Актуальність дисципліни

Актуальність навчальної дисципліни «Адміністративне право» обумовлена значенням адміністративно-правової науки і відповідної галузі законодавства в державотворенні, еволюційному розвитку правових відносин, втіленні демократичних принципів взаємодії влади і суспільства, а також держави з місцевим самоврядуванням, громадськими формуваннями, органами самоорганізації населення, громадянами, іноземцями, особами без громадянства.

Адміністративне право є базовою навчальною дисципліною, яка обов’язково входить до планів і програм підготовки юристів. У її межах вивчається складний комплекс теоретичних положень, правових інститутів і нормативного матеріалу щодо регламентації відносин адміністративних зобов’язань у виконавчо-розпорядчій діяльності публічної адміністрації.

Останні роки адміністративне право перебуває у стані системної трансформації, параметри якої визначені Концепцією адміністративної реформи в Україні та іншими програмно-політичними документами.

Відповідно до їх положень формується нова ідеологія управлінського праворозумін- ня, визначення статусних характеристик кожного суб’єкта сфери публічного адміністрування в процесі взаємоінтеграції і оновлення відповідно до європейських стандартів.

Докорінних змін зазнає адміністративно-правова доктрина. Оновлюється адміністративне законодавство. У практичну площину переведені теоретичні доробки щодо адміністративної юстиції. B результаті адміністративне право перетворилося з права державного управління на галузь, яка нормативно визначає і регулює права та обов’язки публічної адміністрації щодо суб’єктів громадянського суспільства.

B сучасному вимірі адміністративне право постає як галузь, що регулює діяльність публічної адміністрації щодо задоволення інтересів суспільства і громадян у процесі публічного управління, надання адміністративних послуг тощо. Саме з цих позицій осмислюється зміст адміністративно-правових норм та відносин, структура та призначення публічної адміністрації, форми і мето- ди іі діяльності, проходження публічної служби, забезпечення законності. Таким чином, адміністративне право набуває статусу обов’язкового чинника у формуванні правової держави.

Відповідно до цих реалій змінився зміст навчальної дисципліни і сформувалися якісно нові вимоги до набуття адміністративно-правових знань. Сьогодні вони базуються на творчій активності, самостійному опануванні теоретичними і нормативними положеннями, дослідницькій ініціативності.

Ретельної уваги потребує функціонування адміністративно-правових інститутів адміністративних послуг і адміністративного судочинства. Саме вони стали чинниками, які перетворили адміністративне право з права державного управління на право захисту громадянина від свавілля влади.

Концептуальне значення для з’ясування сучасної теоретичної доктрини адміністративного права і нормативно-інституціональ- них засад побудови публічної адміністрації мають матеріали, що стосуються здійснення адміністративної реформи в Україні, забезпечення законності в її діяльності.

Важливе значення для розуміння актуальності дисципліни має взаємодія адміністративного права з іншими юридичними галузями. З’ясування співвідношення адміністративного права з іншими, суміжними правовими галузями відіграє суттєву роль для уточнення його соціально-правової природи і призначення, особливостей змісту, а також визначення місця в правовій системі.

Найбільш тісно адміністративне право взаємодіє з конституційним правом. Конституційне право закріплює основи організації і функціонування суб’єктів публічної влади, їхнє місце в державному механізмі; права і свободи людини.

Адміністративне право деталізує і конкретизує норми конституційного права. Така деталізація і конкретизація полягає в тому, що адміністративне право визначає юридичний механізм реалізації громадянами своїх прав і свобод; компетенцію структур публічної влади; адміністративно-правові засоби захисту відповідних відносин; форми і методи виконавчо-розпорядчої діяльності публічної адміністрації; основи її галузевої, міжгалузевої, регіональної і місцевої організації.

Адміністративне право тісно взаємодіє з цивільним правом. Як і цивільне, адміністративне право регулює певну частку відносин майнового характеру (наприклад, вилучення товарів з обігу, вилучення за митними правилами). Однак норми цивільного права регулюють ті відносини, у яких сторони рівноправні, а норми адміністративного права — відносини, що будуються на юридичній підвладності однієї сторони іншій стороні.

Взаємозв’язок між адміністративним і трудовим правом спостерігається у сфері регулювання службових відносин. Норми трудового права визначають статус службовців як учасників трудового процесу (умови праці, охорону праці, розгляд трудових суперечок). Норми ж адміністративного права регулюють державно-службові відносини: умови надходження на службу, порядок її проходження, правила користування службовими документами, повноваження посадових осіб з організації трудового процесу тощо.

Адміністративне право тісно зв’язано з фінансовим правом. Власне фінансове право своїм народженням зобов’язано адміністративному і частково цивільному праву. Фінансове право регулює відносини у сфері фінансової діяльності держави, насамперед у діяльності з акумулювання і розподілу коштів, що складають національний доход держави. Для регулювання виникаючих тут відносин використовується адміністративно-правовий метод. Однак фінансове право визнане самостійною галуззю, оскільки регулювання мобілізації, розподілу і використання коштів у державних інтересах має велике значення і відрізняється специфічними особливостями.

Таким чином, коли йдеться про розподіл фінансів — це фінансове право; коли про організацію роботи фінансових органів — це адміністративне право.

Межі кримінального й адміністративного права визначаються характером і спрямованістю заборон, які містяться у нормах кримінального права і деліктної частини адміністративного права (інститут адміністративної відповідальності). 3 цього приводу необхідно зазначити, що інститут адміністративної відповідальності — єдина складова українського адміністративного права, зв’язки якої з іншою галуззю права (а саме з кримінальним правом) є більш зрозумілими і міцними, ніж з іншими частинами адміністративного права.

Як і у кримінальному праві, ми маємо справу з такими поняттями, як протиправ- ність, караність, винність, об’єкт посягання, склад правопорушення. Аналіз показує, що злочини і адміністративні правопорушення як соціальні явища дуже близькі між собою, а межі між ними досить рухливі й надто умовні. Тому нерідко перші з них перетворюються на другі й навпаки. Йдеться про випадки, коли одне й те саме діяння на одному проміжку часу може розцінюватись як злочин, а на іншому — як адміністративний проступок, що тягне за собою покарання.

Наприклад, у 1956 році була встановлена адміністративна відповідальність за дрібне хуліганство. Навіть якщо хуліганські вчинки протягом року здійснювались однією й тією ж особою два, три і чотири рази, винний щоразу притягався лише до адміністративної відповідальності. У 1960 році за третє дрібне хуліганство, здійснене протягом року, була введена кримінальна відповідальність. 26 липня 1966 року була встановлена кримінальна відповідальність за повторне дрібне хуліганство. У 1977 році кримінальну відповідальність за дрібне хуліганство скасували. Нині, як і в 1956—1960 роках, дрібне хуліганство тягне за собою відповідальність лише за Кодексом України про адміністративні правопорушення.

Взаємодіє адміністративне право і з такими галузями, як земельне, природоохоронне, сільськогосподарське, митне, підприємницьке право та ін. Однак їх розмежування ускладнюється тим, що предмет названих галузей охоплює відносини, що регулюються нормами адміністративного права і властивим йому методом.

<< | >>
Источник: T.О. Коломоєць, В.K. Колпаков. Вступ до навчального курсу «адміністративне право України» : текст лекцій / T. О. Коломоєць, В. K. Колпаков. — K. : Ін Юре,2014. — 240 c. — Бібліогр. : c. 210—222.. 2014

Еще по теме Актуальність дисципліни:

  1. Мета та предмет дисципліни
  2. 1.5. Теорія держави і права як навчальна дисципліна
  3. 8. Конституційне право України як навчальна дисципліна
  4. Поняття трудової дисципліни. Правила внутрішнього трудового розпорядку
  5. Особливості історії держави і права зарубіжних країн як навчальної дисципліни
  6. 1.4. Зв'язок історії держави і права зарубіжних країн з іншими дисциплінами
  7. §2. Історія держави і права зарубіжних країн як навчальна дисципліна
  8. 1. Поняття -«трудова дисципліна*.
  9. § 55-56. Трудова дисципліна. Дисциплінарна та матеріальна відповідальність
  10. ІІ. ПРОГРАМА НАВЧАЛЬНОЇ ДИСЦИПЛІНИ «ВИКОНАВЧЕ ПРОВАДЖЕННЯ»
  11. ПРОГРАМА навчальної дисципліни ІСТОРІЯ ДЕРЖАВИ І ПРАВА ЗАРУБІЖНИХ КРАЇН (за вимогами кредитно-модульної системи)
  12. ТЕОРІЯ ДЕРЖАВИ І ПРАВА ЯК НАУКА І НАВЧАЛЬНА ДИСЦИПЛІНА
  13. § 2. Предмет навчальної дисципліни «Історія українського права»
  14. Невідомий. Відповіді до екзамену з дисципліни «ОСНОВИ РИМСЬКОГО ПРАВА», 2011
- Авторское право - Аграрное право - Адвокатура - Административное право - Административный процесс - Арбитражный процесс - Гражданский процесс - Гражданское право - Жилищное право - Зарубежное право - Земельное право - Избирательное право - Инвестиционное право - Исполнительное производство - Конституционное право - Корпоративное право - Криминалистика - Криминология - Медицинское право - Международное право. Европейское право - Политология - Право зарубежных стран - Право собственности - Право социального обеспечения - Правоведение - Правоохранительная деятельность - Семейное право - Судебная психиатрия - Судопроизводство - Теория и история права и государства - Трудовое право - Уголовное право - Уголовный процесс - Финансовое право - Хозяйственное право - Хозяйственный процесс - Экологическое право - Ювенальное право - Юридическая техника -