Глосарій

Адміністративна відповідальність — передбачене законодавством примусове застосування до осіб, що вчинили адміністративні проступки, заходів впливу, реалізація яких юридично зафіксована.

Адміністративна дієздатність — здатність суб’єкта самостійно (свідомими діями) реалізовувати надані йому права і виконувати покладені на нього обов’язки у сфері адміністративних зобов’язань публічної адміністрації. Складовою дієздатності є адміністративна деліктоздатність, тобто здатність суб’єкта нести відповідальність на підставі адміністративно-правових норм.

Адміністративна послуга — юридичне оформлення суб’єктом публічної адміністрації результатів розгляду справи, яка виникла за зверненням фізичної, юридичної або іншої колективної особи щодо реалізації своїх прав, свобод, законних інтересів.

Адміністративна правоздатність — здатність суб’єкта мати права та обов’язки у сфері адміністративних зобов’язань публічної адміністрації. Правоздатність з’являється з моменту виникнення суб’єкта. Якщо йдеться про фізичну особу, то з моменту народження громадянина; про юридичну — з моменту державної реєстрації підприємства, установи, організації. Припиняється правоздатність з моменту зникнення суб’єкта, тобто з моменту ліквідації підприємства, установи, організації, а якщо йдеться про фізичну особу, то з моменту смерті.

Адміністративна справа (адміністративної юрисдикції справа) — форма об’єктивізації (зовнішній вираз, матеріальна оболонка) будь-якого питання, яке вирішується шляхом застосування норм адміністративного права і прийняття владного рішення компетентним суб’єктом.

Адміністративна юрисдикція — юридично визначене право компетентного суб’єкта здійснювати свої функції щодо об’єктів, структур, сфер. Наприклад: юрисдикція України щодо штучних островів; реєстрація банку в юрисдикції, де він фактично не знаходиться.

Адміністративна юстиція — 1) правосуддя у сфері адміністративно-правових відносин у формі адміністративного судочинства (до 2002 року — у формі цивільного судочинства); 2) система установ, до компетенції яких віднесено розгляд справ (спорів) у сфері адміністративно-правових відносин; 4) особливий порядок вирішення адміністративно-правових спорів судами та іншими уповноваженими на те державними органами; 5) форма судового захисту прав і свобод громадян у сфері публічного адміністрування.

Адміністративне право — галузь права, засобами якої (норми, відносини, законодавство, методи, форми, статуси суб’єктів, способи реалізації норм, нормативні й індивідуальні акти) формуються, охороняються і захищаються публічні правовідносини, зорганізується і забезпечується функціонування публічної адміністрації (публічне адміністрування).

Адміністративне судочинство — 1) форма адміністративної юстиції (правосуддя у сфері адміністративно-правових відносин); 2) діяльність адміністративних судів щодо розгляду і вирішення публічно-правового спору, у якому однією зі сторін є суб’єкт владних повноважень; 3) діяльність адміністративних судів щодо розгляду і вирішення адміністративних справ у порядку, встановленому Кодексом адміністративного судочинства України.

Адміністративний договір — система взаємних зобов’язань між названими в акті публічного адміністрування суб’єктами, формулювання і виконання яких має метою вирішення визначених державою завдань. Він має такі властивості: по-перше, основою для виникнення договору є адміністративно-правова норма; по-дру- ге, договір набирає сили тільки в тому випадку, якщо буде прийнятий відповідний адміністративно-правовий акт; по-третє, якщо дія цього договору буде визнана недоцільною, він може бути припинений в адміністративному порядку шляхом видання правового акта, що скасовує попередній.

Адміністративний примус — владне, здійснюване в односторонньому порядку та у передбачених правовими нормами випадках застосування до суб’єктів правовідносин, по-перше, заходів попередження, по-дру- ге, заходів припинення, по-третє, заходів відповідальності за порушення нормативно-правових установлень.

Адміністративний процес — це узагальнена назва нормативно регламентованої діяльності публічної адміністрації щодо реалізації владних повноважень. Така діяльність здійснюється у сферах, які формують предмет адміністративного права. Відповідно до цього вона набуває процесуальної форми: а) у публічному управлінні;

б) при наданні адміністративних послуг;

в) при реагуванні на звернення громадян; г) при здійсненні адміністративного судочинства; ґ) при застосуванні заходів адміністративної відповідальності; д) при забезпеченні законності.

Адміністративний суд — суд загальної юрисдикції, до компетенції якого Кодексом адміністративного судочинства України віднесено розгляд і вирішення адміністративних справ.

Адміністративно-деліктна політика — цілеспрямована прогностична діяльність держави щодо визначення і теоретичного обґрунтування потреб у: а) введенні і скасуванні заборон на діяння фізичних і колективних суб’єктів; б) встановленні і корегуванні відповідальності в адміністратив- ному порядку за їх порушення; в) формуванні, функціонуванні і науковому забезпеченні адміністративно-деліктного законодавства відповідно до державної правової політики.

Ддміністративно-правова норма — це обов’язкове правило поведінки, що встановлене або санкціоноване державою з метою регулювання суспільних відносин, що виникають, змінюються і припиняються у сфері публічного адміністрування (виконання адміністративних зобов’язань). За їхдопо- могою формуються, охороняються і захищаються публічні правовідносини, зорганізується і забезпечується функціонування публічної адміністрації.

Адміністративно-правова організація — застосування до відповідних об’єктів засобів адміністративного права з метою їх структуризації і детермінації системних властивостей.

Адміністративно-правове регулювання — 1) адаптація суспільних відносин до вимог позитивного права, здійснюється по стадіях, на кожній з яких працюють специфічні юридичні засоби. Сукупність засобів утворює механізм адміністративно-правового регулювання; 2) процес переводу нормативності права в упорядкованість суспільних відносин.

Адміністративно-правовий режим — форма реалізації адміністративної влади. Режим формується як результат інтеграції систем: 1) адміністративно-правових норм; 2) відносин; 4) способів реалізації норм;

5) нормативних і індивідуальних актів;

6) законодавства; 7) статусів суб’єктів; 8) методів і форм їх діяльності; 9) інших адміністративно-правових засобів. B результаті їх інтеграції виникає нова система: режим адміністративно-правового регулювання у відповідній сфері або на відповідній території.

Адміністративно-правовий статус — системний вираз адміністративно-правових властивостей відповідного суб’єкта. Такими властивостями є: 1) компетенція; 2) порядок утворення і набрання юридичних ознак; 3) назва; 4) місце дислокації; 5) структура; 6) цілі функціонування;

7) відповідальність.

Адміністративно-правові відносини — відносини, які виникають з приводу виконання адміністративних зобов’язань публічною адміністрацією. Характерною ознакою адміністративно-правових відносин є те, що органи публічної адміністрації виступають у них владною стороною, яка реалізує свої виконавчо-розпорядчі повноваження. Тобто має право на прийняття владного (обов’язкового) рішення.

Ддміністративно-правові методи діяльності публічної адміністрації — способи, прийоми та засоби виконання публічною адміністрацією адміністративних зобов’язань шляхом: а) здійснення публічного управління;

б) надання адміністративних послуг;

в) здійснення адміністративного судочинства; г) реалізації адміністративної відповідальності.

Адміністративно-правові форми публічного адміністрування — юридично оформлені (зовнішньо виражені) дії публічної адміністрації щодо виконання адміністративних зобов’язань (акти, договори, реєстрації, ухвали, протоколи, постанови тощо).

Апеляція — форма оскарження і перегляду за фактичними обставинами (повторний розгляд справи по суті) судового рішення, яке не набрало законної сили.

Законність — адміністративно-правовий режим, за допомогою якого забезпечується верховенство права і закону, виконання нормативних установлень у суспільстві.

Касація — перевірка судового рішення щодо його відповідності нормам матеріального і процесуального права, тобто перевірка за юридичними обставинами.

Правова природа — під правовою природою розуміється ідентифіковане: а) у межах права; б) засобами права походження явищ об’єктивної дійсності. Для правових явищ розкриття правової природи означає встановлення їх генетичних витоків, віднесення до певної юридичної категорії, належності до того чи іншого елементу системи права. Правова природа є у нормативних актів, гілок влади, адміністративних справ, форм і методів публічного адміністрування тощо.

Публічна адміністрація — 1) сукупність органів, які утворюються для здійснення (реалізації) публічної влади; 2) система організаційно-структурних утворень, які на законних підставах набули владних повноважень для реалізації публічних інтересів.

Публічна служба — діяльність на державних політичних посадах, професійна діяльність суддів, прокурорів, військова служ- ба, альтернативна (невійськова) служба, дипломатична служба, інша державна служба, служба в органах місцевого самоврядування.

Публічне адміністрування — діяльність суб’єкта публічної адміністрації на виконання владних повноважень публічного змісту (управління, надання адміністративних послуг, застосування адміністративних стягнень тощо).

Публічне управління — цілеспрямований, владний, в рамках правових установлень і обов’язковий для виконання вплив уповноважених суб’єктів на суспільну систему з метою її удосконалення відповідно до публічних інтересів. Як правило, такий вплив здійснюється публічною адміністрацією шляхом прийняття управлінських актів.

<< | >>
Источник: T.О. Коломоєць, В.K. Колпаков. Вступ до навчального курсу «адміністративне право України» : текст лекцій / T. О. Коломоєць, В. K. Колпаков. — K. : Ін Юре,2014. — 240 c. — Бібліогр. : c. 210—222.. 2014

Еще по теме Глосарій:

  1. ГЛОСАРІЙ
  2. Зміст
  3. Вовк Т., Друзенко Г., Зугравий Г., Качка Т., Коноваленко І., Парапан М., Перестюк Н.. Регулювання сфери фінансових послуг у праві Європейського Союзу та перспекгиви адаптації законодавства України. — Харків,2002. — 912с., 2002
  4. 17.3.1. Етапи адаптації законодавства України до законодавства Європейського Союзу
  5. ЗВЕРНЕННЯ КООРДИНАТОРА ПРОЕКТУ «МОНІТОРИНГ ЗАКОНОДАВСТВА УКРАЇНИ У ПРІОРИТЕТНИХ СФЕРАХ АДАПТАЦІЇ»
  6. ФІНАНСОВІ ПОСЛУГИ
  7. И.Т. Беспалый. Государственное право Российской Федерации. Учебное пособие. Часть 1. Изд-во "Самарский университет". Самара,2004. 140 С., 2004

  8. РАЗДЕЛ I. ГОСУДАРСТВЕННОЕ ПРАВО РОССИЙСКОЙ ФЕДЕРАЦИИ КАК ОТРАСЛЬ ПРАВА И НАУКА
  9. Глава I. ГОСУДАРСТВЕННОЕ ПРАВО КАК ОТРАСЛЬ ПРАВА РОССИЙСКОЙ ФЕДЕРАЦИИ
  10. § 1. Понятие и предмет государственного права Российской Федерации как отрасли права
  11. § 2. Государственно-правовые нормы, их особенности и виды. Государственно-правовые институты
  12. § 3. Государственно-правовые отношения, их особенности. Субъекты и объекты государственно-правовых отношений
  13. § 4. Источники государственного права Российской Федерации
  14. § 5.Система государственного права Российской Федерации
  15. § 6. Место государственного права Российской Федерации в системе права Российской Федерации
  16. Глава II. НАУКА ГОСУДАРСТВЕННОГО ПРАВА РОССИЙСКОЙ ФЕДЕРАЦИИ
  17. § 1. Понятие, предмет, источники и система науки государственного права Российской Федерации
- Авторское право - Аграрное право - Адвокатура - Административное право - Административный процесс - Арбитражный процесс - Гражданский процесс - Гражданское право - Жилищное право - Зарубежное право - Земельное право - Избирательное право - Инвестиционное право - Исполнительное производство - Конституционное право - Корпоративное право - Криминалистика - Криминология - Медицинское право - Международное право. Европейское право - Политология - Право зарубежных стран - Право собственности - Право социального обеспечения - Правоведение - Правоохранительная деятельность - Семейное право - Судебная психиатрия - Судопроизводство - Теория и история права и государства - Трудовое право - Уголовное право - Уголовный процесс - Философия - Финансовое право - Хозяйственное право - Хозяйственный процесс - Экологическое право - Ювенальное право - Юридическая техника -