судових слідчих і старших нотарів – за згодою Президії відповідних судів, помічників прокурора Округових Судів за згодою останнього, а решту осіб Прокурорського нагляду за згодою Генерального Прокурора.

Увага: Адміністративне вислання до визначених районів округ провадиться на підставі спеціяльних узаконень.

г/ провадити реквізиції майна на підставі правил розділу поділу IУ цього кодексу або спеціяльних узаконень, недодержуючи на те попереднього дозволу, проте з обовязковим наступним повідомленням Ради Міністрів;

д/ припиняти роботу підприємств, громадських і приватних установ, а так само припиняти чинність правил про товариства, спілки, збори, зїзди і друк;

є/ заводити інститути відповідачів визначаючи обовязки їх спеціяльним положенням;

За окремою думкою п.п. І.Іножарського й П.Сулятицького п. "є" слід скасувати.

ж/ встановляти майсовий трус, щоб відбирати зброю від людности;

Увага: Масовий трус і облави провадиться на підставі спеціяльних інструкцій, що їх видає Міністер Внутрішніх Справ за згодою з Міністром Юстиції.

з/ вимагати від військового командування допомоги за спеціяльною інструкцією, що її затверджує Рада Міністрів.

Арт. 191.

Надзвичайні заходи охорони державного ладу на залізницях, заводах, фабриках і інших заводах і склепах, що мають воєнне значіння, а так само воєнний стан не на театрі воєнних дій, як і обовязки військового командування в справі подання допомоги місцевій владі в місцевостях, де проголошено винятковий стан, регулюється особливим законом.

<< | >>
Источник: Гриценко І.С., Бевзенко В.М., Коваль С.О., Бевз А.І., Паламарчук І.В., Гура О.В., Кравченко А.В., Сметанюк Р.С.. Адміністративне право і процес УНР в екзилі: невідома правнича спадщина України / Укладачі: Гриценко І.С., Бевзенко В.М., Коваль С.О., Бевз А.І., Паламарчук І.В., Гура О.В., Кравченко А.В., Сметанюк Р.С.; За загальною редакцією доктора юридичних наук, професора Гриценка І.С. – К.: Дакор,2015. – 402 с.. 2015

Еще по теме Поділ ІУ. Інші адміністративні примусові заходи.:

  1. Примусові заходи медичного характеру.
  2. Примусові заходи виховного характеру.
  3. Примусові заходи медичного характеру та примусове лікування
  4. Примусові заходи виховного характеру
  5. Стаття 93. Особи, до яких застосовуються примусові заходи медичного характеру
  6. Сукупність злочинів, амністія, помилування, судимість, примусові заходи медичного характеру.
  7. Розділ XVIII. примусові ЗАХОДИ медичного ХАРАКТЕРУ ТА примусове ПІКУВАННЯ
  8. Поділ II. Адміністративні акти.
  9. Поділ ІІІ. Заходи адміністративного впливу.
  10. Розділ XIV ІНШІ ЗАХОДИ КРИМІНАЛЬНО-ПРАВОВОГО ХАРАКТЕРУ {Назва розділу XIV в редакції Закону № 222-VII від 18.04.2013}
  11. 7.3. Нефіскальні заходи. Кількісні обмеження та заходи, що мають еквівалентний ефект
  12. 2. Адміністративні правопорушення за чинним Кодексом України про адміністративні правопорушення
  13. Поділ I. Засади.
  14. § 1. Адміністративні провадження: поняття, класифікація, стадії
  15. § 1. Адміністративні суди та їх система
  16. Поділ X. Правило про культи
  17. § 3. Юрисдикційні адміністративні провадження
  18. І. Адміністративні Суди.